У відповідь на тотальну війну Росії проти України, яку вона розпочала 24 лютого 2022 року, західні країни ввели проти неї різні санкції, в тому числі заморожування активів. За оцінками, за кордоном було заморожено понад 300 мільярдів доларів США активів Центрального банку Росії.
Переважна більшість цих суверенних активів Росії досі лежить у «морозилці» Європейського Союзу.
Європейський Союз зазначив, що це було зроблено «для досягнення політичної мети ЄС – припинення агресивної війни Росії проти України шляхом максимального тиску на Росію та використання всіх доступних засобів для зменшення здатності Росії вести свою незаконну агресивну війну». Інші західні країни, які заморозили російські суверенні активи, мали подібну мету.
Ця мета ще не досягнута, а наслідки є драматичними.
25 лютого 2025 року ООН, Кбінет міністрів України, Світовий банк і Європейська комісія опублікували спільну Швидку оцінку збитків та потреб України, в якій зазначається, що станом на 31 грудня 2024 року «загальна вартість відновлення та реконструкції України протягом наступного десятиліття становитиме 524 млрд доларів США, що приблизно в 2,8 рази перевищує прогнозований номінальний ВВП України на 2024 рік».
Питання: чому заморожені суверенні активи Росії досі не були конфісковані та передані Україні у вигляді військової допомоги для досягнення мети західних країн щодо припинення війни агресії Росії проти України?
Очевидно, що це слід зробити негайно з моральних, судових, юридичних, геополітичних та економічних міркувань.
Моральні міркування
Моральний аргумент є незаперечним. Ніщо не виправдовує ненадання Україні сучасної зброї та техніки, яку можна було би придбати за рахунок заморожених суверенних активів Росії, яка тероризує цивільне населення України, вбиває невинних дітей або насильно вивозить їх до Росії.
Юридичні причини
16 березня 2022 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі виніс критичне проміжне рішення у справі «Україна проти Російської Федерації», в якому зазначив: «Спеціальна військова операція», яку проводить Російська Федерація, призвела до численних жертв і поранень серед цивільного населення. Вона також завдала значної матеріальної шкоди, в тому числі спричинила руйнування будівель та інфраструктури. Атаки тривають і дедалі більше ускладнюють умови життя для цивільного населення». На цій підставі Суд постановив: «Російська Федерація повинна негайно припинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України».
Кремль не тільки проігнорував це рішення Міжнародного суду, а й зухвало порушив його, неодноразово вчиняючи акти геноциду проти цивільного населення України, в тому числі дітей. 17 березня 2023 року МКС видав ордер на арешт Владіміра Путіна за «незаконну депортацію та вивезення українських дітей з окупованих територій України до Російської Федерації, що суперечить […] Римському статуту».
9 липня 2025 року Велика палата Європейського суду з прав людини в Страсбурзі винесла різке рішення у справі «Україна і Нідерланди проти Росії» щодо вторгнення Росії в Донецьку та Луганську області з 2014 року, повномасштабної війни Росії проти України з 2022 року та збиття Росією літака рейсу MH17 над східною Україною, в результаті чого загинули всі, хто перебував на борту.
Суд заявив, що: «177. […] Суд раніше розглядав позови, що випливали з конфліктних ситуацій у Європі […]. Однак події в Україні не мають прецеденту в історії Ради Європи. Характер і масштаби насильства, а також загрозливі заяви щодо державності України, її незалежності та самого права на існування становлять загрозу для мирного співіснування, яке Європа давно вважала само собою зрозумілим. […] Ця небезпечна риторика також іноді поширювалася на інші держави-члени Ради Європи, включно з Польщею, Молдовою та країнами Балтії. Ці дії мають на меті підірвати саму основу демократії, на якій базуються Рада Європи та її держави-члени, шляхом знищення індивідуальних свобод, придушення політичних свобод та відвертого нехтування верховенством права».
Конфіскація заморожених суверенних активів Росії сприятиме виконанню проміжного рішення Міжнародного суду в Гаазі від 16 березня 2022 року, чинячи тиск на Росію, щоб вона припинила свою тотальну війну проти України. З цієї точки зору не може бути серйозних аргументів на користь того, що така конфіскація була би безпідставною або довільною.
Юридичні підстави
Конфіскація заморожених суверенних активів Росії повністю відповідає: (1) статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка підтверджує невід’ємне право на колективну самооборону в разі збройного нападу на члена ООН, яким, очевидно, є Україна; (2) положенням про відповідальність держав за протиправні діяння, які були рекомендовані урядам Резолюцією 56/83 Генеральної Асамблеї ООН, прийнятою 12 грудня 2001 року, а саме: (а) статтями 30 і 31, які зобов’язують держави припинити будь-які міжнародно-протиправні діяння та повністю відшкодувати збитки, завдані такими діяннями; (б) статтями 40 і 41, які передбачають, що держави повинні співпрацювати з метою припинення будь-якого серйозного порушення зобов’язання, що випливає з імперативної норми загального міжнародного права, такої як заборона агресії.
Геополітичні причини
Західні країни збільшують свої оборонні бюджети, оскільки розуміють, що Росія становить велику загрозу євроатлантичній безпеці. Це підтверджують нещодавні порушення Росією повітряного простору Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі та Румунії. Багато лідерів визнали, що якщо Росія подолає Україну, вона піде далі – на країну-члена НАТО, що спровокує Третю світову війну. Конфіскація заморожених суверенних активів Росії для надання військової допомоги Україні допоможе запобігти такій катастрофі і змусить Росію припинити вогонь, а потім укласти справжню мирну угоду.
Економічні причини
Загальна сума заморожених суверенних активів Росії (близько 300 млрд доларів США) значно менша за загальну вартість відновлення та реконструкції України (524 млрд доларів США), яка щодня зростає внаслідок безперервних російських повітряних атак на цивільне населення та інфраструктуру України.
Політична воля
Просто немає логічної причини продовжувати дозволяти Росії нищити Україну та її народ, поки суверенні активи Росії лежать на західних банківських рахунках.
Фактично, західні країни дозволяють історії повторитися, роблячи ту саму помилку з замороженими суверенними активами Росії, що і з військовою підтримкою України, тобто надаючи допомогу Україні лише поступово і лише у відповідь на посилення актів геноциду Росії проти українського народу.
Зрештою, маючи більш ніж достатньо вагомих причин для того, щоб вчинити правильно, а саме конфіскувати заморожені суверенні активи Росії та передати їх Україні у вигляді військової допомоги, єдине, що ще потрібно, – це політична воля.