Путін довго вичікував і нарешті може отримати саме те, чого хотів, а саме двосторонню зустріч із Трампом.
Путін, безсумнівно, сподіватиметься, що на цьому саміті два лідери «великих держав» поділять світ: Путіну – Україна, Трампу – Гренландія.
Ялта II – Путін, можливо, навіть запропонував зустрітися в Ялті, але, ймовірно, це відбудеться на іншому березі Чорного моря, в Стамбулі, оскільки Туреччина є однією з небагатьох держав, якій зараз довіряють усі три сторони.
Путін не виявляє жодної готовності до швидкого закінчення війни. Він бачить слабкість адміністрації Трампа і розкол у Європі і вважає, що в тривалій війні російський військово-промисловий комплекс неминуче візьме гору над військово-промисловим комплексом України та Європи.
Трамп прийшов до влади, маючи на руках усі козирі в грі проти Путіна – він міг посилити санкції проти Росії, збільшити військову підтримку України і мав що пропонувати на перемовинах – зокрема, членство України в НАТО, гарантії безпеки для України та територію.
Але він віддав Путіну майже все – ні НАТО, ні гарантій безпеки для України, де-юре визнання анексії Криму Росією, а Росія зберігає (де-факто) всю територію, яку зараз окупує.
Трамп навіть почав обмежувати постачання зброї та обмін розвідданими з Україною. Путін не міг повірити своєму щастю, побачив слабкість Трампа і вирішив, що може отримати все, чого хоче від України, продовживши війну, тобто повний контроль/домінування над Україною.
Отже, Путін вважав, що Трамп і Європа зрештою втомляться від України, і він отримає все, чого хоче. Звідси й сценарій затяжної війни.
На передовій ситуація стабілізувалася. Україна частково компенсує нестачу людських ресурсів використанням дронів. Росія і Україна вступили у тривалу боротьбу за домінування у військово-промисловій та технологічній сферах – хто зможе випередити іншого у виробництві дронів, ракет великої дальності, танків та іншої техніки? Росія використовує ракети великої дальності та дрони для знищення військово-промислового комплексу України.
Обидві сторони чекають на винахід технології, яка визначить результат війни і зможе завдати вирішального удару по супротивнику. Поки що ніхто її не має, але хтось може створити, і ми спостерігаємо дуже швидкий технологічний прогрес.
Європа могла б активізуватись і перевершити Росію в озброєнні та технологіях, але вона досі просувається вперед дуже повільно. З огляду на довгострокову загрозу з боку Росії, європейці повинні увімкнути турбо-режим, щоб узгодити своє військове виробництво та військові технологічні інновації з Україною, але вони не роблять достатньо – через відсутність лідерства та стратегічного бачення.
Під час переговорів, які, ймовірно, відбудуться (якщо відбудуться) в Стамбулі, Путін спробує виграти час або переконати Трампа змусити Зеленського прийняти умови, які є неприйнятними з точки зору внутрішньої політики України. Ймовірно, це буде згода на територіальні поступки без будь-яких конкретних гарантій безпеки з боку США чи Заходу.
Якщо Зеленський повернеться до Києва, відмовившись від території без чітких гарантій безпеки, то там по ньому вдарить політичне цунамі.
Україна знає, що для того, щоб мати майбутнє і захищену економіку, їй потрібна безпека, оскільки без безпеки не прийдуть інвестиції. А тому угода Трампа з Україною про видобуток корисних копалин не варта навіть паперу, на якому вона написана.
Думаю, що і Путін, і Зеленський будуть затягувати час – кожен зі своїх міркувань. Зеленський не хоче, щоб його вважали тим, хто відмовився від переговорів, інакше не буде продовження поставок американської зброї та техніки. Путін також не хоче, щоб його вважали тим, хто відмовився від переговорів, інакше буде параліч від додаткових санкцій США.
На мою думку, Путін сподіватиметься, що Трамп, не розуміючи суті конфлікту в Україні і розглядаючи його лише як бізнесмен, не вникатиме в деталі, і це дасть йому можливість, маніпулюючи Трампом, підставити Зеленського.
Позиції сторін дуже далекі одна від одної: Путін хоче знищення України як незалежної держави, а це, очевидно, є питанням існування для Зеленського і України. Важко уявити, де тут може бути компроміс.
Трамп хоче швидких перемог, але тут я їх не бачу. Найкращий варіант для Трампа – це домовленість про продовження переговорів, яку він продасть як перемогу, а потім перейде до наступного питання, яке приверне його увагу. Я не бачу жодного фундаментального прогресу в досягненні тривалого миру.
Передрук з блогу автора @tashecon blog. Оригінал дивіться тут.
Погляди автора не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.