Повномасштабне вторгнення Росії в Україну викликало хвилю солідарності в усій Європі. Мільйони українців, які тікали від війни, знайшли прихисток, зокрема, у сусідніх країнах — Польщі та Чехії. Початкова допомога і співчуття були щирими, проте через понад три роки ситуація змінюється. Соціологи та аналітики фіксують зростання напруги та погіршення ставлення до українських біженців.
Польща: від “братніх обіймів” до економічної напруги
На початковому етапі Польща прийняла найбільшу кількість українських біженців. Поляки допомагали з житлом, одягом, харчуванням і роботою. Ця солідарність демонструвала глибоке відчуття спільної історії та загрози. Однак, із часом перша хвиля емоційної підтримки змінилася на більш прагматичне ставлення.
Насамперед напруга зростає на економічному ґрунті. Українські біженці, багато з яких високоосвічені, почали конкурувати за робочі місця. Це призвело до певного невдоволення серед місцевого населення. Додаткові непорозуміння виникають тоді, коли поляки помічають українців із дорогими телефонами чи в гарних автомобілях і роблять висновок, що ті зловживають статусом біженця.
Окрім того, буквально днями президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на законопроєкт, який передбачав виплати і безкоштовне медобслуговування безробітнім українцям. Він заявив, що допомогу за програмою «800 плюс» (програма передбачає щомісячну виплату 800 злотих (8 982 гривень) на дитину) мають надавати лише біженцям, які зобовʼязуються працювати в Польщі. Він пояснив, що «після трьох з половиною років фінансова ситуація та соціально-політичні емоції докорінно змінилися».
Крім того, поширився термін “вимогливість” (roszczeniowość). Деякі поляки вважають, що українці, які користуються соціальними пільгами, вимагають надто багато від приймаючої країни. Це особливо помітно на тлі загального економічного спаду та інфляції в самій Польщі.
Важливим фактором є і російська пропаганда, яка постійно підживлює антиукраїнські настрої. Російські дезінформаційні кампанії намагаються розколоти суспільство, граючи на історичних образах і стереотипах.
Чехія: від затишку до соціального непорозуміння
У Чехії ситуація схожа. Тут так само фіксується зростання ксенофобських настроїв. У деяких випадках ці настрої навіть переростають у відкриту ворожість, про що свідчать поодинокі конфлікти, які активно висвітлюються в місцевих ЗМІ.
Дослідження свідчать, що багато українців переживають труднощі з інтеграцією. Навіть з вищою освітою, вони часто працюють на низькокваліфікованих посадах через мовний бар’єр. Це створює враження, що вони не хочуть або не можуть повністю інтегруватися в чеське суспільство, що посилює соціальну напругу.
Різниця в менталітетах також відіграє свою роль. Українці часто відзначають, що чехи більш закриті й стримані, що ускладнює встановлення тісних дружніх стосунків та спричиняє відчуття самотності.
Що далі?
Зміна ставлення до українців — це складний соціальний процес, який все ще може обернутися на краще. Проте “підвішений” статус біженців, які ще сумніваються щодо повернення до України й поки просто насолоджуються соціальними пільгами, нервує місцеве населення. Вони хочуть бачити своїми сусідами інтегрованих співгромадян, а не тимчасових мешканців. Соціальні настрої пов’язані як з економічними труднощами, так і з культурними відмінностями та впливом зовнішньої пропаганди. Не можна стверджувати, що ситуація є катастрофічною, адже більшість поляків і чехів все ще ставляться до українців із розумінням. Однак, по допомогу в збереженні добросусідських відносин треба звертатися до спільних зусиль уряду, громадських організацій та самих українців. Лише спільна робота над інтеграцією, просвітою і подоланням стереотипів допоможе зберегти позитивні відносини.