Примітка редактора: Це розслідування було створене завдяки проекту журналістських розслідувань Objective в Україні, Білорусі та Молдові. Проект фінансується Міністерством закордонних справ Данії та був утілений завдяки співпраці компаній NIRAS та BBC Media Action.
Калуш, Україна – Біля підніжжя Карпатських гір на заході Івано-Франківської області знаходиться спальний район міста Калуш, де проживає близько 64,000 осіб.
Місто стало також центром величезної екологічної проблеми: кількасот мільйонів кубічних футів солоних промислових стічних вод,
що містять канцерогенний гексахлорбензол, просочуються
у підземні води і притоки Дністра, що впадають у Чорне Море, через звалище
неподалік.
Це джерело питної води не лише для 10
мільйонів людей у Західній Україні, а й мешканців Молдови.
Екологи вже попереджають про критичність
ситуації, що може вилитись у техногенну катастрофу міжнародного рівня, якщо
стічні води вийдуть за межі нестійких стін відкритої шахти, відомої як Домбровський
кар‘єр, площею 48 акрів. Від цього їх відділяють всього декілька
метрів.
Деякі з експертів, а також місцеві урядовці кажуть,
що кількість гексахлорбензолу, або ГХБ вже була виявлена у системі водопостачання, включаючи
Дністер. Це промислова хімічна речовина, що використовувалась в кар’єрі
державного хімічного підприємства «Оріана», що працювало з 1967 по 2001 рік. Управління
з охорони навколишнього середовища США (EPA), описує гексахлорбензол як «синтетичний органічний хімікат … білу кристалічну
речовину, що не виникає в навколишньому середовищі».
Розпад гексахлорбензолу
дуже повільний. Згідно з ЕРА, його дрібні частки прилипають до ґрунту і
осідають на дні водойм. “Він накопичується у рослинах, траві, рибі, морських
тваринах, птахах і ссавцях.” Під час свого
перебування на посаді колишній президент Віктор Ющенко обіцяв навести лад на забруднених
ділянках Калуша, але не зробив цього. Кілька
років потому уряд усуненого президента Віктора Януковича кинув сотні мільйонів
гривень на усунення проблем, визначивши область «зоною екологічного лиха».
Припускають, що гексахлорбензол вийшов із 11
тисяч тонн захоронених хімікатів на полігоні, відповідно до інформації
наданої «Оріаною» та державних документів.
Це просто схема відмивання грошей
Однак обласні прокурори, місцеві урядовці, неурядові
працівники та екологи у Калуші
стверджують, що уряд Януковича, з допомогою ізраїльської компанії та її місцевої філії,
відповідальних за очищення небезпечних відходів на місцях, розробили
складну схему для відмивання грошей, лише створював видимість роботи,
наповнюючи натомість власні кишені.
У 2010 році український уряд звернувся до
ізраїльської S.I. Group Consort ,компанія з очищення
відходів, з ідеєю відкрити філію в Україні та зайнятись видаленням небезпечних відходів по всій країні. У відповідь уряд
оголосив тендери за позитивний відгук. Після перших
тендерів, можна було підписувати подальші контракти, за умови зросту токсичних викидів
і, як наслідок, зросту ціни проекту.
Теорію про схему відмивання грошей підтримала Івано-Франківська обласна прокуратура, яка 23 липня
оголосила про відкриття кримінального провадження за “присвоєння,
розкрадання або придбання чужого майна шляхом зловживання службовим становищем,
вчинене у великому розмірі або організованою групою “,
а саме державних коштів, виділених на очищення Домбровського кар’єру і
сусіднього полігону. Відповідальність за цей злочин становить від 7 до 12 років
ув’язнення, а також тягне за собою втрату права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Голова SI Group’s відкидає звинувачення
В інтерв’ю газеті Kyiv Post, голова S.I. Group
Consort Ілля
Марчевський, заперечував скоєння будь-яких злочинів і сказав, що не було ніякої
афери, додавши, що компанія працює виключно на законних підставах, чесно і
прозоро з моменту її створення.
S.I. Group виграла тендер вартістю 871,850,000 гривень у
2011-2013 роках на очищення шкідливих відходів у кожній області України, окрім
Київської та Сумської.
Відповідно до українського реєстру державних
закупівель, у компанії не було з ким конкурувати ,
вона була єдиним претендентом на проект.
