Менш ніж за тиждень після початку повномасштабного вторгнення 2022 року російські бронетанкові підрозділи увійшли до Бучі — невеликого міста за 24 кілометри на північний захід від української столиці. Уже за 33 дні останніх окупантів вигнали з міста.
Коли українські війська звільнили місто, вони зіткнулися з жахливою картиною: тіла чоловіків, жінок і дітей, багатьох із ознаками тортур або каліцтва, лежали на вулицях, у підвалах та зруйнованих будинках. У наступні дні масові поховання, катівні та місця страт засвідчили масштаби звірств, які російські війська вчинили проти цивільних українців.
У суботу видання The Times / Sunday Times повідомили, що після розслідування, яке спиралося на роботу незалежних юристів та слідчих, відкриті джерела й свідчення українських правоохоронців, їм вдалося встановити 13 російських офіцерів і генералів, які брали участь або сприяли численним воєнним злочинам під час окупації Бучі.
У матеріалі зазначають, що додатково ідентифіковано понад 80 інших російських офіцерів, сержантів та солдатів, безпосередньо причетних до вбивств мирних жителів у Бучі. Ще багатьох підозрюваних у скоєнні звірств досі не встановлено.
Хто ці воєнні злочинці?
Ідентифіковані виданням командири (деяких раніше називали інші ЗМІ) несуть відповідальність за найтяжчі воєнні злочини, скоєні від імені президента Владіміра Путіна в межах так званої «спеціальної військової операції». Серед названих The Times:
- Генерал-полковник Олександр Чайко — на початку війни командувач Східного військового округу.
- Генерал-майор Сергій Чубарикін — командувач 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії, підрозділу, який скоїв багато воєнних злочинів у Бучі.
- Артем Городілов — командир 234-го полку, відомий особистою участю у мародерстві, зґвалтуваннях та вбивствах.
- Підполковник Азатбек Омурбеков — командир 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, відомий як «м’ясник Бучі», за даними Держдепартаменту США безпосередньо відповідав за вбивства, зґвалтування та тортури.
- Лейтенант Микола Соковіков — 5-та гвардійська танкова бригада, засуджений заочно до довічного ув’язнення за вбивства цивільних.
- Полковник Андрій Кондров — командир 5-ї гвардійської танкової бригади, віддавав накази, що призвели до звірств.
- Генерал-полковник Олександр Санчик — командувач 35-ї загальновійськової армії, пізніше потрапив під санкції за накази про ракетні удари по українських містах.
- Генерал-полковник Валерій Солодчук — на початку війни командувач 36-ї армії, пізніше віддав наказ про ракетний удар по гіпермаркету в Харкові у січні 2025 року.
- Полковник Юрій Медведєв — командир 37-ї гвардійської мотострілецької бригади, загинув після того, як один із його підлеглих переїхав його бойовою технікою.
- Підполковник Денис Суворов.
- Полковник Олексій Толмачов.
- Генерал-майор Володимир Селіверстов.
- Генерал-майор Вадим Панков.
- Полковник Сергій Карасьов.
Попри свідчення очевидців — місцевих жителів, українських військових, які звільняли місто, журналістів і правозахисних організацій, що задокументували злочини та кваліфікували їх як етнічні чистки й злочини проти людяності, Москва неодноразово заперечувала свою причетність. Кремль називав це «інсценованою провокацією України [або британських] спецслужб» — вигаданим воєнним злочином, покликаним очорнити репутацію російської армії та зірвати мирні переговори між Росією й Україною в Стамбулі в 2022 році.