Опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведене відразу після голосування у Верховній Раді за закон №12414 щодо ліквідації незалежності НАБУ і САП, а саме, 23-24 липня 2025 року, свідчать, що довіра українців до Зеленського продовжує знижуватися.
У пресрелізі КМІСу вказується, що загалом, після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році рівень довіри Президенту сягнув 90%, але далі знижувався і відносно найнижчий показник ми зафіксували в грудні 2024 року – 52%.
Втім, вже у першій половині 2025 року, переважно через нову адміністрацію в США, рівень довіри Президенту зріс і сягнув максимальних 74% на початку травня 2025 року.
Проте вже далі, в другій половині травня-на початку червня 2025 року довіра почала знижуватися і на початку літа становила 65%.
«Під час аналізу динаміки довіри в контексті подій навколо Закону №12414 треба враховувати, що вже на початку червня ми спостерігали низхідний тренд, тому, можливо, і до 22 липня 2025 року довіра вже була нижчою за 65%.
Тобто не все зниження довіри (7 процентних пунктів) можна пов’язати із ухваленням Закону №12414. Проте ця подія безперечно мала вплив, оскільки частина респондентів як причину недовіри Президенту вказували саме це голосування», – наголошують соціологи.
Довіра до Зеленського у регіональному вимірі
Порівняно з початком червня 2025 року найбільше зниження довіри простежується на Заході – з 73% до 55%.
Якщо на початку літа на Заході була найвища довіра Президенту, то тепер вона не вирізняється на тлі інших регіонів.
У Центрі рівень довіри не змінився (63% на початку літа і стільки ж зараз). На Півдні і Сході також є зниження, але в меншій мірі, ніж на Заході. Так, на Півдні рівень довіри знизився з 61% до 55%, на Сході – з 61% до 54%.
Водночас у всіх регіонах більшість продовжують довіряти Президенту і в усіх регіонах зберігається позитивний баланс довіри-недовіри.
Довіра до Зеленського у розрізі віку
Результати опитування свідчать, найбільше довіра дійсно знизилися серед молоді до 30 років – якщо на початку літа 74% довіряли Президенту, то зараз – 59% (-15 процентних пунктів). Зниження довіри простежується і серед інших вікових категорій, але в меншій мірі – з 62% до 55% серед 30-44 річних, з 61% до 56% серед 45-59 річних і з 65% до 62% серед 60+ річних.
Наразі ситуація між різними віковими категоріями вирівнялася (тобто рівень довіри доволі подібний незалежно від віку). Крім цього, попри низхідний тренд, зараз більшість у кожній віковій категорії довіряють Президенту.
Чому українці не довіряють Президенту Зеленському
Соціологи проаналізували й причини, чому українці не довіряють Зеленському.
Респонденти називали різні причини, чому вони не довіряють, і немає однієї-єдиної причини, про яку сказали би більшість. Водночас відносно найчастіше респонденти висловлювали незадоволення корупцією (переважно у формі корупції в країні / у владі і лише в одиничних випадках звинувачували в корумпованості безпосереднього самого Президента) і війною.
Окремо у КМІС зазначають, що 6% таких респондентів прямо зазначили, що вони були незадоволені голосуванням 22 липня 2025 року і через це не довіряють Президенту.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, коментуючи результати опитування, зазначив:
Президент В. Зеленський, попри доволі масштабні протести і бурхливу реакцію в медіа, зберігає досить високу довіру (і легітимність) серед української громадськості.
Проте стійкий низхідний тренд є тривожним сигналом, який потребує уваги і виважених рішень з боку влади.
Війна (як підстава для критики Президента) є об’єктивною обставиною … але для абсолютної більшості населення є консенсус повної відповідальності Росії (та взагалі екзистенційного характеру для української нації).
Інша справа – корупція, оскільки вона сприймається як суто внутрішня для України проблема, і за яку відповідальність має нести українська влада.
…
Тому будь-які необережні дії у сфері антикорупційної діяльності (і які також пов’язані з європейським майбутнім України) будуть провокувати громадськість на різку негативну реакцію.
Нинішні результати опитування не показують делегітимізації влади чи що влада втратила всю підтримку населення.
Проте наростання критики і потенційна дестабілізація владних інституцій (на тлі війни, яка продовжує нести екзистенційні ризики) потребує ефективної, конструктивної та взаємно ввічливої взаємодії між владою і громадськістю.