Вимоги Москви, серед яких відмова України від своїх територій, демілітаризація та нейтралітет, нагадують різдвяний список. Не маючи змоги нав’язати ці обтяжливі умови військовою силою, Путін намагається «виторгувати» капітуляцію України за столом переговорів. Це гротескна спроба не дипломатії, а реалізації його імперських амбіцій.
Пропозиції Росії настільки ж абсурдні, наскільки й зловісні: Росія – держава- агресор – вимагає від України, 20% території якої окупували російські війська, роззброїтися і поступитися суверенітетом. Це не переговори, а здирництво.
Kyiv Post вже давно звертає увагу на дволикість Росії, і цей останній гамбіт вписується в загальну картину. Риторика Путіна про припинення вогню – це тактичний фінт, спрямований на те, щоб посіяти розбрат серед союзників України і виграти необхідний час для відновлення свого розбитого війська. Путінська армія борсається, а його економіка тріщить по швах під санкціями. Але в умовах Москви немає жодного натяку на слабкість – там лише зарозумілість.
У цих умовах – диктування внутрішньої і зовнішньої політики України, вимога відмовитися від вступу до НАТО і постійний російський контроль над анексованими територіями, який назавжди зробить українську націю васалом Росії. Такі умови не припиняють війни, а гарантують конфлікт у майбутньому.
Безпека України, її кордони та світле майбутнє як демократичної, економічно процвітаючої держави залежать від однієї незаперечної істини: Росія має бути переможена.
Історія показує, що умиротворення підбадьорює тиранів. Від Мюнхена в 1938 році до Криму в 2014 році – напівзаходи і поступки лише заохочують подальшу агресію. Припинення вогню, яке залишає російські чоботи на українській землі чи обмежує суверенітет Києва, – це перемога Путіна, а не мир.
Окупований Росією Крим завжди загрожуватиме українському процвітанню і здатності України експортувати свою продукцію та імпортувати все необхідне для відбудови.
Незважаючи на ентузіазм Вашингтона щодо «угоди», це розчарування було цілком передбачуваним. Росія бреше, і тепер Вашингтон виглядає дурнем.
Шлях України до стабільності лежить не через компроміс із режимом, який поважає лише силу, а через вигнання російських військ – рішуче, однозначно і назавжди.
Сполучені Штати – найвідданіший прихильник України – роздратовані іграми Москви навколо мирної угоди. Розчарування Вашингтона було цілком передбачуваним. Росія бреше. Ні Путіну, ні його міністру закордонних справ Серґєю Лаврову не можна довіряти. І тепер Вашингтон виглядає як дурень.
Росіяни роками грали з Вашингтоном – заманювали в дипломатичні глухі кути, в той час як Путін кидав сотні тисяч солдатів у м’ясорубку своєї «спеціальної військової операції». Росія використовує погрози і обіцянки переговорів, щоб маніпулювати, а не вирішувати проблеми. Для тих, хто вивчає історію – і Росію – все це було, на жаль, передбачувано.
Періодичної підтримки з боку адміністрації Байдена ледве вистачало Україні на те, щоб втримувати цього скаженого пса на прив’язі. Нерішучі пакети допомоги, наполовину виконані обіцянки та обмеження на використання Україною американської зброї фактично продовжили війну. Настав час для сміливих змін, нових рішень. І це не нові переговори чи санкції, а надання Україні зброї для перемоги. Журналіст Алан Брюер з Indications & Warnings пропонує це просте рішення: озброїти Україну.
Росія вже продемонструвала, що її не цікавить нічого, окрім її максималістських вимог. Її цікавить не мир, а завоювання.
Настав час забезпечити Києву безперебійне постачання зброї та боєприпасів, необхідних для перемоги над путінською армією на полі бою. Дайте Україні інструменти, яких боїться Москва: далекобійні ракети, літаки F-16, артилерійські снаряди і необмежений дозвіл на завдання ударів по російських цілях.
Україна довела свою силу – з адекватною підтримкою її війська можуть прорвати перенапружені російські лінії і повернути свою землю. Це не ескалація, а ясність.
Україна веде екзистенціальну битву. Не маючи можливості бити по її військових цілях, Росія б’є по її цивільному населенню. Це симптом російської слабкості, а не сили. Всіяні трупами руїни Бахмута, Авдіївки і Маріуполя ясно показують, на яку милість Росії може розраховувати переможена нею Україна.
«Втрати Росії приголомшливі – і неприйнятні.
Російська армія виснажується. Її боєздатність жахлива. Її моральний дух небезпечно низький, у російських підрозділах поширені випадки непокори і навіть бунти. Використання віслюків і викрадених цивільних автомобілів для логістики призводить до того, що російські війська на передовій залишаються недостатньо забезпеченими, вразливими і обмеженими в можливості маневрувати.
Російські війська настільки погано навчені, що здатні вести лише лобові атаки – серед білого дня. Їхні втрати приголомшливі – і неприйнятні.
Російська армія стікає кров’ю – щонайменше 350 000 загиблих і до 600 000 поранених. За час путінської «операції за три доби» Росія втратила більше танків (10 691), ніж мають усі армії НАТО разом узяті.
За будь-якими загальноприйнятими мірками, російська армія бореться сама з собою до останнього. Російська тактика є неймовірно марнотратною – в розрізнених атаках знищуються цілі взводи і роти.
Настав час для України натиснути, і натиснути сильно, і світ побачить крах російської армії, як це сталося під час Херсонської та Харківської наступальних операцій, коли крихкі, розбиті російські підрозділи кидали зброю і техніку і втікали втекли на 60 кілометрів за один день.
Фактом є те, що Росія не може і ніколи не зможе перемогти у цій війні. Інший факт: Україна зможе вигнати російські війська лише за скоординованої і постійної допомоги НАТО – всього НАТО, включно зі Сполученими Штатами.
Україна посилає сигнал: агресор повинен отримати не винагороду, а покарання. Ціна бездіяльності надто висока – продовження війни, яка знекровлює Україну і загрожує дестабілізувати Європу. Час діяти вже настав.
Майбутнє України – безпечні кордони, процвітаюча економіка, демократичні стандарти – залежить від поразки російських збройних сил. Треба просто вибити дубину з рук Путіна.
США повинні припинити ганятися за міражами Москви і поставити на мужність Києва.
Озброїти Україну. Дозволити їй перемогти.
Тільки тоді мир буде чимось більшим, ніж кремлівська пастка.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.