Останній звіт Державного департаменту США про стан дотримання прав людини в різних країнах світу містить вичерпний і тверезий глобальний огляд, у якому Росія виділяється як ключовий об’єкт занепокоєння.
У звіті, з яким ознайомився Kyiv Post, ретельно задокументовано низку воєнних злочинів, злочинів проти людяності та систематичних внутрішніх репресій Москви, які фундаментально порушують міжнародні норми та завдають масових страждань.
Висновки підкреслюють сувору реальність: агресія Росії проти України, яка триває вже четвертий рік, стала джерелом безпрецедентних порушень норм міжнародного права.
За межами поля бою Кремль посилив репресії проти інакомислячих у власній країні, застосовуючи обмежувальне законодавство для придушення критики та контролю інформації.
Війна Росії: перелік звірств
Звіт наводить переконливі докази того, що російські військові та представники влади вчинили масові порушення прав людини в Україні, а також детальні задокументовані свідчення про «страти українських чоловіків, жінок і дітей» і жорстокі тортури в місцях ув’язнення, а саме побиття, катування електричним струмом, інсценування страт і поширене сексуальне насильство. Аналогічні злочини були зафіксовані щодо українських військовополонених, причому Amnesty International повідомляє про значне збільшення кількості випадків страти українських військовополонених російськими силами у 2024 році.
Особливо жахливим є систематична примусова депортація до Росії українських цивільних осіб, особливо дітей. Тисячі дітей були відірвані від своїх сімей в результаті примусової «фільтрації» перед відправкою до виправних закладів у Росії та окупованому Криму на «перевиховання».
Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Белової, безпосередньо пов’язавши їх із цими незаконними вивезеннями. Зусилля українських властей і родичів цих дітей стикаються зі значними перешкодами, зокрема з небезпечними подорожами та переслідуваннями.
Звіт наголошує на «хвилях ударів» по цивільній інфраструктурі – об’єктах енергетики, водопостачання та опалення, які спричинили масові відключення електроенергії та перебої в наданні основних послуг для мільйонів людей.
Також неодноразово зазнавали ударів лікарні та школи. Всесвітня організація охорони здоров’я зафіксувала майже 2 000 атак на об’єкти медичної інфраструктури з лютого 2022 року. Яскравим прикладом є ракетний удар по київській дитячій лікарні «Охматдит» у липні 2024 року, в результаті якого загинули двоє людей і 16 дістали поранення, серед них семеро дітей.
Загалом Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало понад 12 000 жертв серед українського цивільного населення з лютого 2022 року по листопад 2024 року, 96% з яких загинули в результаті обстрілів і бомбардувань населених пунктів.
Окрім України, у звіті також наводяться достовірні звинувачення у порушенні прав людини з боку ПВК «Вагнера» та інших підтримуваних Кремлем угруповань найманців, що діють у таких країнах, як Сирія та Центральноафриканська Республіка.
Серед скоєних ними злочинів – побиття, зґвалтування і примусова праця. Нещодавно ці висновки підтвердив Європейський суд з прав людини, постановивши, що Росія порушила міжнародне право в Україні, та визнавши її відповідальною за збиття літака Малайзійських авіаліній (рейс MH17) у 2014 році.
Залізна рука Кремля: придушення інакомислення в країні
У внутрішній політиці ситуація з правами людини в Росії продовжує погіршуватися. Після прийняття низки нових обмежувальних законів для придушення інакомислення посилилися систематичні репресії проти незалежних ЗМІ, значно поширилася практика масових ув’язнень протестувальників проти війни та представників політичної опозиції, у тому числі відомого борця з корупцією Алексєя Навального, який помер у віддаленій колонії.
Кремль посилив контроль за інформацією, переслідуючи осіб за висловлювання в інтернеті та змушуючи закрити практично всі незалежні ЗМІ та неурядові організації.
Журналісти працюють під постійною загрозою, стикаючись із арештами, фізичними нападами та переслідуваннями, особливо за висвітлення зловживань влади або війни в Україні.
У звіті детально описані випадки звинувачень журналістів у «поширенні неправдивої інформації» або «участі в екстремістській організації» лише за їхню роботу.
Широке застосування закону про «іноземних агентів» стало потужним засобом фінансової та професійної ізоляції незалежних голосів. У травні 2025 року Amnesty International була визнана «небажаною організацією», що фактично криміналізувало її діяльність у Росії.
Інтернет-цензура є повсюдною, тисячі веб-сайтів заблоковано. За новим законом, прийнятим у липні 2025 року, за сам факт пошуку «екстремістського» контенту в Інтернеті або використання VPN передбачені штрафи.
У звіті також наголошується на тривожному збільшенні кількості судових вироків за зраду і шпигунство. За приналежність до «міжнародного ЛГБТ-руху», який був визнаний «екстремістським» (навіть за демонстрацію символів веселки), передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Партія «Громадянська ініціатива», яка намагалася висунути антивоєнного кандидата, та інші опозиційні політичні партії, були розпущені, що ще більше звузило й без того вузький політичний простір Росії.
Внутрішні виклики України під час війни
Звіт також вказує на проблеми з правами людини на, контрольованій українським урядом території, визнаючи, що деякі з них виникають через дію воєнного стану. Хоча українська влада не звинувачується в позасудових вбивствах, зазначаються достовірні факти тортур і жорстокого поводження з боку правоохоронних органів, зокрема щодо російських військовополонених.
Війна вплинула і на свободу ЗМІ в Україні. «Телемарафон», запроваджений урядом для консолідації висвітлення новин у воєнний час, викликав занепокоєння Європейської комісії щодо монополізації ЗМІ та відсутності плюралізму. У звіті стверджується, що журналістів, які критикують адміністрацію, залякують, у тому числі призовом до війська, за ними ведеться стеження.
Під пильною увагою: суперечливі моменти у звіті
Такі щорічні звіти мають важливе значення для зовнішньої політики США, оскільки вони є основою для прийняття рішень щодо безпеки та допомоги іншим країнам. Останній звіт загалом об’єктивний, але є певні суперечливі моменти.
Правозахисники, зокрема Human Rights First, висловили занепокоєння з приводу «оптимізації» звітів адміністрацією Трампа, а саме зосередження уваги виключно на темах, передбачених законом, що може призвести до скорочення висвітлення таких питань, як корупція в уряді, права ЛГБТК+, права жінок і права осіб з інвалідністю – сфер, які традиційно включалися до звітів, хоча не були прямо передбачені законом.
Критики стверджують, що такі зміни можуть підірвати традиційну широту звіту, зменшити його надійність для правозахисних груп і міжнародних організацій і, зрештою, послабити послідовну глобальну позицію США щодо універсальних прав людини.
У час, коли в Україні триває війна, а у Росії посилюються внутрішні репресії, цей останній звіт Державного департаменту є суворим, хоч і суперечливим, нагадуванням про глибокі людські втрати, спричинені сучасними конфліктами та авторитаризмом.