«Пруться на прийом до лікаря без черги», «невдячні», «зловживають правом на виплати 800+» – це лише небагато з того, в чому понад мільйон українців у Польщі звинувачували під час жорстких передвиборчих перегонів представники правих і ультраправих політичних сил.
Наративи, які раніше поширювалися здебільшого в інтернеті, тепер дедалі голосніше звучать у публічному дискурсі.
На українців «наїжджають», але чи дійсно вони в чомусь винні? Вони представляють дуже різноманітну групу – від студентів і ІТ-фахівців до робітників, матерів і дітей. Їх об’єднує те, що більшість із них приїхали до Польщі не з власної волі, а з необхідності. Політики використовують їхню присутність як зручний привід для пояснення неефективності державних служб.
Згідно з доповіддю Національного банку Польщі (НБП) від листопада 2024 року, 78% українців, які живуть у Польщі, були професійно активними – це найвищий показник у ЄС і дуже близький до рівня економічної активності поляків.
Звинувачення в тому, що біженці зловживають системою соціального забезпечення, також не витримують критики – сукупні виплати далеко не достатні для оренди квартири та виживання в будь-якому великому місті.
Проте кампанія та використання так званої «української карти» не залишилися непоміченими серед самих українців. «Мене не лякає сама перемога Навроцького, а те, що кандидати від Конфедерації посіли третє і четверте місця. Це недобрий знак», – каже 27-річна Катерина з Варшави.
Позиція Ірини більш виважена: «Я не маю права судити про вибір громадян країни, громадянкою якої я не є. Так само, як ніхто не повинен вказувати мені, що робити. Я щиро бажаю полякам щасливого і мирного життя».
20-річний студент Артем, який живе у Варшаві понад три роки, не приховує своїх емоцій і хвилюється за майбутнє: «Ця поляризація мене лякає. Я відчуваю, що Польща дуже розділена, а людьми легко маніпулювати. Результати виборів про це багато говорять».
Я відчуваю, що атмосфера змінилася. Люди, здається, втомилися бачити українців, і я відчуваю певне роздратування
Дискримінація українців у Польщі вже почалася
У Польщі стає все важче бути українцем і не відчувати цього – не лише в інтернеті, а й у повсякденному спілкуванні. Попри те, що багато хто живе тут роками, працює, навчається і платить податки, стереотипи та політичні розрахунки починають переважати реальність. Соціальна напруга постійно зростає, як і ворожість до українських мігрантів і біженців.
Але чи відображають передвиборча кампанія та риторика в інтернеті те, що насправді відбувається в повсякденному житті? Зростає атмосфера страху і невизначеності. «Я люблю Польщу, живу тут уже вісім років, – каже Катерина. – Я оплатила своє навчання в університеті, працюю легально і сплачую всі податки. У мене тут родина, я почуваюся комфортно, але суспільний настрій починає мене лякати. Я вже стикалася з дискримінацією, грубістю та образами в інтернеті, але не пригадую жодного справді трагічного чи серйозного інциденту».
Артем вирішив не мовчати, а залучитися до роботи на низовому рівні: «Я намагаюся багато розмовляти з поляками, навіть з випадковими людьми, щоб показати, що не все, що пишуть в інтернеті, є правдою. Я зустрів багато хороших людей і глибоко вдячний за допомогу, яку отримав від цієї країни».
Ірина відчуває зміну в атмосфері: «Я вдячна і завжди буду вдячна Польщі та польському народу за допомогу і підтримку. Ніхто не був відкрито грубим до мене особисто, але я відчуваю, що атмосфера змінилася. Схоже, люди втомилися бачити українців, і я відчуваю певне їхнє роздратування, коли їм доводиться спілкуватися з нами в магазинах, аптеках, громадському транспорті чи державних установах».
Причини зміни ставлення поляків до українців
Втома від війни та її наслідків, про яку згадує Ірина, є однією з головних причин зростання напруженості. Іншими є стійкі емоції, пов’язані з Волинською трагедією, відсутність досвіду прийому такої великої кількості людей з іншої країни за такий короткий час, класові та економічні напруження (всі чули історії про українських мажорів, які роз’їжджають по Варшаві на розкішних авто), а також російська пропаганда.
А що думають самі українці? Усі мої респонденти вказують на останній чинник. «Почуття загрози з’явилося два роки тому, під час блокади кордону, – каже Катерина. – Тоді я зрозуміла, що проросійські сили мають тут значний вплив і вкладають у це багато грошей. Відтоді я вже не почуваюся в безпеці».
«За ці три роки багато що змінилося, але я розумію, чому, – додає Артем. – Величезну роль відіграє Росія, і в її інтересах розпалювати конфлікт між нашими народами. Звичайно, є й окремі особи, які псують наш імідж».
