На шпальтах вітчизняних та світових фахових медіа чимало публікацій про цьогорічні прем’єри Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької — про оперу «Золотий обруч» Бориса Лятошинського та балет «Соляріс» на музику Олександра Родіна. Дзеркальна зала театру активно працює як престижна концертна платформа, яка стала точкою відліку найбільшого в Україні фестивалю камерної музики Dzerkalo. Lviv Chamber Fest. Львівська опера активно допомагає українському війську.
Отже, про місію, стратегії та плани популярного українського театру напередодні його поважного ювілею KyivPost поговорив з його Генеральним директором-художнім керівником Львівської національної опери Василем Вовкуном.
Чому Львівську національну оперу називають «найсміливішим, найзухвалішим і наймоторнішим українським театром у своєму прогресі»?
Понад вісім років тому з моїм приходом була звільнена стара дирекція й прийшла нова команда. Це було дуже неочікувано для всіх, і нікому не вдалося подібного повторити. Для цього треба мати і бажання, і характер. Але, звільняючи стару, треба сформувати нову команду. У 2017 році творчий колектив перевели на контрактну форму роботи. Безумовно, контрактна система мотивує кожного у колективі тримати себе у формі. Люди охоче беруть участь у наших конкурсах, тому що повірили — вони відбуваються чесно. Такі конкурси періодично відбуваються і серед вокалістів, і музикантів, і хористів, і артистів балету. Так перемагає якість.
Що стосується головного диригента, то для оперного театру — це, взагалі, перша особа. Я був окриленим, коли заступив на посаду директора Львівської опери, адже Андрій Юркевич після закінчення контракту у Варшавській опері мав намір очолити оркестр Львівської опери (З 2007 року по теперішній час диригент Андрій Юркевич здійснив чимало оперних постановок в Європі, диригував багатьма найвідомішими симфонічними оркестрами світу. — Прим.ред.). Однак плани в Юркевича змінилися. Тоді попросив Андрія, щоб він очолив журі та, керуючись своєю професійною інтуїцією, знайшов нового диригента Львівської опери. Дякуючи Богу, на нашому обрії з’явився Іван Чередніченко. Я особисто ніколи з ним не працював, тож ризик був неабиякий. Але я пішов на це, бо мені імпонувала його молодість, амбітність і професійність. Іван переміг у складному конкурсі й став музичним керівником нашого театру. Як і згодом Вадим Яценко прийшов в наш хор та став головним хормейстером Львівської національної опери. (Крім того Вадим Яценко є художнім керівником Львівського муніципального хору «Гомін», відео з виконанням пісні «Цей сон, цей сон» стало вірусним влітку 2025. — Прим.ред.)
На початку комунікувати представникам різних поколінь було непросто. Однак я налаштовував всіх, особливо молодь, що вона має витримати та перемогти у професійному плані. І молодь перемогла!
У нашому актуальному різноманітному репертуарі, крім шедеврів європейської класики, широко представлені перлини української музики Бортнянського, Гулака-Артемовського, Лисенка, Мейтуса, Данькевича, Скорика, Станковича, Небесного, Польової, Родіна... Цим може похвалитися виключно Львівська опера.
Отже, «Український прорив» працює у всьому! (Понад вісім років за ініціативи гендиректора театру Василя Вовкуна команда реалізує програму «Український прорив», в межах якої створюються сучасні оперні та балетні постановки на основі української музики. —- Прим.ред.)
Цього року виповнюється 125 років театру. 4 жовтня – день народження Львівської опери. Як плануєте відзначити ювілей?
Фактично день народження 4 жовтня, але урочистості почнуться 9 жовтня, а основні 10-го, бо дирекція «Опери Європи» (Opera Europa —- це міжнародна організація, що надає широкий спектр послуг для професійних оперних компаній та оперних фестивалів по всій Європі. — Прим.ред.) планує доєднатися до нашого свята. Дуже чекаємо на наших іноземних партнерів, тому що ми — активні гравці на міжнародному оперному полі. Напередодні нашого ювілею їду до Женеви, де вперше представимо український продукт для представлення та промоції в європейському просторі: опери «Страшна помста» Євгена Станковича, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського й балет «Тіні забутих предків» на музику Івана Небесного. Для нас дуже важливо бути активними гравцями європейського мистецького ринку і таким чином інтегруватися у міжнародний контекст.
