День Конституції України — одне з найважливіших державних свят, яке ми відзначаємо щороку наприкінці червня. У 2026 році Основному Закону нашої країни виповнюється визначний ювілей — 30 років. Сьогодні, в умовах повномасштабної російської агресії та активних воєнних дій, кожне слово Конституції набуло особливого значення, а зафіксовані в ній права та свободи українці виборюють на полі бою щодня.
Вшануймо нашу Конституцію та пам’ятаймо про надвисоку ціну, яку український народ платить за право жити у вільній, суверенній та незалежній державі.
Які фундаментальні державні засади закріплює Конституція України?
Конституція – це основний закон України. Прийняття Конституції України у 1996 році стало моментом закладання основних засад та принципів нашої суверенної держави.
Конституція, як головний державний закон, визначає:
- принципи функціювання представницьких, виконавчих та судових органів влади;
- яким буде державний устрій країни;
- права й обов’язки держави, суспільства та громадян;
- якою буде виборча система країни.
Цікаво, що міжнародне співтовариство вважає нашу Конституцію однією з найдемократичніших у світі. Воно повністю визнає її законність та чинність, адже вона побудована на демократичних принципах. Прийняття Верховною Радою Конституції було важливим кроком, щоб забезпечити територіальну цілісність країни, а також гарантувати права і свободи людини та громадянина. Наразі це саме ті цінності, за які ми боремось.
"Жоден українець більше ніколи не сприйматиме закарбовані в ній права та свободи як щось дане нам зверху. Вони сьогодні виборюються у важкій боротьбі самопожертвою та життями. Наша Україна. Суверенна. Незалежна. Демократична. Правова. Була, є і буде", - наголосив Президент України Володимир Зеленський.
Які історичні етапи пройшов український конституціоналізм від Середньовіччя до XX століття?
Укладання законів та захист прав громадян на наших землях має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості. Головне, що український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали формувати цей підхід. Саме тому він заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії.
Заведено вважати, що перша відома кодифікація права на українських територіях виникла ще у часи київського князя Ярослава Мудрого, у XI столітті. Створена ним “Руська правда” наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи, встановлювала межі князівської влади та захищали права різних суспільних верств, але була написана слов’янською мовою й увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи.
Зародження вітчизняної конституційної думки тих часів напряму пов’язане із революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століття). Конституція Пилипа Орлика 1710 року мала повну назву “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”.
Це був важливий документ, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та власний державний устрій. Його прийняття засвідчувало політичну зрілість козацької держави та світоглядні цінності козацької старшини XVII–XVIII століть. Конституція також враховувала інтереси й інших станів – духовенства, міщанства, купецтва і селянства, об’єднаних у загальне поняття “народ”.
Загалом творці української державності та представники культурної еліти часто розробляли власні проєкти конституції. Цим зокрема займались: Микола Костомаров у “Книзі буття українського народу”, Михайло Драгоманов у праці “Вільна спілка”, учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у “Начерках Конституції Республіки”. Окрім того, на Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. Також на початку ХХ століття Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський та Микола Міхновський, кожен окремо, пробували відстоювати своє бачення конституції України в різних її форматах.
Однією з визначних дат нашої історії є 29 квітня 1918 року, тоді Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”. На жаль, цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність видавалися досить примарними.
З метою здобуття незалежності 15 березня 1939 року в Хусті зібрався Сойм Карпатської України, він ухвалив два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління цієї території України. У липні 1944 року неподалік села Недільна на Львівщині відбулися Установчі збори УГВР. Тоді ж ухвалили такі установчі документи нової держави як Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій. До слова, УГВР керувала боротьбою УПА аж до кінця 1950-х років.
За часів нашого перебування в УСРР та УРСР було затверджено чотири конституції: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. І хоча вони всі проголошували Україну суверенною державою, на ділі це було лише ширмою для панування КПРС. Насправді Україна ніколи не була незалежною чи суверенною під час свого перебування у складі Радянського Союзу, вона була колоніально-поневоленою державою під панування тоталітарного режиму.
Як створювалась новітня історія Конституції та що таке «Конституційна ніч»?
Конституційний процес на наших землях завжди був нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року стало основою для творення нової конституції. Трохи пізніше, 24 серпня 1991 року, відбулося ухвалення Акту проголошення незалежності України, яке суттєво прискорило розпад СРСР. Згодом рішення про проголошення незалежності України громадяни підтримали на Всеукраїнському референдумі.
Тоді ж розпочалась активна робота над прийняттям Конституції незалежної України, яка тривала майже 4 роки. За цей час відбулося немало гострих дискусій, зокрема щодо державної мови, державних символів та статусу Криму. Протистояння між політичними силами, які тяжіли до радянського минулого, і тими, хто прагнув утвердити та зміцнити нову незалежну українську державу, було тоді надзвичайно гострим.
28 червня 1996 року відбулось найдовше засідання Верховної Ради, яке отримало назву “Конституційна ніч”. У підсумку цієї бурхливої ночі, після довгих суперечок та гарячих дебатів, 315 голосами депутати все ж таки спромоглися ухвалити нашу Конституцію.
Чи буде вихідний на День Конституції України 2026 року?
У 2026 році День Конституції України (28 червня) припадає на неділю. За мирних часів, згідно з Кодексом законів про працю, цей вихідний мав би автоматично переноситися на наступний за ним понеділок, 29 червня. Однак через повномасштабну війну в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану. Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», під час дії особливого стану всі додаткові неробочі та святкові дні скасовуються.
Таким чином, 28 червня (неділя) залишається календарним вихідним днем для тих, хто працює за стандартним графіком п’ятиденки. Водночас наступний понеділок, 29 червня, буде звичайним робочим днем для державних установ, комунальних служб та більшості підприємств.
Проте приватні компанії та роботодавці мають право встановлювати графіки роботи для своїх співробітників на власний розсуд. Режим роботи банківських установ, «Нової пошти» та «Укрпошти» варто уточнювати заздалегідь на офіційних ресурсах компаній.