Flowers from the Front Line – це творчий діалог між двома художницями — британкою Фібі Волш та українкою Ольгою Морозовою, який розпочався з перших днів повномасштабної війни росії проти Україні.
Проєкт Flowers from the Front Line був представлений у London Garden Museum (2022), у Palo Gallery у Нью-Йорку, у британській Bedales Memorial Library (2023-2024). Презентація в Україні відбувається в межах Bouquet Kyiv Stage Art Festival -2025.
Відкриття виставкового проєкту Ольги Морозової, Фібі Волш (Велика Британія), Філіпа Нормана (Велика Британія), Кармели Корбетт (Велика Британія) Flowers from the Front Lin» відбудеться 16 серпня о 13:00 у мансарді Будинку Митрополита Софії Київської.
Історія британсько-українського творчого діалогу-дружби
У перші дні повномасштабної війни росії проти України британську художницю Фібі Волш, яка спеціалізується на ботанічних ювелірних виробах з переробленого брухту дорогоцінних металів, дуже вразила стійкість українців, зокрема киян. Фібі згадує, як у ті лютневі дні цивілізований світ здригнувся від повномасштабної війни в центрі Європи. Молоду дизайнерку дуже схвилювало все, що відбувалося та й досі відбувається в Україні: «Я хотіла створити щось, що продовжило би розмову про війну, яка розгортається, але з вірою та надією; нагадати про те, що хоча життя крихке, воно стійке». Фібі надихнули легендарні об’єкти з лондонського Садового музею, що досліджують природу й війну, а саме гербарій польових квітів, зібраних на полях битв Першої світової війни солдатом Джорджем Марром, і гербарій квітів з місць бомбардувань Лондона під час Другої світової війни, збережений дівчиною Джейн Ліндсей у 1956 році.
Отже, у березні 2022 року Фібі почала шукати художників-киян, які були активні в соціальних мережах. Британську майстриню доля звела з корінною киянкою Ольгою Морозовою, відомою художницею, членкинею Національної спілки художників України. Ольга з початку березня 2022 р. почала активно працювати над новою художньою серією і практично щоденно викладати свої роботи в Instagram і Facebook. На той час художниця перебувала в Києві з мамою та двома синами-підлітками й не збиралася виїжджати. Ольга одразу погодилася співпрацювати з лондонською дизайнеркою у пошуку первоцвітів біля свіжих окопів київського парку на лівому березі Дніпра, хоча тоді земля ще була замерзла. Проте Ольга сподівалася, що як розквітнуть польові квіти, повернеться мир…
КР: Що спонукало вас створити проєкт «Квіти з лінії фронту»?
Фібі Волш (ФВ): Мене обурила несправедливість війни проти України, і я відчувала своєрідний художній обов’язок створити щось, що могло б розповісти про це у моїй рідній країні, Великій Британії. Я хотіла створити щось, що змогло б перенести обговорення війни до мого дому, до моєї країни, щоб поділитися справжніми історіями, через мою мову ювеліра. Однак це виявилося набагато більшим. Моя робота ботанічного ювеліра полягає у використанні та ліпленні пресованих квітів/рослин, а також у відливанні їх у дорогоцінні метали. Я задавалася питанням, чи можу я працювати з політично зарядженими рослинами, щоб вони мали таке потужне значення та доносили до зовнішньої аудиторії розповіді про тих, хто живе посеред війни. Моєю метою було залишатися ближче до сили творчості. Важко та боляче говорити про втрати та війну. Проте для аудиторії, далекої від війни, ми можемо співвіднести себе з квітами.
Проєкт розпочався з серії з п’яти книг, що містять квіти, зібрані київською художницею Ольгою Морозовою в одному з київських парків на лівому березі Дніпра. Квіти символізують парк у процесі трансформації — від місця відпочинку до оборонних окопів і знову до місця пленерних уроків. Однак проєкт розрісся, зафіксував багато подорожей у складний час, енергію багатьох неймовірних людей. Цей проєкт включив до себе й картини Ольги, що фіксують світ через рух її пензля.
КР: Як виникла ідея художньо використати київські квіти, які у 2022 році зросли на лінії фронту?
ФВ: Я відвідала архів лондонського Garden Museum у пошуку лікарських журналів XIV століття разом із волонтером Філіпом Норманом. Переглядаючи їх, ми обговорювали шок і жах від злочинів на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Атмосфера була похмурою та тривожною. Філіп підвів мене до шафи, наповненої пресованими польовими квітами, зібраними ветераном Першої світової війни Джорджем Марром, коли він воював на Східному фронті. У цій виставці я побачила докази кохання, сили та могутності природи. Джордж був солдатом, який шукав квіти та думав про свою наречену посеред болю та страждань війни. Цей жест невимовно зворушив мене. Я зрозуміла, що хочу зробити мініатюрну книгу з дорогоцінних металів для пресованих квітів, і саме в цей момент я збагнула, що можу використовувати квіти, зібрані на нових лініях фронту України.
