Україна вже багато років відбиває атаки російських дронів і виробила перевірені тактики виявлення та знищення «шахедів» — вибухових літальних апаратів, які в середу вперше проникли в повітряний простір НАТО.
Нижче — чотири ключові уроки України з антишахедної кампанії.
1. Бойовий досвід — незамінний
За підрахунками Повітряних сил України, у 2024 році російські військові випустили близько 12 тисяч дронів іранського виробництва, кожен із бойовою частиною 50–90 кг. З початку 2025 року зафіксовано вже близько 15 тисяч запусків, і удари відбуваються щодня.
У звичайний день українська протиповітряна оборона має збивати 70–100 апаратів. Під час великої атаки, яка трапляється два-три рази на місяць, кількість сягає 400–500 «шахедів», що супроводжуються одним-двома десятками ракет. Масований наліт відбувається приблизно раз на місяць і включає 600–800 дронів та понад 50 ракет. Таким чином, українське командування ППО має найбільший у світі практичний досвід відбиття повітряних ударів.
Атака у вівторок, під час якої 19 «шахедів» прорвалися в повітряний простір НАТО, за мірками воєнного часу в Україні вважається великою. На українському боці польського кордону того дня сили ППО зафіксували 415 російських дронів і 43 крилаті ракети, з яких було збито 386 дронів і 27 ракет.
За українськими мірками це вище середнього рівня успішності ураження дронів (93%; зазвичай українці заявляють про 80–85% збитих дронів) і трохи нижче середнього щодо крилатих ракет (63%; зазвичай заявляють про 75–80%).
НАТО намагалося збити 19 дронів, що пролетіли через український і досягли польського повітряного простору, але змогло знищити лише чотири — за повідомленнями, їх збили винищувачі дорогими зенітними ракетами. Рівень успішності у 24% за українськими воєнними мірками — вкрай низький і, ймовірно, став би підставою для відставки всього командування регіональної ППО.
Втім, застосовувати такі стандарти до офіцерів і солдатів НАТО, які тієї ночі вперше мали справу з атакою ударних дронів, було б несправедливо.
Ймовірно, мирна позиція НАТО — уникати ескалації навіть ціною меншої ефективності ППО — ускладнила перехоплення дронів. У вівторок увечері командири й пілоти НАТО також мали стежити, щоб ракета, випущена по російському дрону, не залетіла випадково в бік Білорусі, Калінінграда чи населених районів Польщі.
Генералам НАТО, які зазвичай не ухвалюють тактичних рішень у сфері ППО, довелося взяти на себе відповідальність за перше в історії Альянсу бойове застосування ракет «повітря–повітря» у його повітряному просторі.
В Україні ж система працює інакше: сигнали тривоги лунають за кілька годин до удару, коли фіксують російські бомбардувальники з ракетами над центральною Росією чи Каспієм. Іноді помічають підготовку дронів до запуску в Криму або на південному заході Росії. Але щойно ракети й дрони злітають, українська ППО традиційно отримує «зелене світло» на їхнє знищення.
2. В Україні виявлення російських дронів — не лише завдання армії
Від початку російського вторгнення у лютому 2022 року командування української ППО відстежує практично всі російські літаки в радіусі сотень кілометрів від кордонів України. Це стало можливим завдяки широкому обміну розвідданими з системами повітряного спостереження НАТО та, меншою мірою, з американськими супутниковими мережами.
Українська армія має й власні потужні засоби контролю повітряного простору, зокрема вітчизняні та імпортні далекобійні системи ППО, такі як американські ракети Patriot і французько-італійські SAMP-T, а нещодавно — й літаки AWACS, передані Швецією. На східному фланзі НАТО розгорнуті ті самі системи — і в значно більшому обсязі.
Але в НАТО немає нічого подібного до української інноваційної системи Sky Watch. Формально це національна мережа акустичних сенсорів, з’єднаних із центральним вузлом обробки даних, що дає змогу в реальному часі виявляти та відстежувати засоби ураження, які наближаються.
Фактично українці з 2022 року почали встановлювати тисячі звичайних мобільних телефонів на акустичних постах по всій країні (часто просто на телефонних стовпах), під’єднували їх до джерела живлення, переводили в режим безперервного прослуховування й за допомогою комп’ютерів аналізували силу звуку двигуна дрона (разюче схожого на газонокосарку), щоб за принципом триангуляції визначити його місце й напрямок руху.
Систему винайшли двоє українських інженерів і випробували її у своєму гаражі в 2022 році. До середини 2025-го концепція виявилася придатною до масштабування, і український уряд охоче погодився інвестувати в технологію протиповітряної оборони, якої немає більше ні в одній армії світу.