Чи поїдуть українці? Інтеграція замість пошуку цапів-відбувайлів
У рамках ширшої європейської дискусії про міграцію польські політики довгий час віддавали перевагу «культурно ближчим» мігрантам з України чи Білорусі, а не з Африки чи Близького Сходу. Навіть Славомір Менцен, відомий своєю антиукраїнською риторикою, сказав в інтерв’ю каналу Didaskalia в травні 2024 року: «До Польщі приїхало багато українців, і я не бачу в цьому значних проблем».
Але щось змінилося. Ті самі політики зараз займають протилежну позицію. Чи змусить це українців почуватися все менш бажаними і замислитися про виїзд із Польщі? «Наразі я не думаю про переїзд, – каже Катерина. – Моя родина тут, і це найближче місце до України. Якщо, не дай Боже, щось трапиться з моїми близькими, я живу і працюю тут. Я не хочу все змінювати і починати все спочатку. Але якщо ситуація погіршиться, то думаю, просто повернуся додому».
Артем висловлює подібну невпевненість: «Не знаю, що буде далі. Важко планувати щось на півроку вперед. Я працюю легально і сплачую податки, але не впевнений, чи так буде й надалі». Таке відчуття невизначеності в багатьох. «Сподіваюся, що люди, які хочуть жити тут легально, матимуть таку можливість. Я вважаю, що це справедливо: якщо хтось працює і дотримується правил, він підтримує економіку і суспільство. Не забуваймо, що для багатьох приїзд сюди не був вибором. Колись нам захочеться повернутися додому», – підсумовує Ірина.
Дезінформація та пропаганда відіграють важливу роль – багато антиукраїнських профілів є ботами
Люди, з якими я розмовляв, відчувають погіршення громадських настроїв і зростання відчуття непередбачуваності, проте висловлюють бажання залишитися в Польщі. Безумовно, коли війна закінчиться, дехто повернеться в Україну, дехто переїде в інші країни, а хтось буде постійно переїжджати з однієї країни в іншу. Антиукраїнські настрої, розпалені під час передвиборчої кампанії, безумовно, не сприяють інтеграції.
Відносини між поляками та українцями, які живуть у Польщі, можна охарактеризувати як мирне співіснування. На відміну від багатоетнічних Першої та Другої Польських Республік, сучасна Польща є етнічним і культурним монолітом – спадщиною Польської Народної Республіки, сформованою трагедіями Другої світової війни.
Всупереч поширеній думці, інтеграція є двостороннім процесом, який охоплює як новоприбулих, так і тих, хто їх приймає, і можна сперечатися, чи виконала польська держава свою роль у цьому питанні. Інтеграція біженців є складнішою, ніж інтеграція економічних мігрантів – ті, хто змушений був тікати, часто живуть з відчуттям тимчасовості і не були психологічно готові почати нове життя в іншому місці. ще більше інтеграцію ускладнюють масштаби хвилі біженців – великим групам легше відтворити свої колишні соціальні системи. Цьому сприяє спільна мова та продовження попередніх стосунків.
Артем визнає як упередження, так і силу інтеграції: «Я зазвичай ходжу в парк біля свого будинку. Я вже познайомився з усіма літніми жінками, які там гуляють. Ми багато розмовляємо. Спочатку вони ставилися до мене погано через моє походження, але з часом ми подружилися».
З часом негативні емоції, а іноді навіть моральна паніка, зникнуть, і ситуація стабілізується. Надію на це вселяють слова Катерини: «Минуло трохи часу, і початкова паніка та порожнеча вщухли. Якби ви запитали мене в понеділок після виборів, я би відповіла зовсім інакше».
Передвиборча риторика не витримує зіткнення з реальністю. Варто зазначити, що більшість випадків дискримінації, про які говорили респонденти, сталися в інтернеті. Важливу роль відіграють дезінформація та пропаганда – багато антиукраїнських профілів є ботами. Українські мігранти та біженці вносять до державного бюджету Польщі більше, ніж отримують від нього. За кожен злотий, отриманий за програмою 800+, вони повертають 5,40 злотих у вигляді податків. Для поляків ця цифра становить 6 злотих. Навіть з урахуванням інших форм соціальної допомоги, фіскальний баланс залишається чітко позитивним, згідно з березневим звітом 2025BGK «Вплив української міграції на польську економіку».
Важливо також визнати, що хвиля біженців (переважно жінок), яку Польща прийняла після 2022 року, позитивно вплинула на її економіку та демографію, хоча й не вирішила демографічних проблем повністю. Постійне перекладання провини на інших має явно негативний вплив на українців, які живуть у Польщі, а зростання ворожості може змусити більшість із них шукати майбутнє в інших країнах.
Антиукраїнська риторика може принести короткострокові політичні дивіденди, але вона не вирішує жодної реальної проблеми. Навпаки – створює нові. Проте, незважаючи на очевидну втому польського суспільства від війни, варто наголосити, найсильніша негативна реакція поки виявляється переважно в Інтернеті.