Втім, увага світу поступово відволікається від щоденних жахів. Довгострокові наслідки руйнування української економіки, інфраструктури та населення стають менш актуальними в міжнародному дискурсі.
У залах засідань рад директорів і в торговельних дискусіях почало з’являтися тривожне запитання: чи варто бізнесу відновлювати співпрацю з Росією зараз, коли розпочалися мирні переговори?
Відповідь залишається рішучим «ні» – і не лише з етичних міркувань. Хоча моральна відповідальність, безумовно, є фактором, основне питання з точки зору бізнесу є більш фундаментальним: Росія не є безпечним, стабільним і життєздатним середовищем для комерційної діяльності.
По-перше, тут немає верховенства права.
Внутрішнє бізнес-середовище Росії за своєю суттю є ворожим до чесного, законного підприємництва. Відсутність правового захисту для іноземних інвесторів у поєднанні з браком незалежності судової системи робить компанії вразливими до свавілля з боку держави. У Росії контракти залежать від ваших відносин з Кремлем, особливо з Владіміром Путіним та його найближчим оточенням.
Спори майже ніколи не вирішуються в судах – рішення приймаються в кулуарах залежно від розміру хабаря, політичної лояльності або примх бюрократів. Регуляторні органи часто застосовують свою владу та заходи контролю для політичної або фінансової вигоди. Дозволи та ліцензії пов’язані з прихованими витратами, а правозастосування в кращому випадку є вибірковим. У такому середовищі робити все «за правилами» не є захистом – це лише позначає вас як мішень у системі, яка розглядає бізнес не як джерело інновацій і процвітання, а як важіль політичного контролю.
По-друге, вести бізнес у Росії означає грати за правилами Кремля.
А ці правила слугують одній меті: збереженню влади за будь-яку ціну. Російська економічна модель спрямована на утримання влади шляхом концентрації багатства в руках небагатьох і утримання основної маси населення в бідності та залежності. Системна корупція не є прикрим побічним ефектом – це стратегія.
Налагодження діяльності на російському ринку часто означає формування партнерства з політично значущими особами, непрозору звітність або роботу в умовах, які в демократичних країнах вважалися б незаконними або неетичними. Навіть компанії з найкращими намірами ризикують стати провідниками системної корупції. Потрапивши в таке середовище, стає надзвичайно складно працювати етично або вийти з нього без наслідків.
По-третє, репутаційні збитки та стратегічні ризики є величезними.
Позиція Росії на світовій арені значно погіршилася. Її відносини тепер зосереджені на альянсах з авторитарними режимами, багато з яких самі перебувають в ізоляції. Вітання військових злочинців, захист диктаторів на кшталт Башара Асада та опальних президентів на кшталт Віктора Януковича, а також відкрите нехтування міжнародними нормами – ось із якою країною ви маєте справу, якщо ви ведете там бізнес.
Американським та іншим західним компаніям не слід недооцінювати репутаційні збитки від виходу або повернення на російський ринок. Акціонери, клієнти та регулятори спостерігають за цим. Репутаційний ризик посилюється цілком реальною можливістю санкцій, експортного контролю, фінансових обмежень і споживчих бойкотів, які за одну ніч можуть обнулити ваші інвестиції.
Нарешті, етичний вимір все ще має значення.
Хоча значна частина цих аргументів ґрунтується на бізнес-реаліях, було би нечесно ігнорувати моральний вимір. Вторгнення в Україну, системні порушення прав людини, придушення інакомислення – це не просто «місцеві політичні питання». Вони відображають фундаментальні цінності правлячого режиму. Коли ви ведете бізнес у Росії, ви не є нейтральними. Ви є співучасником.
Хтось може заперечити, що російський ринок все ще перспективний або занадто великий, щоб його ігнорувати. Так, він величезний, багатий на ресурси і стратегічно розташований. Але ці уявні можливості є ілюзіями. Повертатися до «бізнесу як завжди» з Росією – це не просто погана ідея, це поганий бізнес.