Військові аналітики оцінюють, що по всій Україні діє від 10 до 15 тисяч сенсорів, а вартість системи становить від $5 до $54 мільйонів. Для порівняння: один винищувач F-35 коштує $80–100 мільйонів, а одна система Patriot — близько $1 мільярда.
Окрім системи Sky Watch, уряд України створив загальнонаціональну мережу спостерігачів за небом. Це здебільшого відставні військові або місцеві чиновники у віддалених селах. Вони повідомляють про літаки чи дрони, які бачать або чують, та вказують можливий напрямок їхнього руху. Таких спостерігачів — тисячі, багато з них працюють як волонтери.
Цивільні теж передають дані до командування ППО — телефонують, пишуть у місцеві пункти спостереження або напряму повідомляють підрозділи ППО. У перші дні російських бомбардувань цей потік був хаотичним: одна й та сама подія фіксувалася багатьма людьми, і здавалося, що загроз більше, ніж насправді. Це лише посилювало паніку.
А вже на початку 2024 року ситуація впорядкувалася: з’явилися спеціальні Telegram-канали — національні й місцеві, які стали головними майданчиками для обміну даними і між військовими, і серед цивільних.
У 2025 році під час більшості російських атак повідомлення надходять настільки швидко й точно, що кожен, хто має мобільний інтернет, може відстежувати рух літальних апаратів майже в реальному часі.
3. В Україні знищення «шахедів» — командна робота
У перші дні російських атак «шахедами» українці швидко зрозуміли: навіть якщо зенітна ракета ідеально підходить для збиття такого апарата, це не завжди економічно виправдано. За повідомленнями російських ЗМІ, один «шахед» обходиться Кремлю у $50–75 тис. за одиницю — залежно від країни виробництва (Іран чи Росія) та від типу електроніки на борту. Окрім ударних дронів Росія виробляє й запускає тисячі хибних цілей під назвою «гербер» — вони на радарах виглядають як «шахеди», але коштують близько $10 тис.
Одна сучасна американська ракета-перехоплювач Patriot коштує $4–6 млн. — залежно від типу. Легші, але теж високотехнологічні ракети, як-от натівська AAMRAM чи радянська Р-77 (за класифікацією НАТО — AA-12 Adder), обходяться у $500 тис. – $1 млн. за одиницю. За повідомленнями ЗМІ, одна з новітніх ракет, яку використав пілот нідерландського F-35 для захисту повітряного простору НАТО над Польщею, коштувала $2,8 млн. — понад у 500 разів дорожче за «шахед», який вона збила.
Через брак коштів і потребу захищати повітряний простір, що з розміром у вісім разів перевищує ту ділянку польского неба, куди в середу вторглися російські дрони, вибір України обмежений: замість найкращих засобів протидії «шахедам» доводиться використовувати те, що є в наявності. Україна має певну кількість винищувачів від Франції, Нідерландів, Бельгії, Норвегії та Данії, які регулярно залучаються до перехоплення «шахедів». Деякі пілоти стали асами у збитті дронів, але ракети надто дорогі, а кілька літаків Україна вже втратила через вибух «шахеда» у безпосередній близькості.
Українські військові захищають важливі об’єкти — великі інфраструктурні вузли, центральні державні установи та оборонні підприємства — поєднанням зенітних ракет наземного базування і автоматичних гармат. Особливо ефективною виявилася німецька зенітна система Gepard — гусенична гарматна установка, яка за стандартами НАТО вважається застарілою, але вирізняється високою швидкострільністю та якісним радаром.
На таких об’єктах в Україні широко застосовують глушіння частот, якими «шахед» передає сигнали своїм операторам у Росії — часто через Starlink. У великих українських містах системи GPS зазвичай не працюють поблизу важливих цілей, а водії сприймають це як необхідну ціну безпеки.
Але водночас, із покращенням систем відстеження ворожих «шахедів», українські сили ППО розгорнули тисячі мобільних вогневих точок на базі пікапів із встановленими кулеметами. Їх обслуговують нацгвардійці, які вдень працюють на цивільних роботах, а у разі тривоги, немов пожежники, мчать до визначеної позиції, де командування очікує проліт дронів.
У сільській місцевості, де регулярно пролітають «шахеди», такі мобільні кулеметні установки стали звичним явищем — це трохи схоже на діяльність пожежників-волонтерів у мирний час.
Українці застосовують схожу тактику мобільності й для військових із переносними зенітними ракетами. Цю зброю спершу створили для ураження ударних гелікоптерів над полем бою, але нині операторів направляють у райони, де очікують проліт «шахедів». Та навіть такі ракети часто коштують дорожче за сам дрон і в кілька разів більше, ніж його муляж.
