25 серпня у Києві відбудеться черговий Національний молитовний сніданок України.
Це щорічна подія, яка вже майже двадцять років єднає політиків з різних партій, бізнесменів, дипломатів і представників духовенства. Для українського суспільства вона стала символом того, що навіть у часи гострих політичних суперечок чи воєнних випробувань існують теми, які стоять вище за партійні інтереси.
За цей час парламентський молитовний сніданок перетворився з ініціативи невеликої групи депутатів на платформу загальнонаціонального масштабу, а сьогодні він поступово виходить за рамки внутрішньої традиції та набуває міжнародного звучання, формуючи імідж України як країни, що спирається на духовні цінності спільні з усім демократичним світом.
Чому так називається і як відбувається молитовний сніданок
Цей формат успадкований від першого молитовного сніданку, що відбувся з ініціативи Ісуса Христа на березі Генісаретського озера в колі своїх апостолів, про що нам відомо з Євангелія від Луки.
Організаційно молитовний сніданок має доволі простий і водночас символічний формат. Учасники збираються за круглими столами — це підкреслює рівність і відкритість діалогу. Зустріч розпочинається і завершується молитвою. Кожен із учасників читає уривок зі Святого Письма. А під час символічного сніданку відбувається обговорення — учасники діляться особистими роздумами й свідченнями як вони застосовують прочитане у своєму професійному та повсякденному житті. Такий формат дозволяє поєднати духовну складову з особистим спілкуванням, створюючи атмосферу довіри та взаємної підтримки.
Витоки руху молитовних сніданків: американська модель
Традиція сучасних молитовних сніданків бере початок у США з ініціативи протестантських священників, які, в умовах гострого політичного протистояння, запросили конгресменів на спільну молитву.
В 1953 році у Національному молитовному сніданку, що відбувся в Вашингтоні, вперше взяв участь президент Дуайт Ейзенхауер. Для нього, і для наступних президентів, так само, як і для конгресменів це стало не лише релігійним актом, а й шляхом налагодження політичного діалогу між конкуруючими політичними таборами. Важливу роль у розвитку та поширенні цієї традиції відіграв один з фундаторів Fellowship Foundation — Даг Коу (Doug Coe). Він координував організацію молитовних сніданків аж до того, як пішов з життя у 2017 році. Даг Коу є відомим прихильником розвитку контактів політичних та бізнесових лідерів на базі духовних цінностей. Естафету після його смерті підхопило наступне покоління ентузіастів, серед яких Даг Берлі (Doug Burleigh). Який докладає титанічних зусиль до поширення руху молитовних сніданків на території пострадянських країн, зокрема в Україні. Вже багато десятиліть Даг Берлі є відданим другом нашої країни і наставником для ініціаторів наших молитовних сніданків.
Рух молитовних сніданків США став інструментом як внутрішнього єднання, так і політичної дипломатії. Її головна ідея полягає в тому, що молитва і віра у вищі цінності стоять над політичною боротьбою, а відтак створюють простір довіри й діалогу.
Конгресмени та сенатори, які були активними учасниками молитовних сніданків, почали запрошувати до участі іноземних гостей. Так традиція поширилася на десятки країн світу, і сьогодні молитовні сніданки відбуваються більш ніж у 70 державах, від Європи до Азії та Африки.
Важливу роль у цьому процесі відіграла й українська діаспора у США, зокрема громади у Вашингтоні, Чикаго, Сієтлі, Сакраменто тощо. Вони активно долучаються до молитовних сніданків, налагоджують контакти з конгресменами та сенаторами, організовують в межах заходів Національного молитовного сніданку у Вашингтоні, Український молитовний сніданок. Який став непересічною подією, що вже багато років привертає увагу американської громадськості до України.
В цьому контексті не можна не згадати імʼя видатної людини, координатора Українського молитовного сніданку у Вашингтоні – Михайла Жовніра. Саме завдяки йому та його колег зусиллям, українська тематика дедалі частіше звучить у залах Конгресу та Сенату, у стінах Білого дому та на рівні штатів. Жовнір став одним із тих, хто допоміг поєднати американську традицію молитовних сніданків із українським національним контекстом.
В розвиток цього співробітництва Український молитовний сніданок у Вашингтоні переріс в «Український тиждень у Вашингтоні». Це щорічна серія подій, яка відбувається в доповнення до Національного молитовного сніданку США. Тут проходять зустрічі українських парламентарів, дипломатів і духовенства з конгресменами, сенаторами, представниками Державного департаменту, журналістами та лідерами громадських організацій. Унікальність формату полягає в тому, що мова йде не тільки про політику чи безпекові питання, але в першу чергу про духовні цінності, які сьогодні єднають Україну та США.
Завдяки цим ініціативам формується потужний канал «народної дипломатії», або ж public diplomacy, що виходить далеко за межі офіційних зустрічей. Діаспора, виступаючи як міст між двома країнами, доносить до американського суспільства реалії української боротьби, формує позитивний образ України та мобілізує підтримку на різних рівнях – від Конгресу, Сенату та Білого Дому до університетів та церковних громад.
