Після зустрічі між Трампом і Путіним на Алясці європейці все більше побоюються, що результат війни в Україні буде вирішуватися виключно Вашингтоном і Москвою. Коментатори вважають, що Європа залишається осторонь і в інших сферах, і задаються питанням, наскільки великий геополітичний вплив вона має.
Пасивність, замаскована під прагматизм
La Vanguardia малює картину слабкості:
«Три великі кризи, які зараз переживає світ, мають одну спільну рису: нерелевантність ролі, яку в них відіграє Європа. Ні у війнах в Україні та секторі Газа, ні в тарифному конфлікті Старий континент не зміг постати переконливим і єдиним фронтом. ... Європа обмежується роллю, що знаходиться десь між залежністю та раболіпним захопленням під виглядом прагматизму. Затиснута між своєю риторикою та пасивністю, вона, схоже, втратила свою м’яку силу. ... Її дипломатична непослідовність і стратегічна слабкість тягнуть її до незначності на новій геополітичній арені, і з усього видно, що її роль у світі поступово зникає».
Колективне підлабузництво
Європа впала в стан покірності, пише політолог Гінтас Караліус в LRT:
«Публічне приниження і постійне підлабузництво перед Трампом стали політичною модою Європи цього літа. Дешеві виправдання на кшталт «могло бути гірше» і твердження, що це лише «тимчасове зло», навряд чи можуть виправдати таке колективне підлабузництво. Ризики постійного публічного приниження очевидні: ті, що пропонують себе деспоту як підстилки, заохочують і інших витирати об них ноги. До того ж, таке підлабузництво має часто недооцінений деморалізуючий вплив на європейські суспільства».
Колос на глиняних ногах
Політологиня Маріам Мартінес-Баскуньян коментує в El País:
«Європа – економічна супердержава з населенням у 450 мільйонів і найбільшим у світі єдиним ринком – повинна діяти як єдиний блок, якщо хоче, щоб Трамп сприймав її серйозно. ... Трагедія полягає не в тимчасовому приниженні, а в тому, що воно виявляє. ... Наші лідери – це внутрішні політики, яким бракує геополітичного бачення. ... А європейські структури призначені для економічного управління, а не для геополітики. Принцип одностайності дозволяє таким людям, як Орбан, блокувати важливі рішення. А відсутність реальної виконавчої влади перетворює кожну кризу на переговори між 27 сторонами. Без реформ, що дозволяють приймати рішення з питань зовнішньої політики кваліфікованою більшістю, ми залишимося економічним колосом на геополітичних глиняних ногах».
Символічних жестів недостатньо
Європа повинна запропонувати більше, ніж теплі слова, коли йдеться про мирні переговори в Україні, наголошує колишній дипломат Дьордь Татар у Népszava:
«Зовсім не певно, що Європу запросять на наступні переговори. ... Європейські лідери не наголосили достатньо, що вони також хочуть взяти участь у наступних раундах переговорів. ... Європейці досі не пояснили, як вони можуть ефективно сприяти забезпеченню перемир’я. Добрих намірів недостатньо: вони також повинні запропонувати потенціал стримування, щоб забезпечити дотримання угоди. Якщо ці питання не будуть вирішені, участь Європи залишиться символічним жестом».
Автономія дорога, але необхідна
За президентства Трампа США зазнали жорстокої і явної трансформації з захисника в експлуататора, пише блог Damijan:
«Європейські держави виявилися в програші, оскільки вони повністю залежать від США у військовій, технологічній та фінансовій сферах. ... Китай наразі видається доброзичливим захисником, але це скоро зміниться, коли інші країни стануть повністю залежними від нього в економічному та технологічному плані. Тому єдиною розумною стратегією є максимізація стратегічної автономії в таких ключових сферах, як військова, технологічна, фінансова, продовольча та енергетична – навіть якщо це дорожче, це залишається єдиним способом досягти довгострокової національної безпеки».
Україна та ЄС потрібні одне одному, щоб вижити
Швидкий вступ до ЄС зміцнить не тільки Україну, а й сам блок, пояснює політичний аналітик Мігель Баумгартнер в Expresso:
«Москва і Вашингтон перекроюють внутрішню політику Європи, кожен по-своєму. В результаті ЄС ризикує стати побічною жертвою цієї війни. Не тільки на полі бою, а й на виборчих дільницях і в парламентах. Інтеграція України має вирішальне значення. Це не просто жест солідарності, це акт самозбереження. Ми повинні розуміти, що без Києва в своєму центрі ЄС може розпастися зсередини і стати жертвою власних суперечностей».