Постравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це порушення психічного стану, з яким стикаються внаслідок переживання травматичної події. ПТСР є випробуванням, як для людини, яка перебуває в цьому стані, так і для її рідних та близьких. Різні прояви такого розладу можуть спричиняти непорозуміння та складнощі в спілкуванні.
Раніше ми писали, що таке ПТСР та, як військовому із цим жити. У цій статті ми розглянемо, як рідні можуть допомогти військовому адаптуватися до буденного життя та, як підтримати себе в новій реальності з близькою людиною.
Сім’я має стати опорою для військового з ПТСР
Настає день, коли чоловік військовий повертається додому. Його тіло та мозок та психіка адаптувалися до війни і він продовжує «воювати». Потрібен певний час для того, щоби повернутися та звикнути до цивільного життя.
Чоловік повернувся додому, але його організм ще не розуміє, що він зараз перебуває у відносній безпеці, що тут немає активних бойових дій. Через це можуть спостерігатися різні реакції, які позначаються на обох партнерах.
- Поведінкова реакція: реагування на гучні звуки, проблема з пам’яттю та концентрацією уваги, уникання людей, зловживання алкоголем, постійна настороженість).
- Фізична реакція: проблеми зі сном, фізичне реагування на згадки про воєнні події, харчові порушення, болі по всьому тілу (найчастіше голови та м’язів).
- Емоційна реакція: перепади настрою, нав’язливі думки про минулі події, нездатність розслабитися, дратівливість та спалахи гніву, важкість у відчутті позитивних емоцій.
Чоловік та дружина можуть мати різні думки та бажання по відношенню один до одного й часто, вони не стикуються, і на цьому підґрунті можуть виникати проблеми.
Дружина, може мати такі думки: я чекала на нього, молилася за його життя, але ось він повернувся, але зовсім інший. Мені, здається, що я його зовсім не знаю, я перестала його розуміти. Він став агресивним, не може говорити без крику, усі розмови лише про війну. Діти почали його боятися. Він став відстороненим та закритим.
Чоловік має інші думки: мені важко вдома, мене тут не розуміють, тут усе наче нове. Як можна розважатися та думати про ремонт, коли там гинуть мої побратими? Йде війна, який може бути відпочинок. У неї купа претензій до мене. Діти вважають мене злим. Мені важко контролювати свої емоції та спалахи гніву. Я зачиняюсь від усіх, бо так легше. Я хочу назад, бо там легше, там мої побратими, там усе зрозуміло.
Як відновити спілкування
Необхідно почати налагоджувати спілкування вже в тій реальності, що ви є зараз. Можна використати чотири кроки для ненасильницького спілкування.
- Бачу. Що я бачу (без оцінки)? Озвучити спостереження «Коли я бачу/чую, що…». Спробуйте описати, які тип поведінки ви спостерігаєте у своєму партнері. Чітко опишіть ситуацію, або конкретну дію. Не інтерпретуйте та не оцінюйте поведінку. «Коли я тобі розповідаю про свій день, а ти дивишся в телефон…» чи «Коли я розповідаю тобі про побратимів, ти переводиш розмову на іншу тему.».
- Відчуваю. Що я відчуваю? Висловити свої почуття «Я почуваю себе…». Поділіться своїми почуттями, які виникли у відповідь на це спостереження. «Коли я розповідаю про свій день, а ти дивишся в телефон, то я відчуваю смуток та непотрібність» чи «Коли я розповідаю тобі про побратимів, ти переводиш розмову на іншу тему, то я відчуваю ніби мої слова не мають значення та я не цікавий».
- Розумію. Яка моя потреба стоїть за цими почуттями? Прив’язати почуття до потреби «… бо я потребую/ціную…». Визначте та скажіть потребу або цінність, що лежать в основі вашого почуття. Наприклад, «Коли я розповідаю про свій день, а ти дивишся в телефон, то я відчуваю смуток та непотрібність, бо мені важливо відчувати зв’язок та взаєморозуміння» чи «Коли я розповідаю тобі про побратимів, ти переводиш розмову на іншу тему, то я відчуваю ніби мої слова не мають значення та я не цікавий, мені цінно, що я можу тобі розповісти про ті події та важлива твоя підтримка».
- Прохання. Про що я прошу? Висловити прохання «Чи не хотів/міг би ти.?». Чітко сформулюйте, чого саме ви хочете від вашого партнера. Прохання має бути конкретним, позитивним та реалістичним.
