Земля, яка мовчала десятиліттями, сьогодні нарешті починає говорити. Українсько-польські переговори щодо історичного конфлікту, які тривають з другої половини минулого року, дають відчутні результати.
У четвер, 24 квітня, на території колишнього села Пужники розпочинаються перші ексгумаційні роботи. Суперечка, яка роками залишалася невирішеною, отруювала відносини між двома країнами та їхніми суспільствами. Kyiv Post розповідає про перебіг переговорів за лаштунками.
Тема Волині – території, яка до Другої світової війни належала Польщі і була населена переважно поляками, українцями та євреями – вже піднімалася за часів президентства Александра Кваснєвського та Леоніда Кучми.
Поодинокі спроби ексгумації польських жертв тривали до 2017 року, коли в польському селі Грушовіце був демонтований пам’ятник УПА. Українська сторона, яка вважала цей акт незаконним, оголосила мораторій на ексгумації, який діє дотепер.
Після вступу на посаду президента Володимира Зеленського в 2019 році з’явилася можливість відновити роботи з ексгумації в обмін на відновлення українських пам’ятників у Польщі.
Однак спроба досягти домовленості зрештою провалилася, коли на одному з українських пам’ятників попередньо узгоджений напис був замінений на інший.
Шлях до порозуміння між Польщею та Україною
Починаючи з 2017 року, питання Волині викликало дедалі більше розчарування серед польської громадськості, зрештою ставши стратегічним пріоритетом у відносинах Польщі з Україною.
У 2024 році віцепрем’єр, міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш попередив, що без вирішення волинського питання Україні буде складно заручитися підтримкою Польщі щодо інтеграції в ЄС.
Чому це, здавалося б, незначне питання стало таким важливим? Відповідь криється у відсутності взаєморозуміння між Києвом і Варшавою – зокрема, щодо історичних питань, які є особливо важливими для поляків.
Волинь, як і війна в Україні, стала однією з головних тем суспільних дебатів у Польщі. В Україні ж вона нечасто з’являється на перших шпальтах газет, оскільки країна бореться з безліччю нагальних проблем. Тим не менш, роки зволікання призвели до того, що всі політичні сили в Польщі – від лівих до правих – почали вимагати прогресу в цьому питанні.
Перші ознаки прориву з’явилися після візиту міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського до Києва у вересні 2024 року. Як повідомлялося, під час візиту він вступив у конфлікт із президентом Зеленським. Слід зазначити, що на той час Сікорський балотувався в президенти від правлячої коаліції.
За даними джерел Kyiv Post, суперечка навколо Волині була значною мірою частиною його кампанії – вона мала на меті продемонструвати рішучість польським виборцям. Але суперечкою справа не закінчилася, а навпаки, набрала нових обертів.
Новим міністром закордонних справ України був призначений Андрій Сибіга, а міністром культури – Микола Точицький. За даними джерел Kyiv Post, вони були архітекторами політики «нуль сварок із сусідами» та рішучими прихильниками порозуміння з Польщею в історичних питаннях. За цей час між двома сторонами відбулася низка зустрічей – як формальних, так і неформальних, і багато з них виявилися вирішальними.
Ситуацію ще більше ускладнювала передвиборча кампанія, що тривала в Польщі.
Джерела Kyiv Post повідомили про неформальну зустріч між представниками двох конкуруючих політичних таборів: Ганною Врублевською, міністром культури від правлячої Громадянської коаліції, та Каролем Навроцьким, кандидатом у президенти, якого підтримує партія «Право і справедливість» (PiS), президентом Інституту національної пам’яті (IPN).
Як повідомляється, вони домовилися не політизувати питання ексгумацій на Волині під час передвиборчої кампанії, щоб не ставити під загрозу процес. Однак така домовленість була ускладнена високим рівнем політичної напруженості в Польщі та тим фактом, що IPN на чолі з Навроцьким має сильну зацікавленість в активній участі в ексгумаціях.
15 січня 2025 року під час зустрічі у Варшаві прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск і президент України Володимир Зеленський доручили своїм міністрам культури створити комісію для остаточного вирішення волинської суперечки. Нарешті з’явилося те, чого так довго не вистачало – політична воля лідерів обох країн.