Під час розмови з Kyiv Post, Марчевський
наполягливо стверджував, що були й інші претенденти на проект, але не зміг
згадати імена компаній. Пізніше він відмовився від своїх слів, і пояснив, що
згадав лише зацікавлених сторін, а не учасників торгів.
Монополія на видалення небезпечних
відходів?
Через здобуття тендеру, який був під контролем
Міністерства охорони навколишнього середовища, SI Group фактично здобула
монополію на видалення небезпечних речовин в Україні. На той час Міністерство
очолював Микола Злочевський.
Ми не змогли зв’язатися з членами
колишнього уряду , зокрема із Миколою
Злочевським, який начебто виїхав з країни.
Марчевський переконував, що ні він, ні SI Group не мають зв’язків з нинішнім
урядом, і що
вони абсолютно прозоро вели справи з критиками та аудиторами, яким потрібно
було чимало разів перебрати гори документів, аби перевірити законність
компанії.
“Ніхто близький з українським урядом, у
тому числі посадові особи, не беруть участь в цій компанії”, сказав
Марчевський.
Однак, новинний сайт “Наші Гроші” повідомляє,
що до серпня 2012 року, бізнес-партнером Марчевського в компанії, яка
називається Altima Plus був Борис Герман, чиїм шваґром був Дмитро Притика,
колишній представник Партії Регіонів і колишній голова Вищого господарського
суду України. Пізніше Герман був повторно зареєстрований як акціонер SI Group,
відповідно до інформації сайту «Наші Гроші».
До приходу в SI Group, Марчевський не мав
досвіду в очищенні небезпечних відходів. Ходять чутки, що він працював
продавцем ізраїльської постільної білизни, але цього він знову ж таки не
підтвердив. Він також відмовився відповісти на питання Kyiv Post щодо його історії трудової діяльності. Однак сказав, що
приєднався до SI Group після її заснування у 2006
році, а в 2010 році очолив створення
української дочірньої компанії, яка б
конкурувала за державні контракти на прибирання Калуша.
Це звичайна корупція
Ольга Сікора, депутат Верховної Ради від Калуського
району, сказала Kyiv Post, що очисна операція у Домбровському кар’єрі і сусідньому полігоні була
«чудовою ідеєю, яка, однак, жахливо втілена у життя».
Депутат не боїться висловити своє бачення цієї
ситуації. «Це була звичайна корупційна
схема», – зазначає Сікора. «З кожним роком у проект вкладалось все більше
грошей”. Але відповідно до слів Сікори
та інших екологів, які дали інтерв’ю для цього матеріалу, кількість ГХБ
залишилась незмінною.
Очистка відходів обійшлась надто дорого
Роман Переймибіда, голова Івано-Франківською
обласної недержавної організації Грінпіс–Карпати, працював
на Калуському калійному заводі більше 14 років (з 1978 по 1993). Переймибіда
згадує, що “бачив все і на 100 відсотків упевнений у тому, що 11,000 тонн
ГХБ були захоронені на полігоні», підкріплюючи свої слова документами компанії.
“Цю очисну роботу можна було б виконати за
сотні тисяч гривень, але уряд виділив майже мільярд, а потім віддав ці гроші у
розпорядження компанії, яка не має досвіду роботи в Україні,” сказав він у
інтерв’ю Kyiv Post.
«Вони [SI Group] та
уряд роздували суму, яку необхідно було виділити для очистки Калуша, а відтак
вливали великі суми в проект, аби залишити собі частку», – зазначає
Переймибіда.
Марчевський не погоджується з цим. Він
стверджує, що до 32,000 тонн хімікатів були захоронені на полігоні, 24 тисячі тонн яких видалила SI Group.
Він каже, що державна агенція вилучила 8 тисяч тонн до початку
роботи SI Group’s. Марчевський також надав Kyiv Post товарно-супровідні документи , які засвідчують
перевезення 24 тисяч тонн відходів для
компаній в Англії, Франції і Польщі для подальшої утилізації. Спроби зв’язатися
з цими компаніями, аби підтвердити отримання відходів, були марними.
У 2012-2013 рр. SI Group отримала 439,400
мільйонів гривень з видатків державного
бюджету за навантаження, розвантаження, логістичні
послуги, а також транспортування небезпечних відходів з портів України до
Польщі, Англії та Франції.
Марчевський пояснив плутанину
навколо кількості отрутохімікатів у Калуші типовою радянською практикою обліку.
