Оскільки зараз уся увага зосереджена на зустрічі між Трампом і Путіним, яка має відбутися на Алясці 15 серпня, вважаю, що варто розглянути деякі факти стосовно нинішнього стану війни та потенційного миру. Тут найпростішим для мене як автора і, можливо, для читача є формат «запитання-відповідь».
Запитання перше і головне: в якому стані війна?
Відповідь: Я не військовий стратег, але ті, кого я читаю (серед найкращих – Майкл Кофман), вважають, що ситуація в певному сенсі патова – жодна зі сторін не може завдати переможного або вирішального удару.
Україна частково компенсує нестачу людських ресурсів використанням безпілотних технологій. На мою думку, на полі бою дедалі більше домінують безпілотні системи, тоді як традиційна військова техніка, така як танки, які стають дедалі вразливішими, відіграє дедалі меншу роль.
Росія поступово просувається на Донбасі, хоча платить за це високу ціну втрат живої сили і техніки в цій м’ясорубці, але на перший план виходить змагання між військово-промисловими комплексами України і Росії – хто зможе виробляти більше і хто зможе розвинути технологічну перевагу. Україна, схоже, відстає від Росії у виробництві, а її європейські союзники поки що не компенсують це відставання.
Європа повинна і може легко перевершити Росію у військово-промисловому виробництві, враховуючи той факт, що економіка Росії становить менше однієї десятої економіки європейських союзників.
Але попри всю риторику про збільшення витрат на оборону до 5% ВВП, у розбудові свого військово-промислового потенціалу Європа поки що рухається вперед зі швидкістю равлика. Тож зараз війна йде за те, хто зможе збільшити власний військово-промисловий потенціал, одночасно підриваючи потенціал супротивника ударами з великої відстані, та розробити технології, що визначатимуть хід війни. Жодна зі сторін ще не досягла цієї мети.
Запитання: Чи може Україна вижити без підтримки США?
Відповідь: Так, але це буде болючіше і дорожче.
Після того, як Зеленський потрапив у засідку в Овальному кабінеті (якщо не раніше), Україна, побачивши чіткі ознаки ризику того, що Трамп продасть її Росії, стала готуватися до такого розвитку подій – нарощувати власний військовий потенціал. Вона досягла прогресу у виробництві снарядів, артилерії, дронів і деяких ракет великої дальності – наразі вітчизняне виробництво покриває 40% її загальних військових потреб. Але в багатьох інших сферах Україна та Європа просто не в змозі заповнити прогалини – наприклад, у сфері протиповітряної оборони (системи Patriot), супутникових та інших розвідданих. Якщо США відмовляться від підтримки України, вона зазнає більших втрат і жертв.
Запитання: Чи може Росія швидко захопити ініціативу / здобути перевагу, якщо США відступлять?
Відповідь: Швидше за все, ні. Складно уявити собі сценарій, за якого зникає вся західна підтримка, і Росія, реалізуючи свою перевагу, окупує всю Україну. Росія просто не має військового потенціалу, щоб зламати укорінений і мотивований опір. Ми бачили це в лютому 2022 року.
Коротше кажучи, навіть якщо Трамп спробує домовитися з Путіним на Алясці про здачу України Росії, Україна зможе і, ймовірно, буде продовжувати боротьбу протягом невизначеного періоду часу і все одно завдасть Росії величезних збитків. Росія просто не в змозі нав’язати Україні свою волю. Цей джин вже давно вилетів із пляшки. Україна має важелі впливу і можливість діяти. Нав’язати мир не може ні Трамп, ні Путін.
Скільки втратила Росія в результаті війни?
Відповідь: Знову ж таки, я не військовий експерт, але ті, хто є експертами, кажуть, що Росія втратила понад 1 мільйон вбитими й пораненими. Це величезні втрати, враховуючи, що за десять років в Афганістані загинуло близько 15 000 радянських військових і близько 55 000 було поранено, а населення Росії натепер складає близько 140 мільйонів.
Уявіть собі, які величезні поточні та довгострокові соціальні витрати це спричинить. А економічні витрати Росії? Припускаю, що вони становитимуть щонайменше 2 трильйони доларів, що майже дорівнює її річному ВВП.
Врахуйте, що щорічні військові витрати збільшилися з близько 70 мільярдів доларів до майже 170 мільярдів, тобто додатково 100 мільярдів за 3,5 роки, а це в сумі – 350 мільярдів доларів.
Росія втратила 330 мільярдів доларів резервів Центробанку, заморожених у західних юрисдикціях, а загалом, імовірно, понад 400 мільярдів, якщо врахувати активи російських олігархів і державних підприємств.
До того ж, після введення західних санкцій після анексії Криму в 2014 році темпи зростання ВВП Росії знизилися. З того часу Росія проводить жорсткішу фіскальну та монетарну політику, ніж було б доцільним з огляду на її баланс, а санкції сповільнили внутрішні інвестиції та призвели до підвищення цін на імпорт і здешевлення експорту.
За моїми оцінками, за останнє десятиліття реальний ВВП Росії був щонайменше на 1% нижчим, ніж міг би бути, що в сукупності означає втрату ще 1 трильйона доларів ВВП. А ще є постійні витрати на соціальну підтримку сімей сотень тисяч солдатів, загиблих або поранених у цій війні.