Як і у випадку з мобільними кулеметними та ракетними підрозділами, українці розгортають на шляху дронів автомобілі із засобами радіоелектронної боротьби. Достовірної інформації про застосовані технології небагато. Частина системи РЕБ глушить канал зв’язку дрона з оператором або його супутникову навігацію, інші ж передають хибні дані — технологія, відома як «спуфінг», — що змушуює дрон збиватися з курсу.
За повідомленнями, українці розгорнули пояс або навіть кілька поясів стаціонарних спуферів на півдні й сході України, зокрема в районі Покровська, але ці дані не підтверджені.
4. В Україні нові технології починаються з низових ініціатив, а майбутнє — за дронами-перехоплювачами
Україна спочатку не планувала створювати дрони-перехоплювачі — це вийшло випадково.
У середині 2023 року українські війська страждали від переваги росіян в артилерії, яку забезпечували їхні розвідувальні дрони, що коригували вогонь. Як екстрений захід українські пілоти FPV-дронів, які зазвичай полювали на російські танки та бронетехніку, почали модернізувати свої апарати так, щоб вони могли літати вище й швидше, і стали використовувати їх для тарану російських розвідників.
Нова «війна дронів» запустила хвилю експериментів і розробок — не без труднощів. Пробували дрони з сітками чи навіть рушницями, але це не дало результату. Російські розвідувальні дрони почали оснащувати камерами заднього огляду для виявлення переслідувача. Українці у відповідь стали робити свої дрони швидшими, аби у російських операторів залишалося менше часу на ухилення. Обидві сторони тестували «дрони-винищувачі», але вони виявилися дорожчими й без відчутної переваги.
До середини 2024 року чимало українських бригад мали вже кілька апаратів, спеціально створених для боротьби з іншими дронами над полем бою.
Наприкінці 2024 року, коли Росія різко збільшила виробництво «шахедів», українські виробники дронів почали розробляти засоби протидії. Спершу вони модернізували вже наявні на полі бою антидронові апарати, пристосувавши їх для перехоплення «шахедів», які літають швидше й зазвичай нижче, ніж розвідувальні дрони.
Одним із рішень став реактивний дрон «Мангуст», створений одеською групою конструкторів. У липні 2025 року Повітряні сили України повідомили, що мобільні вогневі групи з «Мангустами» збили за одну ніч 20–30 «шахедів».
Інша розробка — «Шершень», швидкий і маневрений дрон із гвинтовим двигуном, обладнаний системою наведення на основі ШІ, можливістю діяти зграями та модулями РЕБ. Його створила київська компанія Center for Defense and Electronic Technologies.
А компанія Tenbris представила компактний і дешевий у виробництві дрон під назвою «Багнет».
Виробництво набирає обертів. 7 вересня 2025 року президент Володимир Зеленський у зверненні до нації заявив, що дрони-перехоплювачі успішно збили 150 російських ударних дронів і хибних цілей під час масованого нальоту, коли було запущено 810 «шахедів». Менш ніж за рік Україні вдалося пройти шлях від неіснуючої зброї до ефективної системи ППО, що довела свою результативність у реальній війні.
Зеленський наголосив, що Україна має нарощувати виробництво дронів-перехоплювачів, аби кожен рій «шахедів» зустрічався й знищувався роєм перехоплювачів.
У арміях НАТО — Німеччини, Польщі, Британії, Нідерландів, Франції та Фінляндії — експериментально випробовували дрони-перехоплювачі. Німеччина й Польща виготовили по кілька сотень таких апаратів, Фінляндія — кілька тисяч, але не всі вони є саме перехоплювачами. Нині стратегія НАТО щодо дронів-перехоплювачів зосереджена на проєкті European Sky Shield Initiative, який має забезпечити Альянс близько 8 тисячами дронів до 2029 року.
У середу, після російського удару по Польщі, Володимир Зеленський заявив, що Україна готова ділитися з НАТО своїм досвідом і технологіями у сфері ППО — якщо Альянс зацікавлений.
Як повідомляє видання Мілітарний, Україна представила дрон-перехоплювач «Багнет», призначений для ураження російських «шахедів» і «гераней». Він здатен підніматися на висоту до 5 км, має дальність польоту 40 км і швидкість, порівнянну з «шахедом» — 220–250 км/год. Серед можливостей — автоматичний зліт і повернення, візуальне захоплення цілі з оптимальною траєкторією перехоплення. У планах модернізації — повна автономна навігація та мережеве управління, яке дозволить одному оператору контролювати 15 перехоплювачів із трьох станцій.