Для України ситуація, а точніше дипломатична атмосфера, за останні 10 днів покращилася.
Коаліція добровільних відданих прихильників України, в тому числі найвидатніші європейські лідери, новий Папа Римський, Туреччина і, по-своєму, Китай, посилила тиск на Путіна, щоб він погодився на серйозне припинення вогню, і на Трампа, щоб той перестав умиротворяти російського воєнного злочинця і, по суті, потурати йому.
Самолюбство та імідж Трампа, по яких вдарила відмова Путіна реагувати на його прямі «миротворчі» жести через голову України та союзників Америки, змусили його знову спробувати змусити Путіна принаймні зробити вигляд, що він їх сприймає.
Звідси й сьогоднішній анонсований телефонний дзвінок з Білого дому до Кремля – Трамп намагається зберегти обличчя і сподівається, що Путін йому в цьому допоможе.
Але російський імперіаліст і розпалювач війни не показав жодних ознак відступу. Він все ще хоче випотрошити Україну, перетворити її на васальну, буферну державу, підірвати Захід і його цінності і проголосити: «Я зробив деспотичну антизахідну Росію знову великою!»
Путін намагатиметься затягувати й заплутувати якомога довше. Він сподівається, що моральна двозначність Трампа і відчуження союзників і торгових партнерів Америки, а також виснажливий вплив, який це справило на Західний Альянс, дадуть йому час, необхідний для знищення України і захоплення якомога більше її території.
А оскільки Трамп досі відмовляється називати речі своїми іменами – що Росія є агресором, який веде варварську війну проти європейської демократичної держави, а її лідер Путін є воєнним злочинцем у розшуку, натомість повторюючи знову і знову свою мантру про необхідність зупинити «жахливу» війну, яка вбиває «так багато росіян і українців», російський лідер розраховує, що йому все зійде з рук.
На щастя, гра Трампа нарешті активізувала більшість європейських лідерів, змусивши їх викристалізувати спільну позицію. Про це свідчить солідарність з Україною, продемонстрована під час нещодавнього візиту до Києва лідерів Франції, Німеччини, Великої Британії та Польщі, які чітко дали зрозуміти, що не дозволять Путіну й надалі безкарно вбивати. Трамп, вочевидь, прислухався до цього, але відтоді знову почав коливатися у виборі жорсткішої лінії щодо Росії, вважаючи за краще знову звернутися до Путіна в надії, що вони вдвох зможуть домовитися – наче тільки вони двоє тут головні.
Проте з’явилися нові фактори, які можна розцінювати як невдачі для Путіна і які можуть спонукати його до певних примирливих жестів.
Новий Папа Римський, який, на відміну від свого попередника, не підігрує Кремлю і підтримує Україну; Туреччина, яка виступає за суверенітет і територіальну цілісність України і прагне відігравати роль посередника; Китай, який в останню хвилину знайшов компроміс зі США щодо тарифів і також закликає до миру; поразка бажаного для Москви кандидата на вчорашніх президентських виборах у Румунії – ось деякі з ускладнень, з якими Кремлю доводиться рахуватися.
Великий обмін військовополоненими, який вже обговорюється, тимчасове припинення вогню або навіть зустріч між Путіним і Зеленським – ось ймовірні елементи можливої «угоди» між Трампом і Путіним.
Отже, ми чекаємо, як діятиме Трамп – буде зміцнювати західне демократичне братство або продовжуватиме бути спойлером і руйнівником. Іншими словами, дійде до абсурду