Я вирішила зв’язатися з українцями, щоб зібрати рослини на нових фронтах, аби продовжити цю розмову за кордоном — про війну, особисті історії, що розкриваються через рослини та все інше, що відкривалося на цьому шляху. Моя подорож привела мене до Ольги, яка нагадала мені про стійкість митців та про те, як вони прагнуть світла та краси у непередбачуваному світі, у часи, сповнені болю та руйнувань. Ольга уособлює для мене справжнє натхнення. Без Ольги, яка відгукнулася на моє прохання піти на пошуки квітів, коли її місто палало, яка побачила потенціал проєкту, нічого б не відбулося. Її сміливість і відвага викликають у мене щире захоплення.
КР: Якщо озирнутися на початок вашого творчого діалогу з британською дизайнеркою, яка ваша основна рефлексія?
Ольга Морозова (ОМ): Проєкт «Квіти з лінії фронту» виник не як мистецька стратегія чи концепція, а як людська реакція на біль, невідомість і потребу підтримати одне одного у найтемніші дні початку повномасштабного вторгнення. Фібі — не бізнес-леді, не має великого фонду. Вона просто талановита художниця й людина з чуйним серцем, яка ініціювала проєкт «Flowers from the Front Line» і створила ювелірну колекцію Love Letter to Kyiv, в якій 20% від продажу кожної прикраси перераховує у фонд підтримки творчої молоді України.
КР: Що особисто для вас значило запрошення до співпраці-співтворчості у ті перші тривожні дні, тижні повномасштабної війни?
ОМ: На початку війни я не думала, що беру участь у якомусь проєкті. Просто допомагала художниці-ювеліру з Лондона Фібі Волш збирати київські квіти. Це була її ідея: зробити срібні книжечки з квітами, які мали бути представлені на аукціоні, щоб допомогти українським митцям. А я хотіла відволіктись від жахливої реальності, в якій ми опинилися, з повною невизначеністю, коли Київ був майже в оточенні…
Наша співпраця переросла у глибоку дружбу. Ми не знаємо мов одна одної, ніколи не зустрічалися наживо, але між нами виникла справжня довіра, ми відчуваємо духовну спорідненість. Фібі стала духовно близькою людиною, яка щиро підтримувала мене і словом, і ділом.
КР: Ви й Фібі часто підкреслюєте, що цей ваш спільний проєкт спонукає до відновлення та зростання. Що в вас особисто відкрили «Квіти з лінії фронту»?
ОМ: Я йшла під дощем, і трава була вся в краплинах, нахилена під вагою води. Я довго дивилась на неї й раптом усвідомила, що саме Фібі навчила мене бачити красу в маленькому й непомітному. До цього я бачила світ великими кольоровими плямами й розфокусованим зором. А Фібі показала мені інший погляд — уважність до дрібного, до крихкого, до краси, яку легко проминути. Навчитись бачити й цінувати навіть найменше — це дає сили жити. Цей проєкт для мене — про довіру, про присутність, про людяність. Про те, що мистецтво — це не лише про об’єкти, а про зв’язки. Це про любов, підтримку та глибоке тонке розуміння на рівні душевного та духовного спілкування, яке не потребує досконалого знання іноземної мови. І для мене велика честь бути частиною цього простору світла, тепла, що народився у найтемніші часи.
У межах спільного проєкту «Flowers from the Front Line» британська ювелірка Фібі Волш створила серію з 5 мініатюрних книжок із переробленого срібла. У кожній книжечці — засушена київська квітка першої весни повномасштабної війни. Та згодом дизайнерка презентувала колекцію прикрас Love Letter to Kyiv, створених з використанням засушених київських квітів воєнного часу.
Ольга Морозова у межах британсько-українського проєкту написала кілька нових художніх циклів. Перший цикл «Укріплення міста», що реалістично відтворює окопи й траншеї у парку на лівому березі Києва, народився протягом перших місяців великої війни. Роботи циклу доповнені давньоруськими текстами, які перетинаються з сучасною боротьбою за Київ. Другий цикл «Квіти війни» / «Квіти надії» — художні роботи, створені з використанням засушених квітів. А третій цикл під назвою «Лісовий вітраж» — яскраві, великоформатні полотна — стали символом втечі у світ краси. Художниця трактує «Лісовий вітраж» як внутрішню Нарнію, куди хочеться потрапити, коли навколо суцільні біль та руйнування.
КР: Що важливого про українців та Україну ви відкрили для себе під час роботи над цим проєктом?
ФВ: Я дізналася про українську могутність, силу... Але найбільше я навчилася людської стійкості. Вражена прагненням творити навіть у часи болю. Фактично, зустрівши Ольгу, я відчула, як у стані страху народжується творча лють. «Я тут, я залишаюся, ви не можете забрати це у мене» — це дуже потужне послання. В міру зростання проєкту я дізналася про багатьох натхненних людей, які допомагали проєкту розвиватися. Це й їхня історія.