Стає все більш очевидно, що в питанні майбутньої безпеки України адміністрація президента США Дональда Трампа ходить по дипломатичному лезу, намагаючись подолати глибоку прірву між тим, чого прагнуть Київ і його союзники, і тим, на що готова піти Росія.
Одним із найскладніших питань у переговорному процесі є «гарантії безпеки» – поняття, яке для кожної зі сторін має зовсім різне значення і яке тепер доручено визначити державному секретареві Марко Рубіо.
Росія не буде приймати реальні надійні гарантії для України
За словами доктора Майкла Сесіра, дослідника у сфері оборони та безпеки вашингтонського аналітичного центру RAND Corporation, головна проблема в тому, що «справді надійні гарантії безпеки для України … російське керівництво одразу ж відкине».
Як пояснив Сесір в інтерв’ю Kyiv Post, логіка проста, але жорстока: щоб бути ефективною, будь-яка угода про безпеку повинна стримувати майбутню агресію Росії, а єдиним перевіреним засобом стримування є надійні військові зобов’язання.
Такі зобов’язання, по суті, будуть «аналогічними положенням статті 5 НАТО, хоча й без інституційної та логістичної підтримки Альянсу».
Хоча членство України в НАТО не розглядається, і це вже підтвердили президент Трамп та інші, зараз дискусії зосереджуються на розробці «аналога статті 5».
Обізнаний з ходом дискусій високопоставлений американський урядовець підтвердив журналістам у четвер, що військові керівники США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Фінляндії та України розробляють «нові пропозиції», які будуть представлені їхнім національним радникам з питань безпеки. Вони мають визначити, що буде «військово здійсненним і прийнятним для Кремля».
Однак позиція Кремля, озвучена міністром закордонних справ Серґєєм Лавровим, свідчить про те, що угода без участі Москви є «дорогою в нікуди».
Коментарі Лаврова, який раніше ставив під сумнів легітимність президента Зеленського, підкреслили жорстку позицію Росії. Він назвав запропоновані Заходом гарантії «безнадійною справою», стверджуючи, що вони по суті є «іноземною військовою інтервенцією на частині території України».
Повітряні сили - потужний засіб стримування
Головним елементом будь-яких потенційних гарантій безпеки, як наголосив д-р Сесір, є роль повітряних сил США та Європи.
«Якщо американські та європейські літаки та засоби протиповітряної оборони будуть безпосередньо залучені, оперативні спроможності Росії в Україні будуть серйозно погіршена, якщо не повністю зведені нанівець», – сказав він Kyiv Post.
На його думку, повітряні сили США, хоча й не мають такого символічного значення, як наземні, «все одно слугуватимуть потужним засобом стримування майбутньої агресії Росії.
Попри свої масштаби та здатність до відновлення сил, російська армія … обмежена в проведенні високоточних маневрених операцій із застосуванням різних видів зброї, а також у досягненні повного панування в повітрі, незважаючи на номінальну перевагу своєї авіації та систем протиповітряної оборони».
Аналітик підкреслив, що російські військові планувальники давно побоюються повітряних сил НАТО, особливо можливостей США, і їх непокоїть ідея використання американських повітряних сил як важеля впливу. Попри чисельну перевагу своїх повітряних сил, Росія не може досягти повного панування в повітрі, і перспектива протистояння західним повітряним силам вже давно лякає її військових стратегів.
Однак питання про те, що саме США готові надати, залишається важливим предметом суперечок. За повідомленнями, високопоставлений чиновник Пентагону Елбрідж Колбі заявив союзникам, що США відіграватимуть «мінімальну роль», і це викликало занепокоєння серед європейських лідерів.
Високопоставлений представник адміністрації сказав кореспондентові Kyiv Post у четвер ввечері, що «визначити й вирішити, яку роль США відіграватимуть у гарантуванні безпеки України, має виключно президент [США], а не Колбі».
Щодо Колбі, то він «повинен тримати язика за зубами!», – наголосив представник адміністрації.
Позиція Європи щодо гарантій безпеки
Ця внутрішня дискусія в адміністрації Трампа, а також відсутність чітких сигналів з Москви, роблять місію Рубіо надзвичайно складною.
Він повинен розробити пропозицію, яка не тільки задовольнить екзистенціальні потреби Києва в галузі безпеки, а й буде прийнятною для коаліції європейських лідерів.
Потужний контраргумент вимогам Росії пролунав від одного з ключових європейських партнерів. Александр Стубб – президент Фінляндії, яка має довгий кордон з Росією і нещодавно вступила до НАТО, – прямо заперечив, що Москва має право голосу в питанні майбутнього України.
На початку цього тижня, виступаючи перед журналістами у Вашингтоні, Стубб назвав чотири ключові питання, які «абсолютно не підлягають обговоренню» з Росією: членство в ЄС, членство в НАТО, оборона України та ширший європейський безпековий порядок.
Він чітко заявив: «Не Росія вирішує питання членства в ЄС. Це робить Європейський Союз. Не Росія вирішує питання членства в НАТО. Це робить сам Альянс».
Заява Стубба є потужною відповіддю на вимоги Росії про місце за столом переговорів, підкреслюючи, що хоча мирна угода вимагає переговорів, фундаментальні принципи суверенітету та безпеки обговоренню не підлягають.
Шлях до забезпечення інтересів США
Сесір з RAND Corporation так висловився про суть надійних гарантій безпеки: «З традиційної точки зору, будь-які гарантії безпеки, які надають США, достатньо сильні, щоб покласти край конфлікту. На практиці це буде функціонально схоже на зобов’язання за статтею 5 НАТО, але з додатковою перевагою у вигляді ширшого резерву бойової сили союзників, організаційної та логістичної інфраструктури, а також взаємних зобов’язань України щодо надання допомоги США та їхнім союзникам», – сказав він.
«З огляду на значний потенціал України, це могло б у кінцевому підсумку зробити таку угоду більш прямим шляхом до забезпечення інтересів США в Європі», – підсумував він.