Двоє провідних американських законодавців з Республіканської партії намагаються здійснити ризикований, але потенційно вигідний законодавчий маневр, щоб накласти на Росію нові широкі санкції.
Сенатор Ліндсі Грем і конгресмен Брайан Фіцпатрік оголосили в суботу, що вони будуть наполягати на тому, аби додати законопроект про санкції до обов’язкового для ухвалення закону про фінансування уряду, що може призвести до вирішальної сутички щодо стратегії США стосовно війни в Україні.
Запропонований законопроект, відомий як «Закон про санкції проти Росії 2025 року», не є новою концепцією. Він вже кілька місяців застряг у Конгресі, частково через те, що законодавці вважають президента Дональда Трампа не схильним до введення широких обмежень проти Москви.
Однак, прив’язавши законопроект до «постійної резолюції», законодавці використовують загрозу зупинки роботи уряду, щоб змусити проголосувати за законопроект, який інакше міг би залишитися без уваги.
Прямий виклик фінансам Кремля
Положення законопроекту спрямовані на те, щоб перекрити фінансові джерела Кремля. Він не тільки безпосередньо санкціонує Росію, але й накладає вторинні санкції на країни, які продовжують купувати російську нафту, що є чітким сигналом для таких великих покупців, як Індія та Китай.
Хоча адміністрація Трампа вже ввела мита на товари та послуги, що імпортуються з країн, які купують російську нафту, цей законопроект формалізує та розширить цей тиск.
Він спрямований на усунення ключової лазівки в міжнародному режимі санкцій, яка дозволила Росії продовжувати отримувати доходи для фінансування військових дій, продаючи нафту з великими знижками партнерам в Азії.
План Грема-Фіцпатріка відображає зростаюче розчарування в Конгресі щодо темпів і масштабів реакції США на війну в Україні.
Протягом місяців прихильники більш жорстких заходів стверджували, що фрагментарний підхід, який включав мита, але не комплексні санкції, не зміг рішуче змінити розрахунки Путіна.
Поєднуючи свій законопроект про санкції з продажем сучасного американського озброєння Україні, законодавці виступають за стратегію, яка поєднує економічні санкції з прямою військовою підтримкою.
«Хороша ініціатива», але потрібно більше, вважає експерт
Однак ця ініціатива викликала як похвалу, так і критику з боку аналітиків у галузі зовнішньої політики. Дуг Клейн з Razom, американської організації, яка захищає інтереси України, сказав Kyiv Post, що цей крок є необхідним, але, ймовірно, недостатнім.
«Я думаю, що після заяви президента Трампа стало ясно, що санкції проти Росії не будуть введені, якщо Конгрес не вживе заходів», – сказав Клейн.
Він високо оцінив ініціативу та назвав її «хорошим кроком з боку республіканських конгресменів, щоб якось просунути цей закон». Але також зазначив, що «керівництво могло б негайно винести його на голосування, якби захотіло».
Клейн також зазначив, що, хоча законопроект має позитивні аспекти, деякі його положення можуть бути більше політичним сигналом, ніж мати практичний вплив. Він особливо вказав на 500-відсоткові мита, які, на його думку, «навряд чи будуть впроваджені».
«Існує безліч серйозних пропозицій щодо санкцій, і я сподіваюся, що Конгрес включить їх у будь-який законопроект, який він просуватиме», – додав він, підкресливши загальну думку, що для справжньої ефективності необхідний більш рішучий і комплексний підхід.
Політичні ризики та шлях уперед
Цей законодавчий маневр не позбавлений значних політичних ризиків. Законопроект про фінансування уряду часто стає об’єктом суперечливих політичних додатків, а розширення санкцій може ускладнити переговори та збільшити ризик зупинки роботи уряду.
Крім того, законопроект поставить президента Трампа в скрутне становище. Хоча він нещодавно висловив готовність розглянути нові санкції, цей документ змусить його піти на набагато більш агресивний і всеосяжний режим санкцій.
Цей крок також викриває постійну напругу в підході США до своїх союзників. Вторинне застосування санкцій до таких країн, як Індія та Китай, є сміливим кроком, який може напружити дипломатичні відносини та створити нові економічні наслідки.
Наприклад, Європейський Союз не наважується вживати подібних заходів через свою енергетичну залежність та торговельні відносини.
Просуваючи односторонню та агресивну політику санкцій, Грем і Фіцпатрік роблять ставку на те, що стратегічна необхідність послаблення Росії переважає потенційні дипломатичні витрати.