Дискусії про припинення війни Росії в Україні розпочалися з саміту між президентами Трампом і Путіним, який відбувся 5 серпня в Анкориджі на Алясці і після якого Росія зажадала визнання Донбасу своєю територією та відмови України від суверенітету над Кримом.
У понеділок, 18 серпня, президент України Володимир Зеленський та лідери Франції, Італії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, ЄС та НАТО зустрілися з президентом Трампом у Вашингтоні, щоб обговорити вимоги Росії, гарантії безпеки для України та можливі подальші зусилля для припинення конфлікту. Колишній спеціальний представник США в Україні, посол Курт Волкер, пояснює, що означають ці зустрічі і що далі буде з переговорами між Україною та Росією.
Майкл Ньютон: Чого досягла Україна в результаті візиту президента Зеленського до Білого дому?
Курт Волкер: Досягнуті результати можуть здаватися незначними, але вони важливі. Президент Зеленський мав зустріч із президентом Трампом у Білому домі, і вона пройшла добре, в хорошому тоні. Там були й інші європейські лідери. Отже, США, Україна та Європа мають дуже схожі позиції. Це добре. На цій зустрічі на Україну не чинився тиск з метою змусити її віддати свої території. Усі кажуть: «Це вирішувати вам і Путіну. У вас буде окрема зустріч». І Зеленський отримав підтримку президента Трампа для прямих переговорів з Путіним з метою припинення війни. Це все добре.
Однак це не означає закінчення війни, припинення агресії з боку Путіна, виведення російських військ з української території, повернення українських дітей. Нічого суттєвого не відбулося. Але динаміка була такою, те погане, яке могло статися, не сталося, а трансатлантична єдність, яка є надзвичайно важливою, фактично зміцнилася.
МН: Як візит Зеленського до Білого дому вплине на результати зустрічі Трампа і Путіна на Алясці?
КВ: Можливо, вплине, але поки що не вплинув. Якщо повернутися до зустрічі Трампа з Путіним, Путін відхилив негайне припинення вогню, якого Трамп вимагав уже шість місяців. Він не відступив від жодної зі своїх максималістських вимог, які включають збереження за Росією всієї території, захопленої в Україні, і вимогу, щоб Україна добровільно віддала ще більше. До того ж, він уникнув жорстких заходів з боку США у вигляді санкцій або мит. Тож ц був його день – він уникнув будь-яких зобов’язань. Ця його позиція не змінилася напередодні двосторонньої зустрічі з Зеленським або тристоронньої зустрічі з Зеленським і Трампом, і багато що з цього буде явно неприйнятним для Зеленського, для українського народу, для наших європейських союзників.
Тож це не буде основою для угоди. Президент Трамп може справедливо сказати, що він створив рамки. Тепер ми знаємо максимальну позицію Путіна. Тепер ми знаємо, що є прийнятним для України та європейців. Тепер ми ведемо переговори. Це розумний підхід, але Путін повинен буде зробити багато кроків, щоб це дійсно привело до результату. І я думаю, що Путін має в запасі набагато більше хитрощів, до яких він вдаватиметься замість того, щоби йти на значні поступки.
МН: Путін вже довів, що вміло дає раду накладеним Заходом санкціям. Які ключові важелі впливу повинні зараз задіяти США та Європа, щоб збільшити ймовірність того, що Росія відмовиться від своїх намірів?
КВ: Є дві ключові речі, на яких повинні зосередитися США і Захід. Перша – це забезпечення надійного, видимого, відомого каналу військової підтримки України, щоб американська зброя і боєприпаси, а також зброя і боєприпаси від європейських союзників та інших країн продовжували безперебійно надходити до України, і надання їм того, що їм потрібно для самооборони, для кращої протиповітряної оборони і для ураження ліній зв’язку Росії. Це надзвичайно важливо.
Зараз це загалом так і є. Президент Трамп дав зелене світло європейським країнам на закупівлю американської зброї та боєприпасів для України. Він доручив НАТО координувати цей процес, і вчора на зустрічі було оголошено про виділення на це 90 мільярдів доларів, що може гарантувати виконання цього завдання. Це великий сигнал Путіну, що ситуація не стане легшою.
Друге – це економіка. Ми маємо зробити так, щоб Росія не отримувала достатніх коштів від нафти і газу для утримання держави. Ми маємо зробити так, щоб ціни на нафту залишалися низькими. Ми маємо вводити нові мита і вторинні санкції на нафту і газ, щоб зменшити бажання людей вести бізнес з Росією, щоб її доходи скоротилися і щоб вона фінансово не могла дозволити собі війну. Ми цього ще не зробили. Ми зробили деякі кроки, запровадивши перші санкції, деякі кроки проти тіньового флоту, але ми ще не зробили достатньо, і це потрібно зробити найближчим часом.
МН: Що ці переговори означають для закону про санкції, який чекає на розгляд у Конгресі?
КВ: Наразі шанси на просування цього закону зменшуються. На жаль, є Марко Рубіо, який у свої виступах на телебаченні в неділю висловив точку зору адміністрації, а саме що якщо зараз продовжувати санкції, це ускладнить досягнення угоди і відсуне мир на 6-9-12 місяців.
