ЮРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ КНОРОЗОВ – історик, спеціаліст з проблем етнографії Центральної Америки, семіотики, порівняльно-історичного мовознавства, математичних методів дослідження невідомих писемностей, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку. Фундатор майяністики, якому встановлені пам’ятники в Мексиці.
ПОВЕРНУВ НАЩАДКАМ ІНДІАНЦІВ ЇХНЮ ІСТОРІЮ
Як відбуваються геніальні відкриття? На це геніально відповів Альберт Ейнштейн: «Усі знають, що це неможливо. Та приходить невіглас, який цього не знає, – він і творить сенсацію». Читаєш і з’являється відчуття, що автор теорії відносності знав Юрія Кнорозова особисто. Історик-етнограф випадково ознайомився з публікацією німця Пауля Шелльхаса про те, що розшифрувати ієрогліфи майя неможливо апріорі. І дозволив собі не погодитися з маститим ученим, заявивши: «Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадане іншим». Після кількох років напруженої роботи він оприлюднив власну гіпотезу. Парадоксальну настільки, що лідер майяністів світу Джон Ерік Томпсон публічно спростував «маячню харківського вискочня».
Навколо ж якої проблеми тріщали наукові списи? Вчені були впевнені, що кожен ієрогліф майя є самостійним символом. А Юрій Валентинович, який до 1990-го року навіть не бував у Латинській Америці (з СРСР навіть не всі вчені могли виїхати), блискуче спростував цю «догму». Довівши, що кожен ієрогліф – не самостійний символ і навіть не літера, а склад. Усе інше було справою техніки, хоча й неймовірно складної. Так, 1975 року, з’явився перший в історії людства словник ієрогліфів майя, що дозволило, прочитавши давні манускрипти, не лише відновити історію великого народу (нащадків майя в різних латиноамериканських країнах близько 6 мільйонів), а й дати старт новому етапу вивчення доколумбових цивілізацій.
Юрій зі своєю улюбленою кішкою Асею
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Стіни житла вченого прикрашали ієрогліфи майя.
- Американський вчений Джон Ерік Томпсон, визнаний майяніст, усіх, хто поділяв не його, а Кнорозова точку зору, називав «відьмами, які осідлали диких котів за наказом Юрія і шугають опівнічним небом».
- Кнорозов стверджував, що його дар дешифрувальника – результат випадкового удару м’ячем по голові та пропонував цей «метод» для підготовки талановитих кадрів.
- На урочистостях з нагоди вручення ордена Ацтекського орла Кнорозов заявив: «Серцем я завжди залишаюся мексиканцем».
- Якось співавтором чергового етнодоробку харків’янин вказав свою кішку Асю і дуже обурився, коли редактор її викреслив.
- Про творчий шлях Юрія Валентиновича у Мексиці знято фільм.
- Тривалі роки ширилися чутки, що Кнорозов помер у самотності, забутий усіма, навіть не в палаті, де для нього не знайшлося місця, а в коридорі однієї з петербурзьких лікарень. Однак дочка вченого – Катерина – спростовує цю інформацію та стверджує, що сім’я була поруч із ним до останнього.
- Єдина дочка Кнорозова – Катерина – теж зробила наукову кар’єру. У неї доволі рідкісна спеціалізація – філолог-в’єтнамознавець.
З ДОСЬЄ ЮРІЯ КНОРОЗОВА
- Народився 19 листопада 1922 року в містечку Південне (Харківська область). Закінчив робітничий факультет при Харківському медінституті (1939), навчався на історичному факультеті Харківського держуніверситету (1939), закінчив істфак Московського держуніверситету (1948).
- Був науковим співпрацівником Інституту етнографії та антропології ім. Миклухо-Маклая, Інституту етнографії академії наук СРСР.
- Учасник Другої світової війни.
- Член Національного географічного товариства США.
- Почесний член Мадридського товариства з вивчення цивілізації майя.
- Лауреат гватемальської Великої золотої медалі (1990).
- Кавалер мексиканського срібного ордена Ацтекського орла (1995).
- Персональний гість президентів Гватемали Вінісіо Сересо Аревало (1990) і Мексики Карлоса Салінаса де Гортарі (1995).
- Учений світового рівня помер 30 березня 1999 року від ускладнень після інсульту. Похований під Санкт-Петербургом.
Сторінка манускрипту з алфавітом Дієго де Ланда, на який Кнорозов спирався у своєму відкритті