На зустрічі Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Тяньцзіні Сі Цзіньпін закликав до більшої єдності між членами організації та оголосив про комплексну кредитну програму. Серед учасників були президент Росії Владімір Путін, який пізніше вирушить до Пекіна на військовий парад, та прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, з яким Сі також провів двосторонні переговори в неділю. Європейська преса подає свій аналіз.
Глобальний Південь демонструє свою силу
Пекін позиціонує себе як другий глобальний центр сили, зазначає Corriere della Sera (Іспанія):
«Присутність Моді, Путіна та інших, таких як президент Туреччини Ердоган і президент Ірану Масуд Пезешкян, дала Сі можливість знову висунути свою ідею альтернативи західному світовому порядку. ... На вчорашньому гала-вечері китайський президент підкреслив збіг інтересів країн «Глобального Півдня», заявивши, що ШОС готова взяти на себе «велику відповідальність» і принести «прогрес і стабільність людській цивілізації» за допомогою «нового типу міжнародних відносин».
Альтернативний світовий порядок Пекіна
Сі Цзіньпін створює антизахідний світ, пише редактор і журналіст Віталій Портников на сайті 24tv.ua (Україна):
«Китайський глава держави дає чітко зрозуміти президенту США Дональду Трампу, що існує зовсім інший світ. Світ, у якому санкції та погрози з Вашингтона нічого не значать. Світ, у якому Китай, купуючи російську або іранську нафту, демонструє, що ці країни можуть не зважати на західні санкції. Світ, у якому вже роками постачають зброю країні, яка вбиває цивільних у сусідній державі. Ми в Україні вже давно знаємо, що існують два політичні та економічні світи. Ми знаємо, що санкції не можуть бути ефективними, як колись вважали у Вашингтоні чи Брюсселі».
Все ще крихка мозаїка
Контури альянсу досі нечіткі, зазначає Handelsblatt (Німеччина):
«Це не військовий альянс, якому можна протистояти санкціями чи стримуванням, а скоріше гнучка мережа економічних стимулів, політичної лояльності та безпекових угод. Але саме в цьому й полягає його слабкість. Розбіжності між Індією та Китаєм, недовіра республік Центральної Азії до Кремля, конфлікт між Пакистаном та Індією – Захід може використати все це, щоб зберегти розбіжності в альянсі. ШОС досі є скоріше крихкою мозаїкою, ніж монолітним блоком».
Не любовна історія
Зближення між Індією та Китаєм характеризується прагматизмом, пояснює Helsingin Sanomat (Фінляндія):
«Потепління почалося в жовтні 2024 року, коли Сі та Моді домовилися про пом’якшення візових вимог та торговельних обмежень. ... Але це не історія кохання, а прагматичний шлюб за розрахунком, у якому сторони безсоромно зраджують одна одну і немає гарантій, що він збережеться надовго. Китай є стратегічним союзником ісламської держави Пакистан, а Пакистан – заклятий ворог Індії. Коли в травні ядерні держави Індія і Пакистан вступили в тижневий конфлікт, схожий на війну – Китай, принаймні за лаштунками, був на боці Пакистану».
У невеликому колі сталіністів
Visão (Португалія) пише, що у середу Китай відзначатиме 80-ту річницю перемоги над Японією військовим парадом, на якому, як очікується, будуть присутні Путін і північнокорейський диктатор Кім Чен Ин:
«Сі – вовк в овечій шкурі. Він посміхається і махає рукою, але він – новий імператор. Путін – як завжди – хитрий, розумний, розважливий, але з дедалі порожнішими кишенями. Кім – небезпечний хвалько, якого підтримує Пекін. Троє чоловіків, троє сталіністів. Або, скоріше, троє ремейків Сталіна. ... Сі не буде парадувати на честь когось, він буде демонструвати свою силу. Щоб посіяти страх. Серед гостей, у Вашингтоні, в НАТО».
Стабілізуюча противага
Jutarnji (Хорватія) підсумовує:
«За допомогою гостей, які прибули на саміт, а також дипломатичної витонченості та PR-тактик китайський режим хоче передати три повідомлення. По-перше, що противники світового порядку, який десятиліття тому встановив Захід, об’єдналися в стабільній угоді, заснованій на довірі та діалозі, на відміну від агресивного та одностороннього домінування Заходу над «меншими» та «слабшими» країнами. По-друге, присутність Путіна і Кім Чен Ина [на військовому параді] символізує глибоку політичну і військову згуртованість між Китаєм, Росією і Північною Кореєю: оборонний блок зі спільними силами, який беззастережно протистоїть домінуванню НАТО. І по-третє, Сі хоче представити сильний Китай як провідну стабілізуючу силу в роздробленому і неспокійному світі».