У радянські часи компанії часто не вказували реальну
кількість ГХБ в документах, «аби
применшити значущість проблеми», пояснив він.
Токсична бомба уповільненої дії
Незалежно від того, чи були задіяні корупційні
схеми для поглинання коштів з державної скарбниці, очисні роботи були виконані
нашвидкуруч, кажуть експерти.
Юрій Садовий, заступник директора Державного
науково-дослідного інституту галургії в Калуші, який провів 45 зі своїх 67
років в місті, знає про кар’єр більше, ніж він хотів би. Це “живий монстр
– токсична бомба уповільненої дії».
Юрій Садовий, професор Калуського
інституту галургії , показує карту хімічних відходів.
Садовий розмовляв із журналістами Kyiv Post у
своєму кабінеті в Калуші. Великі соляні скелі, сувеніри з тих часів, коли шахта
перебувала в експлуатації, прикрашають його робочі столи, разом з десятками
вицвілих топографічних карт із загнутими від часу кутками. Проводячи пальцем по
місцях, де знаходиться кар’єр і полігон, він пояснив,
яким чином вода туди потрапляє, і куди витікає після того разом з сіллю,
гексахлорбензолом, пестицидами та іншими шкідливими хімікатами.
Коли шахту закрили в 2001 році, вона природно
наповнилась водою. Тим часом використані хімічні речовини були захороненні на
ділянці неподалік, яка називається полігоном. Зазвичай
при створенні полігону для того, щоб попередити протікання хімічних речовин,
виривають масивний отвір в кілька метрів глибиною, дно якого вкривається
глиною. Далі дно накривається листом поліетилену, на
якому стоять бочки наповнені хімікатами Глина
забезпечує міцний фундамент. Поверх бочок кладеться ще один лист поліетилену,
який далі засипається 60 сантиметрами ґрунту.
Проте у випадку полігону у Калуші, під час
захоронення ані глина, ні перший шар з
поліетилену не застосовувались, що підтвердили Садовий та Марчевський. Нестача
цих складових стала величезною проблемою, враховуючи те, що місто Калуш та
прилеглі села знаходяться над лабіринтом шахт, пояснює Михайло Довбенчук,
голова Івано-Франківська обласної неурядової організації Зелений Світ.
Михайло Довбенчук, місцевий активіст із
захисту навколишнього середовища, показує отвори в землі, викликаного
пошкодженням Домбровського кар’єру у місті Калуш в Івано-Франківській області
25 листопада 2013.
На фотографіях, отриманих Kyiv Post, видно
бочки з тріщинами, які розкидані по площі полігону, деякі абсолютно незахищені,
із розлитими навколо них білуватими
хімікатами гексахлорбензолу. Навколо Калуша вже траплялися невеликі та більш
значні обвали, а карстові воронки та
тріщини виникають регулярно, каже він. Цілком імовірно, що токсичний
осад на полігоні зміг через них проникнути і в систему водопостачання.
“Великі карстові воронки почали виникати у
1980х роках. Через кілька випадки обвалів цілі села змушені були переселитись.
Увесь район Калуша надзвичайно нестабільний”, – каже Довбенчук. Коли Садового запитали, наскільки
швидко були побудовані полігони, враховуючи нестійкий грунт місцевості, він
тяжко зітхнув і зняв капелюх, аби потерти чоло.
“Це дуже, дуже велика проблема”.
Багато з
експертів побоюються, що «Калуш може бути паралізовано». Коли
Переймибіда показав на групу чоловіків в масках і білому одязі, які працювали
на полігоні, він зауважив: “Якщо велика кількість
води вийде з кар’єрних стін, або гексахлоробензол витече з полігонів у
екосистему та річки … це буде величезною катастрофою. Калуш буде повністю
паралізований. Найближчі села зникнуть, люди змушені будуть переїхати. Це також
помітно вплине на Одесу і Молдову, і на Чорне Море. Це буде катастрофа
глобального рівня”.
Галина Проців, член Національного екологічного
центру України в Тернопільській області, також стверджує, що в такому випадку “ зміниться біорізноманіття – воно різко зменшиться , якщо
подібна катастрофа відбудеться.”
“Близько 10 мільйонів людей п’ють воду з Дністра.
Більше того, близько 80 відсотків водопостачання Молдови надходить з Дністра.
Вінницька, Чернівецька та Одеська області використовують воду з Дністра”, – додала
Проців.
