ГЕОРГІЙ (ДЖОРДЖ) АНТОНОВИЧ ГАМОВ – фізик-теоретик, автор теорії «гарячого Всесвіту» (новий етап у космології), першого квантово-механічного пояснення альфа-розпаду (передбачення реліктового випромінювання), найпершого розрахунку генетичного коду (фундамент сучасної біології), консультант Комісії з атомної енергії США, учасник «Манхеттенського проєкту» зі створення ядерної бомби.
ЩО БУЛО, КОЛИ НІЧОГО НЕ БУЛО
Фізики-теоретики впевнені: на початку початків була точка сингулярності. Стан, за якого кривизна простору-часу така нескінченно щільна, що зникає саме поняття «простір» і «час». Твердження здається абсурдним? Не поспішайте. Адже поняття «північ» втрачає сенс, коли ви перебуваєте в самому центрі Північного полюсу. Хоча той нікуди не зникав. І ось ця загадкова точка, вибухнувши, почала розбігатися в просторі й часі, відраховуючи перші миті народження Всесвіту.
Саме колишній радянський вчений Георгій Гамов, який у тридцяті роки минулого століття втік до Америки, розставив крапки над «і», висунувши ідею: «нескінченно мале» було не тільки дивовижно щільним, а й надзвичайно гарячим. Таке поєднання стало спусковим гачком ядерних реакцій, у ході яких лише за сто секунд відбулося становлення хімічного складу Космосу (на Заході версія отримала назву Теорія Великого вибуху, на пострадянському просторі – Теорія «гарячого Всесвіту»).
Це сталося 1946 року, а вже через два роки Гамов на основі фізико-математичних розрахунків дійшов висновку: разом з розпеченою речовиною апріорі існувало електромагнітне випромінювання (теорія альфа-розпаду). Яке за мільярди років і навіть за умови запаморочливого розширення Всесвіту все одно не могло остаточно зникнути. Воно обов’язково залишилося – тільки надзвичайно охолодженим. А докази? Не теоретичні, а експериментальні?
Вони з’явилися, коли вчені Арно Пензіас і Роберт Вільсон визначили: Всесвіт рівномірно заповнює теплове випромінювання, яке має всі ознаки реліктового (Гамов з точністю до десятих передбачав навіть його температуру). За це відкриття американці 1978-го (через 10 років після смерті вченого Георгія Гамова) отримали Нобелівську премію.
РОЗГАДКА КОДУ ВСЬОГО ЖИВОГО
Приблизно із середини XIX століття було відомо: білки – основа всього живого – складаються з двадцятьох типів амінокислотних залишків. Але як відбуваються подальші перетворення? Що змушує клітину «чинити» так, а не інакше? Сторіччя вчені ламали голови над завданням, не знаходячи прийнятної відповіді.А 1954 року Гамов опублікував статтю, в якій висловив «єретичну» думку: існує біологічна програма, універсальна для всього живого, однакова для всіх організмів – генетичний код, що «вибудовує» функціонування на клітинному рівні.
Через 14 років гіпотезу успішно підтвердили американці Роберт Голлі, Маршалл Ніренберг і Гар Корана, удостоївшись Нобелівської премії з фізіології та медицини «за розшифровку генетичного коду». Гамов не дожив до цього кілька місяців. Біохімік Мартін Ічас, коментуючи вручення Нобеля американцям, прозоро натякнув, хто саме на нього заслужив: «Найважчим у проблемі коду було зрозуміти, що він існує. На це знадобилося ціле століття. Коли це зрозуміли, то для того, щоб розібратися в деталях, вистачило якогось десятиліття». На жаль, Георгій Гамов знову лишився без нагороди. Хоча колеги вважали його гідним отримання щонайменше трьох Нобелівських премій.
ЗАВАДИЛИ ГЕНІАЛЬНІСТЬ І СВОЄРІДНИЙ ГУМОР
До сьогодні й надалі не один біограф намагатиметься «бомбардувати» нейронами свого мозку гарячу загадку – уже не Всесвіту, а самого Гамова: чому ж він не отримав жодної Нобелівської премії? Відповідь нестандартна, як і сам герой: геніальність і своєрідний гумор. Щодо першого, то тут усе зрозуміло – відкриття одесита кажуть самі за себе. А всім відомо: «Бездарність пробачають легше, ніж талант».
Якщо казати про почуття гумору, то, приміром, батько водневої бомби Едвард Теллер, згадуючи одесита, зазначав: «При невдачі він легко міг повернути все на жарт». Фізик Крістіан Меллер був ще відвертішим, стверджуючи, що йому часом здавалося, буцімто для Гамова «головним у житті було вигадування жартів, а наука – лише побічним продуктом». Вчений навіть своїх студентів навчав креативно-дотепно. Наприклад, вигадав оригінальне завдання: вони уявляють себе представниками високорозвиненої цивілізації, де не існує обертових елементів, навіть колеса, і мають «винайти» замінники, описавши особливості життя в такому суспільстві.
Так от, було отримано декілька пропозицій, які мали практичне використання в земних умовах. Увійшли в історію і жарти Гамова. Згадаємо деякі. В одній із серйозних статей учений посилається на вигадану публікацію Ландау в неіснуючому журналі «Червоний гудок». В іншій, в якій йдеться про відкриття генетичного коду, записує у співавтори вигаданого персонажа зі своїх науково-популярних книг. А, готуючи до виходу дослідження «Походження хімічних елементів», авторами якої були, окрім нього, Алфер і Бете, Гамов загорівся ідеєю підписати її таким чином, щоби перші склади прізвищ давали словосполучення «альфа-бета-гамма».
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.