Філософія бойового вишколу

Я перейшов від репортажів про війну до служби в Збройних силах України. Ось чого я навчився лише під час бойового вишколу (англ. bootcamp) – і як це зробило мене кращою людиною.

Саме слово «вишкіл» для багатьох оповите таємницями й страхом. Про нього ходить чимало чуток та історій. Як людина, що пройшла цю систему, можу засвідчити: більшість так званих «страшилок» — це міські легенди, часто підживлені ворожою пропагандою.

Звісно, є різні навчальні центри та інструктори, і мій досвід не є універсальним. Але загальні принципи бойової підготовки скрізь однакові. Це досвід, що трапляється раз у житті й змінює тіло та душу, допомагає відкрити приховану силу, про яку ви навіть не здогадувалися, — і відновити віру в людяність.

Вступ до армії

Я приєднався до ЗСУ через Центр рекрутингу Військово-Морських Сил. Вони шукали журналіста, і я був ідеальним кандидатом, бо мав понад 20 років досвіду в професії і від початку повномасштабного вторгнення працював воєнним кореспондентом. Армії потрібні люди з різними навичками.

Але в армії ти не можеш бути лише журналістом, лише кухарем чи лише водієм. Насамперед ти — військовослужбовець: треба вміти користуватися автоматом, знати тактику, опанувати тактичну медицину й привести себе у належну фізичну форму.

Мобілізовані та добровольці

Різниці між мобілізованими та добровольцями немає: інструктори ставляться до всіх однаково. Відмінність лише організаційна — мобілізованим важливо використати час вишколу, щоб обрати підрозділ для служби. Якщо цього не зробити, їх направляють туди, де найбільший дефіцит особового складу.

Що брати із собою

В інтернеті багато порад, що варто взяти до центру військової підготовки . Правильна відповідь проста: зубну щітку, пасту, шматок мила, металеву чашку й тарілку, спрей від комах, антисептик, ліки, які ви зазвичай приймаєте, а також протизапальні пігулки, засіб від діареї та знеболювальне — про всяк випадок. І все. Решту ви отримаєте: кілька комплектів форми, три-чотири пари шкарпеток, кілька пар білизни, розвантажувальний жилет, бронежилет тощо.

Найкраще — спершу подивитися, що видають, а потім, якщо чогось бракує, замовити через «Нову пошту». Але пам’ятайте: усе видане плюс власні речі доведеться носити на собі. Часом — хоча рідко — може не бути взуття чи одягу потрібного розміру. Та зрештою ви отримаєте все необхідне, навіть те, про що й не здогадувалися до початку.

 Коли взуваєш берці, ти вже не сам по собі

Довіра та командний дух

Під час бойової підготовки розумієш, що прислів’я «один у полі не воїн» — не просто правдиве твердження, а фундамент. Коли ти взуваєш берці (які, до речі, дуже зручні після кількох днів у полі), ти вже не сам по собі. Ти стаєш частиною команди.

В армії неможливо існувати поза підрозділом. Так само підрозділ не може виконати завдання без кожного окремого бійця. Від першого дня всі вчаться допомагати одне одному й пильнувати за побратимами. Формується справжнє військове братерство — у мініатюрі.

Відкриття прихованої сили

Ти здатен на більше, ніж думаєш. Під час першого маршу в повному спорядженні мені здавалося, що впаду з ніг. Боліла спина, м’язи, кожна кістка кричала від болю. Але саме тоді відкрився справжній сенс командної роботи. Побратими підтримували мене, підбадьорювали, поливали водою на ходу, не давали зупинитися. Кожен крок здавався останнім, але я дійшов — бо був не сам.

Коли я нарешті сів у тіні дерева з пляшкою звичайної води, це стало однією з найцінніших митей мого життя. Там я відчув гордість за себе і вдячність товаришам та інструкторам.

Наступні марші були вже легшими не тому, що було менш боляче, а тому, що я знав: я не здамся. Побратими не дозволять.

Аскетизм

Під час бойової підготовки починаєш цінувати найпростіше: ковток води, легкий вітерець, п’ять хвилин відпочинку, миску простої їжі чи просто сон. Ліжко без ортопедичного матраца — теж ліжко, і на ньому можна міцно спати. Розумієш, що можна вижити — і навіть добре жити — лише з базовими речами. Новий iPhone чи піца на вечерю перестають здаватися необхідними.

Витримка та зосередженість

Ще одне відкриття: біль не вбиває. Його можна витримати й рухатися далі. Під час тренувальних «операцій» — коли одна група обороняла будівлю, а інша її штурмувала — я взагалі не відчував болю. Я був зосереджений лише на завданні.

Один із головних уроків бойового вишколу — вміння зберігати концентрацію. Коли тримаєш зброю в руках, не можна відволікатись. Ти мусиш залишатися зібраним щосекунди — не лише заради виконання місії, а й заради безпеки побратимів і власної.

Інтенсивний режим настільки вкорінює в реальність, що не залишає простору для депресії.

Вишкіл лікує від депресії

І це правда. Роками я вдавався до похмурих думок і болісних спогадів. Але тут на це просто немає часу.

Щоденний ритм не залишає простору для минулого. Після лекцій та вправ ще треба прати одяг вручну — як колись це робили наші бабусі.

Потім розтопити піч, щоб нагріти воду для нашої імпровізованої «сауни-душу». Наповнити баки — і тільки тоді можна помитися.

І поміж усіма справами ще намагаєшся знайти хвилину-другу для відпрацювання стрілецьких стійок чи тактичних формацій перед відбоєм о 22:00.

О 05:30 все починається знову.

Інтенсивний режим настільки вкорінює в реальність, що не залишає простору для депресії. Жодних зайвих думок — тільки завдання попереду та побратими поряд.

Фізична трансформація

І, зрештою, фізичні зміни. Під кінець військової підготовки ти будеш в зовсім іншій формі. Я схуд на 15 кілограмів і позбувся свого «живота». Жодні тренування не дали б такого результату. Найкращий фітнес у житті — це пройти повний курс бойового вишколу.

Але важливо пам’ятати: це лише перший крок на довгому шляху становлення воїна. Після навчального центру ви отримаєте професійну підготовку й продовжите розвиватися у своєму підрозділі задовго до того, як потрапите на фронт.

Зростання через біль

Це мій особистий досвід бойової підготовки. Інші можуть проходити її інакше. Я важив 105 кілограмів і не був готовий ані фізично, ані психологічно. Але цей досвід змінив мене. Можу сказати: це найкращий курс особистісного росту. Бойовий вишкіл зробив мене кращою людиною.

Так, зростання відбувалось через біль і стрес, але за все справжнє доводиться платити. Набагато дорожче платять ті, хто уникає служби — постійним страхом і невизначеністю. Вибір, утім, завжди залишається за людиною.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.