В інтерв’ю німецькій газеті Bild Андреас Умланд пояснив, як саме Владімір Путін понад десятиліття маніпулював Європою та США.
У чому саме полягає тактика Путіна?
Росія намагається ізолювати Україну від Заходу з часу Помаранчевої революції 2004 року і для цього влаштовує переговорний театр, щорічно проводячи дипломатичні вистави, які до 2021 року були особливо успішними в Німеччині та інших європейських країнах.
Путін готовий до переговорів, але тільки про те, як саме знищити українську державність. Україна може стати частиною Росії, її сателітом або – на певний перехідний період часу – напівсуверенною державою-руїною. У декого це створює враження, що конфлікт можна вирішити дипломатичним шляхом.
Зараз Росія намагається створити у Вашингтоні враження, що Україна не зацікавлена у мирі.
Якщо Україна впаде, ми повернемося до «нормального» світового безладу постійних військових вторгнень, гонки озброєнь і змін кордонів.
Чи приносить йому успіх така стратегія? Якщо так, то чому?
Він досягає успіху у Вашингтоні, а також серед багатьох європейців і неєвропейців, які є релятивістами щодо міжнародного права та прав людини. Багато хто не може або не хоче визнати, що доля України як співзасновника і повноправного члена ООН та офіційно визнаної без’ядерної держави відповідно до Договору про нерозповсюдження пов’язана з майбутнім заснованого на правилах світового порядку.
До 1945 року імперський колоніалізм і війни з метою експансії були ледь не «нормою» в міжнародних відносинах. Якщо Україна впаде, ми повернемося до того «нормального» світового безладу постійних військових вторгнень, гонки озброєнь і змін кордонів. Однак для багатьох спостерігачів «це не повинно, не може бути». Для тих, хто не бачить далі свого носа, розчленування, завоювання або знищення України, – це прикро, але в кінцевому рахунку це другорядне питання.
Чи піддався на це Захід?
Відбувся разючий поворот: якщо до 2021 року Путін успішно водив європейські країни за ніс, а США мали відносно більш реалістичний погляд на війну на Донбасі та анексію Криму, то з 2025 року ситуація змінилася на протилежну. Багато європейців прокинулися від свого сну і змінили свою політику безпеки, тоді як Білий дім, як виглядає, частково керується з Москви.
Яку стратегію зараз проводить Європа?
Європейці намагаються утримати США на борту західної підтримки України. У військовому плані кількісний, технічний, інтелектуальний та оперативний потенціал США перевищує потенціал Європи, яка ще й досі страждає від внутрішніх проблем координації.
Найважливішими союзниками Європи сьогодні є народ і громадянське суспільство США, які, на відміну від свого уряду, залишаються назагал проукраїнськими і критично налаштованими до Росії. А тому, попри численні останні капризи Вашингтона, європейські зусилля з підтримки євроатлантичного альянсу все ще мають сенс.
Заяви українських націоналістів про політичні амбіції Росії, які колись здавалися екстремальними, тепер виявилися більш-менш точними прогнозами щодо нинішньої поведінки Росії.
Парубій і Фаріон: двоє вбитих націоналістів
Ще одна німецька газета – Der Tagesspiegel – взяла інтерв’ю в Умланда, в якому запитала про вбивство Андрія Парубія та Ірини Фаріон, двох видатних українських націоналістів.
Президент Зеленський говорив про вбивство Андрія Парубія у Львові. Багато людей переконані, що за цим вбивством якимось чином стоїть Росія. Наскільки це, на вашу думку, вірогідно?
Парубій розпочав свою політичну кар’єру в 1990-х роках як радикальний український націоналіст. Пізніше він став поміркованим національним активістом. У 2004 році він вийшов із ультраправої партії «Свобода» і відіграв важливу роль як у Помаранчевій революції 2004 року, так і в Революції гідності 2013-2014 років. Протягом останніх 30 років він обіймав низку політичних посад, що робило його логічною мішенню для російського політичного вбивства. Однак ще невідомо, що покаже слідство.
Лише рік тому, і теж у Львові, застрелили Ірину Фаріон, яка дуже критично ставилася до Росії. Який меседж такі злочини надсилають антиросійським політикам і активістам в Україні?
Вбивство Фаріон минулого року, очевидно, не було організоване Росією, а було справою рук одинака-націоналіста. Хоча Фаріон також була видатною діячкою, вона була менш політично значущою, ніж Парубій.
З одного боку, такі політичні вбивства шокують українців. Однак на тлі щотижневих повідомлень про загибель більш-менш відомих солдатів на передовій вони не здаються такими вже незвичайними. Мабуть, найдивніше те, що ці вбивства відбуваються в глибинці України.
Як ви сприймаєте реакцію Росії на вбивство?
У Росії смерть будь-якого національно орієнтованого українця, навіть тих, хто має менш радикальні погляди, сприймається з задоволенням, якщо не з ентузіазмом. Як українські націоналісти, Фаріон і Парубій були особливо радикальними противниками російського імперіалізму і тому – як і майже вся українська політична та інтелектуальна еліта – безсумнівно «фашистами» і «нацистами» з точки зору російських націоналістів.
Однак сьогодні геноцидні дії Росії в Україні реабілітували (на жаль, посмертно) таких політиків, як Фаріон і Парубій, які на весь голос критикували Росію в 1990-х роках. Деякі заяви українських націоналістів про політичні амбіції Росії в цілому і її наміри в Україні зокрема, які колись здавалися екстремальними, тепер виявилися більш-менш точними прогнозами щодо нинішньої поведінки Росії.