Схоже, Росія занепокоєна посиленням тенденції на Заході щодо використання $330 млрд активів Центрального банку РФ для підтримки України у боротьбі проти несправедливої та незаконної російської агресії. Настільки, що Кремль попередив: будь-яка спроба вилучити ці активи викличе у відповідь дії Москви — вона погрожує конфіскувати західні активи в Росії.
Такі погрози з боку Росії не є несподіваними та не повинні ставати причиною для зміни західної політики:
По-перше, ці погрози свідчать, що Росія справді занепокоєна. Москва розуміє: надання Україні $330 млрд активів Центрального банку РФ може стати переломним моментом — воно гарантуватиме фінансування України на 2–3 роки вперед і дозволить закупити повний спектр західного звичайного озброєння, щоб захищатися та перемогти у війні.
Це різко підвищить ставки для Кремля: чи готова Росія продовжувати війну ще 2–3 роки й витратити таку саму суму зі своїх власних ресурсів, щоб протистояти Україні?
По-друге: Захід знайшов асиметричний важіль впливу на Москву, адже російські активи, «застряглі» на Заході (як державні, так і приватні), сягають майже $500 млрд — це вдесятеро більше, ніж західні активи, заблоковані в Росії. Насправді під загрозою може бути навіть більше, адже відтік російського капіталу перевищив $2 трлн із моменту розпаду СРСР.
По-третє, погроза «конфіскації у відповідь» звучить цинічно, коли Росія вже конфіскувала численні західні активи на своїй території. Часто ці активи переходили під контроль держави, а потім за безцінь передавалися наближеним до Путіна особам у Кремлі.
По-четверте, і це, мабуть, найсуттєвіший аргумент: західні компанії, чиї активи тепер «застрягли» в Росії, давно знали, з яким режимом мають справу, і усвідомлювали ризики. Їхні власні уряди неодноразово попереджали їх, та й самі компанії могли бачити деструктивні дії Росії — ще від 2008 року та вторгнення в Грузію, потім вбивство Литвиненка, Солсбері, анексію Криму 2014-го, вторгнення на Донбас того ж року, попередження західної розвідки про можливе вторгнення у 2021-му, саме вторгнення у 2022-му, а потім Бучу, Маріуполь та інші злочини.
Протягом цих півтора десятиліть компанії мали достатньо часу, щоб вийти з російського ринку й продати свої активи, але багато хто вирішив, навпаки, подвоїти інвестиції та отримати надприбутки. Тепер вони «застрягли» — і це результат їхніх власних інвестиційних прорахунків.
Чому тепер наслідки їхніх помилок мають перекладати на плечі платників податків Заходу? Адже якщо вирішать не використовувати заморожені активи Центрального банку РФ для фінансування України, щоб убезпечити інтереси бізнесу в Росії, то закривати фінансову діру доведеться саме за рахунок бюджету.
Це класичний приклад морального ризику: приватні компанії, що припустилися грубих прорахунків, очікують порятунку за рахунок громадських фінансів. І варто розуміти, до чого це зводиться: безпека та стратегічні інтереси Заходу опиняються нижче за приватні прибутки кількох жадібних компаній, які роками отримували надприбутки, співпрацюючи з фашистським, убивчим режимом.
Безпека та інтереси суспільства мають бути пріоритетом.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post