Дев‘ятого жовтня розпочнеться міжнародна наукова конференція «Оперний театр у час історичних викликів: історична ретроспектива, сучасні меседжі». До нас приїдуть гості з усієї України, а також друзі-партнери з Німеччини, Австрії, Польщі. Плануємо відкриття виставки сучасного львівського художника Сергія Савченка. А ввечері представимо «Діалоги кармеліток» Франсіса Пуленка. Чому «Кармеліток»? Ми вирішили показати й свою версію цієї популярної в Європі опери. А на другий день прозвучить опера Лятошинського «Золотий обруч».
Однак великого пафосу в наших урочистостях не буде. Все відбуватиметься у нашому звичному творчому форматі, адже триває війна.
Ви давали інтерв’ю «Укрінформ» на початку цього року, в якому повідомили, що ювілей планували відзначити, зокрема, прем’єрою опери «Мазепа». Ви виступаєте автором лібрето нової опери та режисером, композитор — Олександр Родін, диригент-постановник – Іван Чередніченко. Зараз у переліку ювілейних подій її не згадали. Тобто прем’єру «Мазепи» відтерміновано?
Створення опери — складний процес, тож робота над «Мазепою» ще триває. Опера шліфується. Я часто спілкуюся з Максимом Коломійцем, який написав для Метрополітен-опери «Матері Херсона» та працює над оперою про Веделя для нас. І він цікаво розповідає, як по-сучасному аналізується новостворений музичний матеріал. Щодо опери «Мазепа» ми з Іваном (Іваном Чередниченко. — Прим.ред.) вирішили, що маємо дещо поправити і зачекати. Матеріал має відстоятись. Ми не маємо права ризикувати «Мазепою», бо у світі добре знають «Мазепу» Чайковського, тож нам треба зробити свій дуже якісний продукт. Отже, плануємо прем’єру на 2026!
Пане Василю, як вам вдається заохочувати українських композиторів писати нові й нові твори для Львівської опери?
Намагаюся їх по-різному зацікавити, до кожного шукаю індивідуальний підхід, позитивно налаштовую до потенційної співпраці. Це називається «менеджмент» (Усміхається). І тому сьогодні для нас Коломієць пише, Родін пише, Польова пише, Небесний пише, навіть взявся писати Алмаші. (Усміхається.) Пишуть для нас й іноземні композитори, зокрема австрієць Флоріан Райтнер. Однак до кінця всі таємниці розкривати не будемо. (Усміхається).
Важливо підкреслити, якщо ми замовляємо композитору твір, ми платимо йому/їй гонорар з того, що самі заробили. Таким чином Львівська національна опера ініціювала формат «українські композитори — для українських оперних театрів».
Скільки прем’єр, які ви ще не згадали, представить Львівська опера до кінця ювілейного 2025 — протягом 2026 року?
У нас планується одна прем’єра, якою завершимо рік, — балет «Мавка» на музику Вікторії Польової. Вже відомі дати прем’єри — 28, 29, 30 листопада. Просто фантастична музика! За хореографію відповідає Артем Шошин (Провідний соліст театру «Київ модерн-балет». —- Прим.ред.), який поставив в нас «Тіні забутих предків». Над сценографією працює литовський митець Арвідас Буйнаускас. Образи всіх героїв створені художницею костюмів Наталією Міщенко. Отже, майже й та сама команда, яка дуже успішно працювала над «Тінями забутих предків».
У 2026 році ми хочемо по-новому представити «Травіату».
Це те, що можу сьогодні анонсувати, над іншим — ще міркуємо та узгоджуємо.
Як театр позиціонує себе у світі? Які основні меседжі транслює театр у воєнні часи?
Ще у листопаді 2022 року у Мадридському Teatro Real відбулась урочиста церемонія вручення премії International Opera Awards — «оперних Оскарів». Переможцями у категорії «оперна компанія року» стали два оперні театри України — Львівський та Одеський. Це міжнародне визнання (серед переможців попередніх років — театри Цюриха, Берліна, Мюнхена, Франкфурта, Амстердама, Ліона).
