Єдине, за що можна похвалити президента США Дональда Трампа, це те, що на перше місце в міжнародному порядку денному він поставив питання про припинення жахливої війни Росії проти України. Кілька днів тому він зустрівся з Владіміром Путіним, який веде цю війну, президентом України Володимиром Зеленським, який захищає свою країну, та кількома європейськими лідерами, включно з очільниками НАТО та ЄС, які тривожаться за майбутнє Європи в разі перемоги Путіна.
Трамп порушив усі важливі питання, в тому числі питання територій, викрадених українських дітей, майбутніх гарантії безпеки, припинення вогню та довгострокової мирної угоди. Він наполягає на припиненні війни, і зосередив на цьому увагу всіх на найвищому рівні.
Згуртування такої міжнародної уваги – це добре, і з цього може вийти щось хороше. Однак ми досі не бачимо жодних кроків з боку Путіна в напрямку припинення війни проти України. Змусити його зробити такий крок може лише усвідомлення того, що державні фінанси руйнуються, а його військо не може утримувати фронт в Україні. Сьогодні таких умов немає, але вони можуть сформуватися до кінця цього року. Якщо так, ми зможемо побачити припинення вогню і відновлення стримуючих факторів, що запобігають майбутній війні.
Прийнявши Путіна на Алясці, президент Трамп дозволив йому здобути кілька дипломатичних перемог: не маючи можливості відвідати більшість західних країн через ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом (МКС) за викрадення українських дітей, Путін був прийнятий у США, та ще й на червоній доріжці. Президент США відмовився від вимоги негайного припинення вогню і погодився працювати над укладенням постійного мирного договору. Трамп також відмовився від погроз ввести жорсткі вторинні санкції та мита, якщо Путін негайно не припинить вогонь.
Путін не відповів взаємністю. Він не припинив вогонь. Він не відмовився від своїх максималістських вимог – офіційного визнання Україною захоплених Росією територій російськими та виведення українських військ із тих, які Росія не змогла захопити. Путін повернувся з Аляски, не поступившись ні на йоту, та ще й домігшись послаблення тиску з боку США.
Три дні по тому, 18 серпня, Президент Зеленський та європейські лідери, стурбовані побаченим на Алясці, приїхали до Вашингтона, щоб обговорити свою чітку позицію з президентом Трампом. До їхньої честі, вони досягли прогресу.
На відміну від зустрічі в Овальному кабінеті в лютому, зустріч Трампа з Зеленським 18 серпня пройшла добре, як і з усіма європейськими лідерами. На Україну не чинився тиск з метою змусити її відмовитися від території, і всі учасники погодилися з необхідністю гарантій безпеки для України, щоб запобігти майбутній агресії Росії.
Путін продовжує бомбардувати українські міста навіть під час переговорів
Вони підтримали ідею прямих переговори між Путіним, Зеленським і Трампом як хороший наступний крок до закінчення війни. Трамп навіть перервав зустріч, щоб поговорити з Путіним, і, як повідомляється, домігся його згоди на двосторонню зустріч із Зеленським, а потім на тристоронню – з Зеленським і Трампом.
Втім, дипломатія дипломатією, а реальність така, що Путін продовжує бомбардувати українські міста (тільки з 20 по 21 серпня було запущено понад 600 дронів і ракет), навіть попри продовження переговорів. Путін ретельно підбирає слова, щоб навіть той дипломатичний «прогрес», на який він, здавалося б, натякає, насправді виявився меншим, ніж здається на перший погляд.
Одразу після того, як європейські лідери та Зеленський залишили Вашингтон, Путін оприлюднив деталі своїх переговорів із Трампом. Міністр закордонних справ Лавров заявив, що Путін не зустрінеться з Зеленським у найближчий час (а державні пропагандисти відкинули саму можливість такої зустрічі).
Натомість Лавров запропонував серію зустрічей на нижчому рівні, щоб «створити умови» для майбутньої зустрічі Путіна з Зеленським. Він також заявив, що гарантії безпеки для України може надати лише Росія (яку безпека України цікавить так само, лисицю цікавить безпека курки), а також Китай, який не набагато кращий. Путін продовжує грати в ігри, зберігаючи свою максималістську позицію.
Реальна ситуація не відрізняється від тієї, що була два тижні тому, до початку всіх цих дипломатичних переговорів, і від тієї, що була сім місяців тому, коли Трамп обійняв посаду, і, зрештою, від тієї, що була три з половиною роки тому, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Тож як все це наближає нас до закінчення війни? Росія вичерпує свої військові можливості й економічні ресурси і, можливо, до кінця цього сама попросить про припинення вогню.
Щоб переконати Путіна припинити війну, потрібні дві речі: по-перше, продовження військової підтримки України, включно з надійним і безперебійним постачанням їй американської зброї, техніки і боєприпасів; по-друге, позбавлення Росії доходів від нафти та газу, необхідних для одночасного ведення війни та продовження функціонування російської держави. Ми наближаємося до обох цілей, але Захід повинен посилити тиск.
Місяць тому президент Трамп дав зелене світло на закупівлю європейськими країнами американської зброї та боєприпасів для передачі Україні і доручив НАТО координувати цей процес Як було оголошено 18 серпня, пропонується виділити 90 мільярдів доларів з бюджетів європейських країн, на закупівлю американської зброї та боєприпасів для України, у тому числі високоточної зброї великої дальності, яка може знищити військові лінії постачання Росії (це Україна все частіше робить власними дронами). НАТО також слід доручити допомогти Україні розбудувати багаторівневу інтегровану систему протиповітряної оборони.
Що стосується економіки, то фундаментальні показники Росії вже падають. Зростання сповільнилося, інфляція офіційно становить майже 9% (а насправді, ймовірно, набагато більше), процентні ставки досягли вражаючих 18%, спостерігається загальний дефіцит робочої сили та нестача ключових ресурсів і комплектуючих. Навіть без нових західних санкцій до кінця 2025 року Росія може опинитися в критичній ситуації. Цей процес можуть прискорити жорсткі вторинні санкції з боку США та Європи.
Остання хвиля дипломатичної активності посилила міжнародну увагу до припинення війни Росії проти України, але поки що не вплинула на розрахунки Путіна. Проте основні військові та економічні показники Росії дедалі погіршуються, і ці фактори, більше за будь-які міжнародні зустрічі, означають, що до кінця 2025 року припинення вогню в Україні стає все більш імовірним.
Захід повинен якомога швидше ввести додаткові санкції та надати Україні всебічну й безстрокову військову підтримку, щоб змусити Путіна припинити цю війну і запобігти наступній.
Ця стаття була вперше опублікована в Europe’s Edge, онлайн-журналі Центру аналізу європейської політики, що висвітлює важливі теми зовнішньої політики в Європі та Північній Америці, і передрукована з дозволу автора. Оригінал можна переглянути тут.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.