Я вважаю, що це абсолютно хибний підхід. Я вважаю, що це знімає тиск з Путіна, а не тисне на нього, і зменшує ймовірність досягнення угоди. Але саме такою є позиція адміністрації на даний момент. Тому вони поки не дають хід цим санкціям.
Якщо ми продовжимо фінансовий тиск на Росію і військову підтримку України, то до кінця року Путін зрозуміє, що йому потрібно припинити вогонь
МН: Яка ймовірність укладення угоди про припинення вогню після двох раундів переговорів?
КВ: Дуже цікаве запитання. У лютому та на початку березня Трамп безжально тиснув на Україну, щоб вона погодилася на негайне припинення вогню. Україна погодилася, європейці також підтримали цю позицію і сказали: «Гаразд, ми всі підтримаємо припинення вогню».
Трамп наполягає на припиненні вогню, а Путін послідовно відкидає цю ідею. А потім, після зустрічі з Путіним Трамп каже: «Гаразд, не буде припинення вогню, то не буде. Укладемо повну угоду». І всі слідують за Трампом. Зеленський слідує за Трампом, європейці слідують за Трампом і кажуть: «Гаразд, будемо укладати повну угоду».
Ось як буде: Путін зробить укладення повної угоду неможливим. Він спробує вислизнути з цієї двосторонньої зустрічі з Україною. Я щойно почув, що Росія сказала, що зустріч відбудеться, але вона має бути в Москві. Це просто смішно. Зрозуміло, що Зеленський не поїде до Москви, зустріч має відбутися в іншому місці. А росіяни висунуть ще якісь інші умови, перш ніж така зустріч відбудеться. Вони відмовляться від деяких своїх максималістських вимог, а потім звинуватять Зеленського в непоступливості.
Тож із цього нічого не вийде. І я думаю, що ми знову повернемося до питання перемир’я. Я вважаю, що більш імовірним сценарієм є збереження фінансового тиску на Росію, низьких цін на нафту, можливо, вторинних санкцій, а також продовження військової підтримки України. Думаю, що до кінця року Путін зрозуміє, що йому потрібно припинити вогонь, і саме так все й закінчиться. Але зараз ми проходимо через цей дипломатичний танець, розмовляючи про угоду, ніби ми дійсно можемо її досягти.
МН: Президент Трамп не виключив можливості відправки американських військ до України в рамках миротворчих зусиль. Чи надасть це імпульсу попереднім європейським пропозиціям щодо миротворчих сил?
КВ: Так. Я думаю, що одним із найважливіших результатів понеділкової зустрічі стала заява президента Трампа: «Гаразд, ми надамо підтримку США європейським силам безпеки в Україні, щоб запобігти майбутнім російським атакам після припинення вогню». Це важливо.
Думаю, що підтримка США буде у формі надання засобів, розвідданих, логістики, можливо, допомоги з протиповітряною обороною, в крайньому випадку, можливо, повітряної підтримки європейських сил. Не думаю, що там будуть розміщені американські війська як частина сил стримування. Я можу уявити, що американці будуть там для навчання, оснащення та безпосередньої взаємодії з оборонною промисловістю. Це цілком можливо, але не в масштабах розгортання американських сил для стримування Росії.
Ще одне, про що я хотів би згадати в цьому контексті, про що поки що ніхто не говорить. Разом із моїм колегою з Центру аналізу європейської політики Ніко Ланге ми написали статтю для The Economist під назвою «Як європейські члени НАТО можуть допомогти Україні і собі», в якій йдеться про деякі ролі, які може відіграти НАТО. Тепер, коли Трамп залучив НАТО до придбання та постачання зброї Україні, ми повинні подумати про деякі інші речі, які може зробити НАТО.
Мабуть, найважливіше, що може зробити НАТО, – це працювати безпосередньо з Україною, залучити експертів, інженерів і техніків для співпраці з Україною в розбудові інтегрованої багаторівневої системи стратегічної протиповітряної оборони. Зараз Україна має сукупність різних систем. Вони роблять усе, що можуть, але не мають єдиної карти розвідки. Вони не спілкуються між собою електронним шляхом. Вони не мають системи на базі штучного інтелекту, яка би визначала, яку зброю використовувати проти тієї чи іншої цілі. Багато чого можна було би поліпшити за допомогою кращої координації систем з НАТО. І, чесно кажучи, НАТО це потрібно і для себе, тому що ми будемо стикатися з тією ж загрозою з боку Росії, яка продовжує розвивати свої власні можливості. Тому НАТО потрібна ця протиповітряна оборона.
Друге, що може зробити НАТО, – це співпрацювати з Україною в галузі далекобійної зброї. Зараз Україна має багато власних засобів ураження цілей в глибині території Росії. Це може бути надзвичайно важливим для стримування майбутніх російських атак. Отже, це ще одне завдання – забезпечити Україні належну координацію, розвідку та відповідні системи озброєння, щоб вона могла стримувати майбутні атаки росіян, загрожуючи їхній логістиці. Це ще одне завдання, яке НАТО могло би виконувати вже зараз.