39 років тому сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Та мало хто знає, що Чорнобиль і Прип’ять – не єдині закинуті міста-атомники в Україні. Насправді, за задумами радянських керівників, Україна мала стати по-справжньому ядерною країною, центром радянської ядерної програми.
На перший погляд, прямо зараз ми крокуємо мертвими вулицями Прип’яті.
Але ні – це Орбіта – місто, яке будували в середині 1980-х років прямо в центрі України, на березі Кременчуцького водосховища. В ньому мали жити десятки тисяч людей, і воно мало грати роль ще однієї Прип’яті – його мешканці мали працювали на ось такій атомній електростанції з чотирма реакторами, як і ЧАЕС.
Будівництво було колосальним. Встигли збудувати величезний бетонний промисловий майданчик площею кілька квадратних кілометрів, вентиляційну трубу та навіть основу для двох реакторів.
Збудували й кілька будинків з малогабаритними квартирами, куди заселилися сотні щасливих будівничих майбутнього. Та воно не настало. Після катастрофи на ЧАЕС проєкт згорнули. Люди, які опинилися без роботи в багатоповерхівках посеред лісу, почали виїжджати, а Орбіта перетворилася на мертве місто. Погляньмо, що від нього залишилося.
Будинки для будівничих майбутньої АЕС були типові, з однокімнатними квартирами і мінімальним ремонтом. Незважаючи на це, люди хотіли тут жити – професія атомника була шанована, а місце життя – дуже приємним.
За 40 років, що минули відтоді, більшість квартир вже повністю зруйновані. Причина – ця територія не забруднена радіацією, як у Чорнобилі, і доступ сюди відкритий. У тому числі, на жаль, і для мародерів.
Втім, тут залишилося дуже багато артефактів. У деяких квартирах це дуже цікаві шпалери. Іноді вони виглядають комфортно і досі нагадають про родинне тепло.
І навіть шпалери з примітивною і наївною, але такою незвичною пост-радянською еротикою.
Залишилося багато артефактів, що нагадують про 80-ті й навіть 90-ті.
Але багато речей вказують на те, що люди жили тут, в окремих квартирах, аж до кінця 1990-х., поки будинки не покинули останні мешканці.
Але, не лише це. Крім усього іншого, тут було побудовано дуже багато соціальної інфраструктури – наприклад, ось цей ресторан, де на другому поверсі збереглася плитка з черепашника – коштовного облицювального каменю в пізньому СРСР. Або ось цей «універмаг», від якого лишилися красиві мозаїки.
Звісно, люди не пішли з Орбіти в нікуди. Недалеко, буквально за кілька кілометрів від закинутого міста, в сусідньому селі збудували дві п’ятиповерхівки, куди частково переселилися люди з 9-поверхівок Орбіти.
Вони не бажають спілкуватися, бо їхні мрії, пов’язані з будівництвом АЕС, так і не здійснилися.
Ті, хто лишаються, намагаються доглядати простір, але більшість людей виїжджає вже й звідси. Про це свідчать оголошення про продаж квартир прямо на вікнах.
Орбіта стала ще одним містом, мрія про яке так і не здійснилася.