Україна розраховує на підтримку Польщею своїх амбіцій щодо вступу до ЄС і сподівається досягти відчутного прогресу під час головування Польщі в Раді ЄС. Ці геополітичні міркування, безсумнівно, посідають центральне місце в політичних розрахунках Києва. Українська влада також усвідомлює потенційну ціну подальшої політизації волинського питання, а саме – зниження підтримки з боку польської громадськості.
Угода – що вона охоплює і що залишає поза увагою
Волинське питання є не лише міною уповільненої дії у польсько-українських відносинах, а й гарячою точкою у внутрішньополітичних суперечках у Польщі. Саме тому перший дозвіл на ексгумації був наданий саме для села Пужники – запит подав Фонд «Свобода і демократія», пов’язаний з Міхалом Дворчиком, колишнім міністром у попередньому уряді.
«Послання сигналу колишній правлячій партії, яка зараз перебуває в опозиції, мало на меті зменшити ризик політичної ескалації», – пояснило джерело Kyiv Post у Варшаві.
Важливо з’ясувати, що насправді охоплює польсько-українська угода і на що погодилися обидві сторони.
Дипломати та експерти, які беруть участь у двосторонніх переговорах, вирішили відокремити процеси пошуку, ексгумації та гідного поховання жертв від питань встановлення пам’ятників і меморіальних дошок.
Таке розмежування дозволяє сторонам уникнути суперечок щодо мови та символіки, тим самим запобігаючи подальшим затримкам. Звичайно, тут є і плюси, і мінуси – з одного боку, це допомогло зробити угоду можливою, з іншого – тема меморіалів залишається невирішеною.
Пошукові та ексгумаційні роботи проводитимуть змішані групи польських та українських експертів, включно з членами польського Інституту національної пам’яті (IPN).
Ці спільні зусилля покликані мінімізувати ризик використання цього питання як зброї під час передвиборчої кампанії в Польщі, а також подолати глибоку недовіру, яка досі існує між поляками та українцями в цьому питанні.
Важливо, що угода виходить за рамки ексгумації жертв Волинської різанини.
Вона охоплює всіх поляків і українців, похованих на території обох країн і які померли або були вбиті в різних історичних контекстах і не лише під час Другої світової війни.
Це, зокрема, жертви польсько-більшовицької війни, польсько-української війни, дій радянського НКВС та повстань проти Російської імперії у ХІХ столітті.
За інформацією джерел Kyiv Post, чиновники в канцелярії польського прем’єр-міністра вважають цю угоду дипломатичним успіхом.
Попри тривале непорозуміння (а в деяких колах з обох сторін навіть недобросовісність), виглядає так, що вирішення історичного польсько-українського конфлікту матеріалізується на наших очах.
Як сказало одне з джерел Kyiv Post, «Офіс президента України – найпотужніший орган, що приймає рішення в країні – усвідомив, що це символічне питання є важливим для підтримки добрих відносин із сусідньою Польщею».
Треба віддати належне зусиллям дипломатів обох країн. Якщо робота триватиме безперервно, це може сприяти деескалації історичної напруженості, яка особливо відчутна в польському суспільстві.
Найкращим показником важливості питання є те, що історична політика стала однією з головних тем публічних дебатів у Польщі, навіть піднявшись до рівня стратегічного пріоритету в двосторонніх відносинах.
Багато що тепер залежить від подальшої роботи спільних комісій обох країн. Хоча багато хто в Польщі розглядає нинішній прогрес як багатообіцяючий сигнал, він ще не ставить крапку в цьому питанні.
Важливо також пам’ятати, що повного історичного примирення, швидше за все, ніколи не буде досягнуто – кожна нація і держава має власну колективну пам’ять, яка відрізняється від пам’яті інших.
Про це сказав заступник міністра культури України Андрій Наджос під час зустрічі з журналістами Kyiv Post. На запитання, чи визнає Україна події на Волині «геноцидом», він відповів дипломатично, зазначивши, що для такого визначення потрібні дуже вагомі докази та документація.
Діалог і порозуміння не дорівнюють згоді з фактами. Це буде тривалий процес, і навіть за сприятливого політичного клімату він стикнеться з багатьма викликами – від провокацій до юридичних чи логістичних бар’єрів, таких як складний рельєф місцевості, приватна власність або нечіткість у питаннях власності на землю.
Раніше Kyiv Post повідомляв про старт ексгумаційних робіт польсько-української делегації на Тернопільщині 24 квітня.