Повітря з ГХБ призводить до хвороб
Якщо стояти в напрямку вітру з полігону, можна
легко відчути гіркий запах гексахлорбензолу.
Переймибіда, зморщивши ніс, попередив
журналістів Kyiv Post не підходити
ближче без захисту, особливо коли вітряно.
«Навіть потрапляння гексахлорбензолу через дихальні шляхи може призвести до
проблем зі здоров’ям”, пояснив він. “Уявіть що буде, якщо ви
питимете цю речовину”.
Прогулюючись навколо кар’єру, можна легко зрозуміти, чому ця проблема може
залишитися непоміченою, і бути основою для корупційної схеми. Протягом тижня
можливо з десяток машин проїхали повз полігон. У кар’єрі не було видно ні душі.
Люди нечасто подорожують до міста. Декілька
поїздів зупиняються на місцевій залізничній станції, однак до Калуша найпростіше
дістатись автобусом чи автомобілем. Переймибіда також стверджує, що місцеве
населення не звертає уваги на цю проблему.
ЗМІ також висвітлювало цю проблему нечасто. Місцеві та всеукраїнські медіа повідомляли про кар’єр,
але без деталей.
Колишній журналіст–розслідувач, а нині голова відділу по
боротьбі з корупцією Тетяна Чорновол вивчала
Марчевського, а також SI Group та підозрілу корупційну схему, але не змогла
виявити вагомих доказів того, що голова компанії був
у змові з членами уряду, аби вкрасти гроші платників податків. Можливо це одна
з причин, чому пустир не отримав більше уваги.
Однак це не зупинило місцевих чиновників і фахівців з проблем навколишнього
середовища. Незважаючи на відсутність інтересу, вони віддали багато часу
і зусиль на те, щоб як екологічні проблеми, так і корупційні схеми були помічені.
Деякі з них піддавалися переслідуванням і навіть
отримували погрози від людей, які, вони вважають,представляють колишній уряд та
SI Group. Переймибіду звільнили з його нинішньої посади
у Карпатському нафтово-хімічному заводі через роботу з Грінпіс над проблемою в
Калуші. Однак він подав на компанію до суду і виграв процес. За рішенням суду,
компанії довелося найняти його знову.
За метр від катастрофи
Мабуть це чисте везіння, що стічна вода з
Домбровського кар’єру досі не вилилась назовні.
Не більше ніж метр відділяє воду від краю, після декількох сильних дощів
солона вода потече до полів та річок.
У середньому, кар’єр має 350 мл солі на кожен
літр води, зауважує Довбенчука. Він каже,що ближче до дна концентрація солі
вища. Докази потрапляння хімікатів з полігону і кар’єру до річок та озер можна
побачити не тільки у декількох дослідженнях, а й у дивних кольорах води – часом
вона стає яскраво оранжевою та зеленою.
Садовий каже, що у міських колодязях був
виявлений високий рівень солі. “Це проблема, тому що багато людей у Калуші досі
беруть воду з колодязів. У них немає інших варіантів”.
Гексахлорбензол також був виявлений у воді.
Садовий зазначає, що невипадково регіональні показники здоров’я протягом
останніх декількох років показують збільшення онкологічних захворювань серед
місцевого населення.
У дослідженні, проведеному в 2001 році, у
свердловинах в Калуші було виявлено 80 грамів солі на літр води. Садовий зазначає,
що сьогодні цифра може бути ще вищою. Для
порівняння, кількість природньої солі у звичайній воді становить близько 0,5
грам на літр.
У сусідніх річках Кропивник та Сівка,
кількість солі становить приблизно 50 грам на літр, відповідно до тестів проведених
у 2013. Обидві річки впадають у Дністер, де рівень
солі становить не менше 8 грамів на
літр. Очікується, що ця цифра зросте, коли з Домбровського кар’єру витече
більше води.
Фахівці з проблем навколишнього середовища
кажуть, що достовірно не відомо, чи кар’єр обвалиться, чи карстова воронка відкриється і випустить
усю воду, чи потрапить стічна вода з
полігону у водопостачання цього року чи через десятки років. Але точно відомо, що
рано чи пізно катастрофа станеться, стверджує Довбенчук.
Редактора Kyiv Post Крістофера Дж. Міллера можна знайти на
Twitter @ChristopherJM або написати на електронну пошту [email protected].