Які меседжі транслювали передусім та продовжуємо транслювати? Наші оперні театри сьогодні, попри тривалу геноцидну війну з ракетними обстрілами, повітряними тривогами, не просто виживають, а створюють важливі сенси, випускають прем’єри, розвивають національні традиції й доводять, що українська сучасна культура надзвичайно розвинена, рівна серед рівних. А Львівська опера, без зайвої скромності, формує тренди – як для вітчизняного культурного простору, так і для більш широкого, Центрально-Східноєвропейського. Я переконаний у цьому!
Коли ми приїжджаємо на конференції «Опери Європа», я почуваюся абсолютно комфортно. «Опера Європа» дає можливість обміну досвідом, спілкування з керівниками європейських театрів, перегляду прем’єрних вистав. Україна вже повернулася в європейський контекст. Цілий рік на OperaVision (Медіакомпанія OperaVision транслює кращі оперні та хореографічні вистави у сотні країн світу; вперше транслювала український культурний продукт, підтримується програмою Європейського Союзу «Креативна Європа». — Прим.ред) транслювалася фольк-опера Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» й відбулася онлайн прем’єра балету «Тіні забутих предків» Івана Небесного. І це дійсно прорив.
Нашу діяльність регулярно висвітлює авторитетне видання Opera Magazine, яке високо оцінює наші постановки. Така увага фахового європейського медіа неймовірно тішить нас.
Кері-Лінн Вілсон, канадська оперно-симфонічна диригентка, засновниця і музичний керівник Ukrainian Freedom Orchestra, головний диригент ансамблю «Київська камерата», диригувала оперою Мейтуса «Украдене щастя» та кількома концертними програмами. Й це для нас дуже велика моральна підтримка.
Тільки за час повномасштабної війни ми були місяць на Тайвані з гастролями, майже місяць у Фінляндії. Ми були представлені на різних міжнародних фестивалях. Тобто життя триває попри всі випробування.
Львівська опера активно та послідовно допомагає українському війську. Ви стали лауреатом Шевченківської премії 2025 й під час її вручення передали грошову винагороду на дрони 24 окремій механізованій бригаді.
Коли вже було зрозуміло, що я — лауреат, одразу повідомив родині, що передам грошову премію на потреби ЗСУ — і родина одразу підтримала моє рішення. Це громадянська позиція, самовихваляння у цьому контексті недоречне.
На початку січня 2025 року театру вдалося передати 50 FPV-дронів для 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, у лютому — 30 FPV-дронів для 77 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України. У березні придбали ще 30 FPV-дронів та передали українським військовим. Ми навіть не перераховуємо гроші, а саме купуємо дрони й адресно їх передаємо. У нас чимало друзів, партнерів. Гуртуймося й допомагаємо нашим військовим. А як може бути інакше?!
Війна — це шок. Соціальні психологи вже говорять про непоправні наслідки для нашого ментального здоров’я. Проте досвідом попередніх поколінь доведено: мистецтво лікує. Якій внесок театру у психологічну підтримку нації?
Війна завдала нам багато біди. Багато людей фізично та морально травмовані. Люди перебувають у фрустрації. Але ми бачимо, й не тільки у Львівській опері, що всі театри країни заповнені. Люди шукають щось надзвичайно важливе саме в театрі. Шукають передусім психологічної терапії, щоби вирватися з контексту страшних новин і поринути в іншу реальність, хоча і в ній є конфлікт, бо кожна опера чи п’єса побудовані на конфлікті. Однак, коли людина потрапляє в цю подаровану театром ірреальність, вона, мандруючи між вимірами, проходить внутрішній катарсис, який, вочевидь, додає впевненості, сили та віри в нашу Перемогу. Тому театр виконує дуже важливу терапевтичну місію.
Нас всіх єднає велика спільна праця заради Перемоги. Зараз не можна собі дозволити у цих золотих театральних стінах щось робити нечесно і не в повну силу! У нас має бути колектив однодумців, який має працювати в унісон з глядачем, який до нас приходить, та з вдячністю Збройним силам України.