Завжди кажуть, що найкращий спосіб вивчити нову мову – це читати дитячі книжки. Прості речення та свідоме уникнення складних слів роблять їх ідеальним засобом для дорослих, щоб розширити словниковий запас і вивчити структуру речень.
Озброївшись цією порадою, я протягом останнього року намагався вивчити українську мову на вечірніх курсах в Единбурзькому університеті. Там я відкрив для себе барвистий світ двомовних українсько-англійських дитячих книжок.
Існує великий вибір таких книжок, і всі вони мають схожий формат: кілька речень англійською та українською мовами супроводжуються ілюстраціями. Їх можна знайти на Amazon та інших інтернет-сайтах, і більшість із них – самвидав. До цього я повернуся трохи пізніше.
Є чудова маленька книжка Інго Блум Fly Little Bird (Лети, пташечко). Її дещо дивна книга Save the World! It is the only planet with chocolate! (Врятуйте світ! Це єдина планета з шоколадом!) має розділ для розфарбовування в кінці. Книжки Елісавет Аролакі, зокрема, Summer with Grandpa (Літо з дідусем), є хорошим способом вивчити слова, пов’язані з родиною та активним відпочинком. Шелі Адмонт випустила кілька легких для читання книжок: I Love to Eat Fruits and Vegetables (Я люблю їсти фрукти та овочі) та I Love Winter (Я люблю зиму). Вони навчать вас повсякденних слів за допомогою веселих і цікавих ілюстрацій.
Чудові пластилінові істоти населяють книгу Олени Калішук «Новий дім для Лева», а ефірні тварини в книжці Антоніни Новарезе «Сестра Коза» настільки ж оригінальні, наскільки і дивно моторошні. Тварини часто фігурують у багатьох книгах, що пропонуються, а книга «Хто живе в лісі?» від Chatty Parrot навчить вас назв і характеристик багатьох тварин.
Проблема дитячих книжок у тому, що вони розширюють словниковий запас у нетрадиційних напрямках. Прочитавши «50 українських страшних оповідань», я тепер легше запитаю: «Чи є в цьому продуктовому магазині надприродні привиди з іншого виміру?», ніж «Чи є в цьому продуктовому магазині дині?». Але, сподіваюся, завдяки постійним зусиллям моє викривлене словникове знання виправиться.
Приблизно на шостому місяці читання цих українсько-англійських книжок я сам захопився ними. П’ятнадцять років тому я думав спробувати видати дитячу книгу, але оскільки видавництво дитячих книг є дуже конкурентним, я не став цього робити, і рукопис пролежав у моєму ноутбуці всі ці роки.
Однак тепер, маючи деякі знання української мови, наукові знання та давно відкладений рукопис, я побачив, що це ніша, в якій я можу зробити щось корисне. Хоча моя українська, ймовірно, не набагато краща за мову шестирічної дитини (і це в найкращому разі), я зрозумів, що її достатньо, щоб писати дитячі книги з додатковою допомогою інших у перекладі.
Так народилися «Пригоди Тараса» — україно-англійський дослідник, який подорожує Всесвітом. Тарас — мишеня, яке вирушає в захопливі пригоди до дивовижних місць на Землі і навіть на інші планети, дорогою навчаючись і даруючи дітям захоплення наукою та дослідженнями.
Як мені вдалося привести Тараса у світ? Розповсюдженню двомовних дитячих книжок у всьому світі сприяє можливість самвидаву. До появи Інтернету було практично неможливо самостійно вирішити написати дитячу книгу українською та англійською мовами. Ринок дитячих книг дуже конкурентний, а двомовні книги для такої вузької аудиторії – це не те, що готові розглядати видавці, які дбають про прибуток. Завдяки Amazon та сайтам самвидаву все змінилося, і тепер можна безпосередньо звертатися до батьків і дітей, які шукають такі книги.
Ще одна чудова особливість інтернету — можливість співпрацювати з людьми, які можуть створювати ілюстрації. Я хотів, щоб ілюстратором моєї книги був українцем, щоб посилити зв’язок з Україною. Не уявляю, як би я вирішив цю проблему кілька десятиліть тому. Можливо, зателефонував би до товариства дитячих ілюстраторів у Великій Британії і запитав, чи знають вони українців. Сьогодні можна переглянути веб-сайти з портфоліо досвідчених ілюстраторів дитячих книг, серед яких є й українські художники. Так я зміг вирішити, який стиль найкраще відповідає моєму уявленню про Тараса.
Так я познайомився з Юлією Золотовою, ілюстраторкою з Львова, чиї зображення тварин і дітей мені дуже сподобалися і відповідали задуманому мною стилю. За кілька днів ми обговорили мої ідеї, домовилися і підписали контракт, і робота почалася.
Культурно ми всі усвідомлюємо жахливі речі, які інтернет може виплеснути на світ. Однак у недооціненій сфері двомовних дитячих книжок його здатність доносити цю літературу до людей і налагоджувати зв’язки між письменниками та ілюстраторами робить Всесвітню мережу надзвичайно потужною та ефективною. Не в останню чергу, це успішний спосіб заохотити зусилля дітей, які вивчають іноземну мову, та зміцнити життєздатність української мови та культури серед дітей, які є мостом між українським та англомовним світом.
Самвидав дозволяє легко вносити зміни, і друзі порадили мені, що після завершення книги я маю перекласти її іншими мовами. Наразі я хочу зосередитися на українській версії, але є потенціал для створення двомовних версій будь-якими мовами.
Треба сказати, що це не сфера для багатих. Якщо ви не напишете книгу, яка буде настільки успішною, що кожна дитина купить по сто примірників, на виручені кошти ви навряд чи зможете придбати елітну квартиру в Києві. Мені пощастить, якщо я колись окуплю витрати на виробництво та ілюстрації власної книги. Але це більше про задоволення, самореалізацію та внесок у культурний проєкт. І це надзвичайно корисно.
Тож куди Тарас вирушить далі? Я хочу спробувати отримати грант або хоча б якусь фінансову підтримку, щоб написати серію книг. Наступною зупинкою стане наукова станція імені Вернадського в Антарктиді, де Тарас дізнається про істот, що там мешкають, та екстремальні умови. Після цього на нього чекають тропічні ліси, глибини океану, пустелі та савани, можливо, Місяць, а може, навіть далека подорож до зірки. Можливо, Тарас побудує мишачу машину часу і відвідає динозаврів та побачить, як будують єгипетські піраміди.
Двомовні дитячі книги є основою нового покоління, яке може взаємно цінувати та поважати культури один одного. Збільшення кількості книг для розвитку уяви англійською або українською мовою окремо завжди буде корисним, але саме на стику цих двох мов є можливість побудувати світ, у якому зникають географічні кордони. Зачарування дітей є універсальною мовою, і, доклавши трохи зусиль, ми можемо виховати покоління молодих людей, які зможуть спілкуватися з усіма народами, їхніми мовами та способами мислення.