Війна надзвичайно сильно змінила українські міста. Йдеться не лише про руйнування та пошкодження, що, звісно впливає на життя. Паралельно відбувається й інший процес – міста не ремонтують і відбудовують у тому вигляді, в якому вони були до активних бойових дій, а одразу модернізують. Іноді новизна рішень вражає.
Удари по енергосистемі призвели до модернізації та децентралізації генеруючих потужностей, створення нових об’єктів малої генерації, а процес підвищення енергоефективності будівель, об’єктів інфраструктури тощо, розпочатий ще у 2015 році, різко прискорився. Тепер під час ремонту шкіл або адміністративних будівель їх одразу утеплюють, ставлять вікна з багатьма склопакетами, що в рази зменшує витрати на опалення. Такий досвід ми бачили в Житомирі.
Модернізація торкнулася й простору українських міст, де майже все було збудоване ще у 1960-х-80-х. Починає змінюватися дизайн їхніх вулиць, з’являється все більше велодоріжок для меншого використання автомобілів, закуповується чи приймається як гуманітарна допомога все більше одиниць громадського транспорту, а самі вулиці починають перебудовуватися задля більшої зручності пішоходів.
Це Рівне – 200-тисячне місто на Заході України, яке почало системно перебудовувати вулиці. З виконувачем обов’язків міського голови Віктором Шакирзяном ми крокуємо тротуаром однієї з центральних вулиць. Її повністю перебудовують під потреби пішоходів – вона має стати повністю безбар’єрною для людей.
“Вона буде сягати 1,3 кілометри і буде сполучати основні приміщення громадські – ЦНАП, військова адміністрація, центр міста. Людина з інвалідністю матиме весь простір безбар’єрності. І це дисциплінуватиме паркування. У нас багато людей, які користуються пішохідними доріжками”, - каже Шакирзян.
Причому перебудовують тут одразу кілька вулиць.
“Маршрут безбар’єрності складає 7,9 кілометра. Ми прийняли стратегію безбар’єрності, і перша ділянка нараховуватиме 1,3 кілометра”, - пояснює в.о. міського голови.
І головний мотиватор змін – наявність великої кількості ветеранів з інвалідністю, які першочергово відчувають потребу в тому, щоб простір був дружній і зручний для них.
Проект розробив благодійний фонд «Корабель допомоги» який реалізує проекти по підтримці лікарень у прифронтових містах та шелтерів.
“Ідея проекту з’явилася під час роботи з донорами, ми обговорювали тему інклюзивності і безбар’єрності, саме тоді і виник поштовх реалізувати ідею зі створення безбар’єрного середовища в одному з міст України. Результатом роботи має маршрут, який охопить всі популярні і важливі місця в центрі міста Рівне, і суть маршрути в тому, що шлях з точки А в точку В можна буде без проблем подолати в кріслі колісному”, - каже керівник фонду Микита Плясов.
“Ми хочемо зробити так, що коли повернуться наші герої – хлопці і дівчата – вони розуміли, що місто вже готове, що воно прилаштоване, і вони можуть вести нормальне соціальне життя. Основний маршрут – 7,9 кілометра. Він буде сполучати медичні заклади, навчальні заклади, ті заклади, які будуть першими використовуватися. Також ми перероблюємо перехрестя, переходи і закуповуємо новий транспорт із низькою підлогою”, - каже Шакирзян.
Показово, що місто не витратило на ці проєкти ані копійки з бюджету, який перенавантажений соціальними статтями та потребами армії. Всі витрати взяли на себе донори. Адміністратор каже – на перших кілометрах маршруту нового простору, побудованого донорами, спробують відпрацювати нову схему переміщення, і якщо все буде добре, вже після війни будуть її масштабувати по місту. Якщо вистачить грошей у півслявоєнному міському бюджеті.
Шакирзян стверджує, що фінансування наразі - кошти не міського бюджету, а кошти донорів. За його словами, наразі є бачення конструктиву, є співпраця з інженерами і архітекторами.
Інженери працюють не просто над перекладанням вулиць – вони змінюють саму організацію простору. Наприклад, автобусні зупинки тепер будуть переорієнтовані на людей з особливими потребами, і виглядатимуть інакше.
“Щоб можна було тут вивантажитися з автомобіля, зроблене спеціальне розширення, щоб можна було виставити крісло-колісне, і далі переміститися на тротуар, і далі по цьому тротуару дістатися або до адміністрації міста, або до центру міста. Все буде поєднано”, - каже керівник фірми-підрядника Віталій Федоришин.
А повне відокремлення пішохідної зони від автомобільного руху вимагає і нових технічних рішень: наприклад, не лише обмежувачі для авто, а й специфічну бруківку, що витримає вагу спецтехніки, яка буде тепер окремо працювати в пішохідній зоні.
“Бруківка – широкого формату, щоб зручніше було переміщуватись. Там, де транзитний формат – товщина бруківки – 8 сантиметрів, щоб техніка, яка буде чистити сніг на ній, або мити – не поламала її, щоб вона могла витримувати навантаження. Ось, дивіться товщину – по ній може їхати будь-яка техніка і транспорт комунальників. Так, ми робимо все під ключ – від розбирання до повністю закриття дороги з переходами, з тактильною бруківкою для незрячих і стовпчиками, які обмежують парковку”, - стверджує Федоришин.
Показово, що таку роботу починає не лише Рівне. Подібним чином починається перебудова вулиць і в Києві, де нарешті – через війну – зрозуміли необхідність безбар’єрного середовища, яке дозволить інтегрувати людей з інвалідністю в міське середовище і не втратити їх як соціально, так і з точки зору працевлаштування.
Перебудова міст виявилася не просто забаганкою активістів урбаністики. Вона стала необхідністю, без якої вони вже не зможуть існувати. Будівельники та інженери в Рівному впевнені – їхній досвід у переплануванні руху центром міста точно знадобиться і в інших містах, які також будуть змушені змінюватись, щоб відповідати новим вимогам життя.
Всі Фото - Сергія Костежа, Kyiv Post.
Відеоверсію можна переглянути тут.