Варто пам’ятати, що здорове спілкування передбачає повагу до співрозмовника та його особистих кордонів, а також прийняття його почуттів.Це є тим фундаментом, який дає змогу почуватися людям комфортно та безпечно.
Поради, як допомогти військовому з ПТСР
ПТСР — це не просто погані спогади, а серйозний психологічний стан. Допомога людині з таким розладом не простий, проте дуже важливий процес. Рідні можуть відігравати ключову роль у відновленні, проте так само не треба забувати і про професійну допомогу. Ми підготували низку порад, як можна допомогти близькій людині швидше відновитися та подолати ПТСР.
- Дізнайтеся все про ПТСР. Люди з таким розладом навряд чи зможе вам пояснити, як вона себе почуває, які сни бачить та, чого боїться. Тому ознайомтесь із доступною інформацією про ПТСР. Дізнайтесь усе про симптоми, наслідки, варіанти лікування, рецидиви і т.д. Чим більше інформації ви будете знати, тим легше вам буде допомогти та зрозуміти, що відчуває ваша близька людина.
- Відверто поговорити з дітьми про ПТСР. Діти дуже відчувають будь-які зміни в настрої та поведінці батьків. Важливо пояснити їм, що відбувається з татом/мамою доступної їм мовою. Адже якщо замовчувати тему, то дитина може вважати себе причиною всіх проблем.
- Правильне спілкування. Найголовніше, треба пам’ятати, що людина має психологічний розлад, який викликаний війною. Уникайте тригерів — речей, які можуть спричинити флешбеки: гучні розмови чи святкування, несподівані сюрпризи, фільм із військовими спецефектами або іграшки зі звуками пострілів.
- Особисто допомагайте. ПТСР виснажує не лише емоційно, але і фізично. У людини може не бути сил робити якісь хатні справи. Інколи розв’язування бюрократичних справ та оплата рахунків стає викликом, адже на війні не було цих питань. На початку, навіть у повсякденних та буденних речах, може губитися. Так само можна допомогти знайти/відновити хобі, або налагодити зв’язки з друзями.
- Знайдіть кваліфіковану допомогу. Робота з фахівцем активно сприяє одужанню. Однак не всі готові одразу піти до спеціаліста, адже це може здаватися слабкістю. Важливо підтримати близьку людину в цьому. Можна пошукати хорошого спеціаліста та навіть піти на кілька сеансів разом.
- Підтримуйте. Симптоматика ПТСР завжди подібна, проте способи подолання розладу різні. Деяким необхідно просто посидіти в тиші, іншим зайнятися спортом. Деякі можуть прагнути до соціалізації, де зможуть виговориться, а інші усамітнитися та провести час на одинці. Підтримуйте близьку людину так, як їй буде найкомфортніше.
- Проявляйте терпіння. Відновлення — це процес, він не відбувається за пару днів чи місяців. Психіці необхідно вернутися в норму. Так само й рецидиви, які повертаються. Тому наберіться терпіння та підтримуйте ветерана.
- Застосовуйте дихальні вправи. Можна знайти багато різних методик та дихальних вправ. Спробуйте вивчити декілька. У критичні моменти можете запропонувати скористатися. Нормалізація дихання допомагає заспокоїти нервову систему, впоратися з панікою, тривогою та нав’язливими думками.
- Будуйте плани на майбутнє. Обговорення спільних планів допомагає людині з ПТСР розуміти, що її майбутнє не приречене. Концентрація на мріях та будуванні майбутнього допомагає відволіктися від нав’язливих негативних думок та пришвидшує одужання.
- Піклуйтесь про себе. Допомагати людині з ПТСР — це емоційно виснажливо, та так само, може спричиняти у вас цілий спектр різних емоцій. Для того, щоб допомогти вашій близькій людині, вам самим необхідно мати ресурс. Тож піклуйтесь так само і про себе. Якщо ви втомилися — відпочиньте. Якщо необхідно шукайте та звертайтеся по допомогу. Не забувайте про свої хобі, мрії та бажання. Якщо ви самі будете наповнені внутрішньо — то зможете допомагати іншим.
Посттравматичний стресовий розлад — це не вирок, а виклик, із яким можна впоратися. Відновлення душевної рівноваги військового може зайняти певний час, тому рідним необхідно набратися терпіння та проявляти підтримку. Сім’я — це те, що завжди мотивує та допомагає ветерану йти далі. Кохання, довіра та підтримка виявляють чудодійну дію, а це тим самим впливає на швидке одужання.