Після активних дипломатичних зусиль для досягнення миру на самітах в Алясці та Вашингтоні дискусії зосередилися на тому, якої форми можуть набути гарантії безпеки Заходу для України. Європейські оглядачі аналізують, хто і в якій формі міг би надати таку підтримку та чи здатні подібні заходи стримати Росію в довгостроковій перспективі.
Для цього потрібні американські літаки
Європа самостійно не може надати ефективних гарантій безпеки, наголошує The Times (Велика Британія):
«Зеленський заявив, що для стримування нового вторгнення Росії потрібно 200 000 військових, але європейські лідери визнали, що зібрати навіть 10 000 буде важко. Європа не має реальної стратегії чи спроможності захистити Україну. ... Тому їй не залишається нічого іншого, як дивитися за Атлантику. ... Можливо, американські літаки, розміщені в регіоні, якщо не безпосередньо в Україні, разом з європейськими силами на землі могли б стати життєздатним рішенням».
Потрібні німецькі солдати
Для миру в Україні необхідна і присутність німецьких військових, пише Die Zeit (Німеччина):
«Одним із варіантів могла б стати модель, яку підтримує президент Франції Еммануель Макрон: так звані «сили для стабілізації та підтримки», які б тренували та підтримували українську армію, але були б розгорнуті подалі від замороженої лінії фронту. Насамперед це була б символічна присутність Заходу, яка стримувала б Путіна, бо він знав би: розглядаючи можливість нових вторгнень, він ризикує зіткнутися з солдатами країн НАТО. ... У Франції Макрон уже давно почав пояснювати своїм співвітчизникам, чому така місія є доцільною. ... Настав час, щоб і німецький уряд представив власні ідеї та почав їх публічно обговорювати».
Кремль не сприйме це серйозно
Гарантії безпеки, що зараз обговорюються, не забезпечують достатнього захисту України, критикує Avvenire (Італія):
«Формат, у якому все це обговорюється, свідчить про одне: Україна не вступить до НАТО. ... Кажуть, що ці «гарантії», яких справедливо вимагає Володимир Зеленський, враховуючи, що його країна взяла на себе тягар захисту європейської безпеки, будуть максимально наближеними до тих, що може запропонувати Альянс. Але це не справить жодного враження на Кремль, бо в цьому немає нічого нового. Ще за президентства Петра Порошенка (2014-2019) українські збройні сили були посилені та, перш за все, реорганізовані задля взаємосумісності із силами НАТО».
Європа платить за участь США
Kronen Zeitung (Австрія) зазначає, що США отримують фінансову компенсацію за участь у гарантіях безпеки:
«Фактично, США тепер хочуть брати участь у наданні гарантій безпеки Україні після закінчення війни. ... Західні держави планують протягом наступних десяти днів обговорити, якої форми набудуть ці гарантії. З боку Росії поки що не було жодних заперечень. Чим потужніші гарантії безпеки, тим легше буде переконати Україну піти на болючі поступки. До речі, Україна та Європа «купили» участь США в гарантіях безпеки, уклавши угоду про постачання зброї на суму 100 мільярдів доларів, яку фінансує Європа».
Спочатку має замовкнути зброя
TVNet (Латвія) ставить під сумнів, чи справді можлива нова архітектура безпеки:
«Не слід забувати, що доки тривають бойові дії, гарантії безпеки залишаються гіпотетичною конструкцією. Щоб вони набули чинності, треба знайти шлях до припинення вогню або принаймні до чіткого завершення бойових дій. Найголовніше питання у будь-яких тристоронніх переговорах між Україною, Росією та західними союзниками зараз полягає в тому, чи взагалі можливо створити достатньо стабільну основу для нової архітектури безпеки. Якщо ні, то всі розмови про європейський «фундамент» і американський «дах» залишаться лише словами на папері».
Марні обіцянки
Polityka (Польща) розмірковує над тим, яку цінність можуть мати нові гарантії безпеки без значної військової присутності:
«Фактом є те, що Україна вже отримувала такі гарантії як від Європи, так і від США в минулому, але вони виявилися не варті паперу, на якому були написані. Будапештський меморандум 1994 року гарантував недоторканність кордонів України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. Цю обіцянку дали не тільки США, але й Велика Британія та Росія. Але Москва нею знехтувала».