Український формат: понад партійними бар’єрами
Україна приєдналася до традиції молитовних сніданків з кінця 2000-х років. Перші ініціативи виходили від депутатів різних політичних сил, які попри парламентські баталії шукали точки дотику для конструктивного діалогу. Серед активних учасників були Павло Унгурян (спершу «Блок Юлії Тимошенко», згодом «Народний фронт»), Оксана Білозір (спершу «Наша Україна», згодом «Блок Петра Порошенка»), Юрій Мірошниченко («Партія регіонів») та багато інших. Пізніше до них долучилися Юрій Соловей («УДАР»), Оксана Продан (спершу «Блок Петра Порошенка», згодом «УДАР»), Михайло Соколов ( «Батьківщина»), Юрій Тимошенко («Народний фронт»), Оксана Карчинська, Анатолій Урбанській та багато інших.
Складне випробування випало на нинішнє IX скликання Верховної Ради, коли країна переживає повномасштабну війну. У цих умовах належним чином проявили себе народні депутати – Леся Забуранна, Анна Пуртова, Василь Мокан («Слуга народу»), Оксана Савчук («Свобода»), Ганна Лічман («Слуга народу»), Лариса Білозір та десятки інших.
Національний молитовний сніданок 2024 року став особливо знаковим, адже відбувся за безпосередньої участі Президента Володимира Зеленського. Його присутність підсилила міжнародну увагу, а також підтвердила, що формат Національного молитовного сніданку має вагу для української державності. Офіс Президента взяв активну участь в організації заходу.
(Я також була залучена до його підготовки. Моїм внеском було запрошення журналістів – як українських, так і закордонних.)
У результаті провідні світові медіа висвітлили подію, показавши Україну як державу, що навіть у час війни зберігає здатність до духовної єдності.
В 2025 році Національний молитовний сніданок також виконує як символічну, так і стратегічну функції. Це - інструмент “м’якої сили” України. На відміну від парламентських дискусій, де часто переважають конфлікти, молитовний формат створює простір довіри, діалогу та пошуку того, що справді об’єднує. У цьому відображається глибша ідея: українська політика майбутнього має формуватися на християнських цінностях, де Бог є любов жертовна, а влада розуміється як служіння людям. Саме так має формуватися нова якість політичних партій та лідерства. А віруючі та відповідальні люди, активно долучатися до державного управління.
Духовний вимір спонукає учасників руху молитовних сніданків розглядати свою діяльність не як боротьбу за вплив, а як місію, як служіння заради майбутнього України та віри в її перемогу.
Саме завдяки такому підходу молитовні сніданки поступово здобули підтримку всіх парламентських фракцій і поширились на органи виконавчої влади та місцеве самоврядування.
Павло Унгурян, як головний координатор Національного молитовного сніданку докладає багато зусиль до формування мережі регіональних молитовних сніданків, що поширюються на різні міста та регіони країни. До участі в них запрошуються місцеві політики, представники бізнесу, духовенства та громадськості.
Важливо, що український рух молитовних сніданків від початку мав широку міжконфесійну базу. До нього долучаються представники різних християнських спільнот - від православних, греко і римо-католиків до протестантських течій. Хочу наголосити, що тут немає обмежень і для представників інших віросповідань, таких як юдей, мусульман, буддистів тощо. Адже в основі цього руху є не релігія, а цінності, які заповідав Ісус. Це створює унікальний майданчик, де спільна молитва за мир і майбутнє України долає політичні і релігійні відмінності.
Українське Біблійне Товариство – міжконфесійна християнська організація опікується перекладом, друком та розповсюдженням Біблії та біблійної богослужбової літератури в Україні. Саме християнські цінності спонукали багатьох українців долучитися до волонтерського руху після початку вторгнення Росії в Україну. Серед найбільш помітних благодійних організацій, заснованих на християнських засадах, не можна не згадати міжнародні благодійні фонди «Карітас Україна», «Адвентистське агентство допомоги та розвитку» (ADRA Ukraine), українські благодійні фонди «Добрий Самарянин», «Надія», до діяльності якого активно долучений народний депутат Валерій Дубіль («Батьківщина»). Вони допомагають пораненим військовим, їхнім родинам, надають гуманітарну допомогу та відбудовують громади, постраждалі від війни. Вагомий вклад Миколи Кулеби – Уповноваженого Президента України з прав дитини (2014-2021), засновника організації Save Ukraine.
2025: очікування та виклики
Цьогорічний молитовний сніданок відбудеться 25 серпня 2025 року. Очікується участь Президента України, представників Верховної Ради, уряду, органів місцевого самоврядування, військових, волонтерів, громадськості, духовенства, дипломатичного корпусу та міжнародних гостей. Він є символом, що боротьба України - не лише за території, а й за цінності. Серед них - віра, солідарність і свобода.
Як експерт зі створення персонального політичного бренду та стратегічних комунікацій, я бачу у русі молитовних сніданків приклад того, як політичні традиції можуть переростати у важливий інструмент “м’якої сили”. Вважаю це як унікальну можливість для України показати світові інший вимір своєї політики - заснований не на суперечках та політичних протистояннях, а на цінностях, які об’єднують та надихають. А відтак, спілкуючись з представниками різних політичних сил, маю обережний оптимізм щодо майбутнього України.