Запитання: А скільки втратила Україна?
Відповідь: Втрати також величезні – ймовірно, сотні тисяч загиблих і поранених. Хоча це в рази менше, ніж у Росії, але з урахуванням набагато меншої чисельності населення, це величезне навантаження. Що стосується економічних втрат, Світовий банк і Київська школа економіки оцінюють вартість втрат інфраструктури, будівель тощо в суму, що значно перевищує 500 мільярдів доларів. Якщо додати до цього аналогічні втрати економічного зростання/активності, то цифра, ймовірно, також наближається до 1 трильйона доларів – це вп’ятеро більше за річний ВВП України.
Наразі, за даними Кільського інституту світової економіки, західна підтримка України становить понад 100 мільярдів доларів на рік.
Запитання: Хто оплачує підтримку України?
Відповідь: Дані Кільського інституту однозначно свідчать, що з моменту повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році Європа витрачає на 60% більше, ніж США, а з моменту приходу Трампа до влади США майже не фінансують війну. Зараз США, ймовірно, є чистим бенефіціаром війни, оскільки отримують величезні суми від купівлі Європою зброї для України. Зараз США є військовим спекулянтом.
Запитання: Чи може Зеленський реально обміняти територію на мир?
Відповідь: Політично і юридично це майже неможливо.
Непорушність кордонів України закріплена в Конституції України, і конституційної більшості для цього просто немає. Трамп говорив про перспективу відмови України від окупованих (і ще не окупованих) територій Донецької та Луганської областей в обмін на території, які Росія утримує в Запоріжжі та Херсоні, але це означало би переселення понад мільйона людей.
З політичної, соціальної, економічної та військової точок зору це було би надзвичайно руйнівним і дестабілізуючим для України. Яка правова основа для такого кроку і хто буде його контролювати? Хто гарантуватиме, що Росія не скористається відмовою України від своєї лінії оборони на Донбасі для подальшого захоплення територій? Уявіть також політичний і соціальний спротив в Україні, лідер якої поступився територією, не отримавши жодних вагомих гарантій безпеки, і яка вже втратила сотні тисяч життів. Чи зможе будь-який лідер, у тому числі Зеленський, вижити після такої територіальної поступки? Дуже малоймовірно.
Запитання: Що буде після Зеленського?
Відповідь: У сценарії, за якого Україна де факто втратить свої території без жодних гарантій безпеки, я не можу уявити голуба миру. Радше, це буде яструб війни, а передача влади може дестабілізувати Україну, зробивши її вразливою в перехідний період.
Але Путін це знає і тому грає жорстко, намагаючись нав’язати Україні поганий мир. Україна має історію революцій з моменту здобуття незалежності в 1991 році – Помаранчева революція 2004-2005 років і Євромайдан 2013-2014 років. Але навіть мирні вибори становитимуть величезний ризик для безпеки, оскільки вимагатимуть припинення мобілізації та дії воєнного стану. Також можливий вплив депопуляції прифронтових районів. Росія знову скористається цим.
Реальність така, що Україна може вижити у війні, але не вижити в мирі. Мир може бути настільки поганим, що напружить її соціальну, економічну та політичну структуру, що призведе до фактичного розпаду держави, а потім до подальшого захоплення Росією.
Щоб мати перспективу сталого і стабільного миру, Україна потребує гарантій безпеки та перспектив розвитку (найкращим якорем є вступ до ЄС), але де про це серйозно говорять в адміністрації Трампа? Він, схоже, просто хоче швидкої угоди, будь-якої угоди, а інші (Європа) можуть підбирати крихти. Так, крихти, з огляду на форму угоди, яку Трамп зараз готує з Путіним. Путін абсолютно усвідомлює все це, а Трамп або не усвідомлює, або йому просто байдуже.
Запитання: Як виглядає поганий мир для Європи?
Відповідь: Якщо нав’язаний мир залишить Україну політично, соціально та економічно слабкою, це, ймовірно, означатиме масову еміграцію з України – десятки мільйонів людей рушать на Захід.
І таке точно станеться, якщо Росія скористається розпадом держави в Україні для нового вторгнення. Це посилить популізм і ультраправі сили в Європі. А якщо нове вторгнення Росії в Україну буде успішним, це означатиме, що проти Європи об’єднаються два найбільші військово-промислові комплекси континенту. Європа буде майже беззахисною перед майбутньою російською експансією.
Все вищезазначене пояснює, чому Європа так зацікавлена в тому, щоб будь-який мир, нав’язаний Україні Трампом/Путіним, був стійким і безпечним, і чому Європа продовжуватиме фінансувати і озброювати Україну в разі, якщо США відмовляться від неї, – тому що це абсолютно відповідає її національним інтересам у сфері безпеки.
Запитання: А чого Путін хоче від України?
Відповідь: Варто повторити ще раз для ідіотів, які зараз намагаються нав’язати Україні поганий мир: Путін не погодиться ні на що менше, ніж на підкорення України зараз, або на умови, які дадуть йому можливість підкорити її в майбутньому. Ви можете запитати: то як же зупинити Путіна? Ну, його просто треба зупинити – заради майбутнього України і Європи. А для Європи найкращим шансом реально зупинити Путіна є Україна.
Передрук з блогу автора @tashecon! Оригінальну статтю можна прочитати тут.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.