Вони були діджеями, менеджерами клубів, маркетологами — людьми, чиє життя оберталося навколо гучної музики в креативному андеграунді Дніпра. Коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення, більшість із них не втекли, а з такою ж креативністю, якою колись наповнювали танцювальні майданчики Дніпра, почали створювати нову зброю, яка перерізає російські лінії постачання.
Спочатку вони здебільшого імпровізували – купували батареї, переробляли комерційні дрони на бойові, організовували благодійні концерти. Але це швидко переросло у професійну кампанію.
Програвачі стали планшетами для пілотування, флаєри для вечірок — логістичними маніфестами, а плейлисти — планами польотів для ударів по ворожих тилах. У цій війні Україна виживає й адаптується завдяки винахідливості й кмітливості своїх людей.
«Мати військовий досвід не обов’язково», — сказав Георгій Волков. Йому 38 років, він колишній маркетолог і промоутер електронної музики, а зараз командує підрозділом безпілотників «Ясні очі» у складі 13-ї бригади «Хартія». «Я почав працювати з дронами 25 лютого 2022 року. Спочатку ми були волонтерами. На початку 2023 року моя команда приєдналася до 23-ї бригади, щоб розбудувати її можливості повітряної розвідки».
Євген Гончаров, оператор дронів, який був співзасновником і власником відомого в Дніпрі клубу «Модуль», розповів, як змінилася соціальна структура і діяльність клубу: «До повномасштабного вторгнення я був власником нічного клубу і концертного майданчика «Модуль». За два місяці до війни клуб закрився, тому що Вадим Єрмолаєв – місцевий олігарх – купив землю під приміщенням. Але навколо цього клубу ми створили велику спільноту – як волонтерів, так і військових».
Ця мережа швидко мобілізувалася. «Багато наших мешканців, діджеїв, барменів, навіть мій співзасновник, пішли на фронт, — сказав Євген. – Ті з нас, хто залишився, почали активно допомагати: збирати припаси, купувати Мавіки та інші дрони, захисне спорядження — все, що могли дістати в перші дні. Ми навіть організовували концерти та заходи, щоб зібрати гроші для військових».
Війна загартовує. Ти усвідомлюєш, що в будь-який момент можеш загинути або дістати поранення.
Сергій до війни він був програмістом і діджеєм у клубі «Модуль», але сьогодні він – головний інженер підрозділу «Ясні очі». У перші тижні вторгнення він допомагав організовувати кібератаки на російські вебсайти, а потім перейшов до 3D-друку кріплень для комерційних дронів, які перетворювали їх на бомбардувальники.
Зараз Сергій відіграє ключову роль у технічному розвитку підрозділу, навчаючи тисячі українських захисників і розробляючи нові конструкції, що збільшують дальність і точність їхніх дронів.
Для Євгена перехід був не тільки логістичним, а й психологічним. «Раніше, коли ракети двічі знищили мою квартиру, я відчував страх і тривогу, — сказав він. — Зараз вибухи майже не впливають на мене. Війна загартовує. Ти усвідомлюєш, що в будь-який момент можеш загинути або дістати поранення. Ти перестаєш про це думати і просто зосереджуєшся на виконанні своєї роботи».
Це поєднання цивільної спритності та бойової необхідності вивело українські команди далеко за межі розвідки.
Зараз у деяких районах дрони виконують значну частину ударів, доповнюючи або замінюючи артилерію, коли боєприпасів не вистачає. Втім, залишаються обмеження – дальність, погода, корисне навантаження, контрзаходи противника – і ця робота теж небезпечна.
Волков, який раніше служив у 23-й окремій механізованій бригаді, згадав про контрнаступ 2023 року: «У нашому секторі нам вдалося найглибше проникнути в російські лінії порівняно з сусідніми підрозділами. Математично ми мали сильні результати, але загальний контрнаступ не дав таких драматичних проривів, як попередні операції, наприклад, Ізюмська у 2022 році».
Він пояснив це так: «У нас було лише десь чотири місяці, щоб набрати і навчити нашу бригаду. Наступальні операції набагато складніші за оборонні».
Децентралізована екосистема дронів України є одночасно і сильною стороною, і джерелом конфліктів.
Велике значення мають і технічні обмеження. «Більшість ударних дронів, які ми використовуємо, надійно працюють на відстані до 20-30 кілометрів, – сказав Волков. – Працювати далі можна лише в ідеальних умовах. Наприклад, завадити дрону досягти своєї цілі може сильний зустрічний вітер».
Але попри всі перешкоди й складнощі, результати очевидні. «Ми атакували їхні засоби логістики — вантажівки, що перевозили не лише зброю і боєприпаси, а й зенітників, артилеристів. Артилерія може працювати лише коли функціонують усі її допоміжні елементи».
У підрозділі «Ясні очі» стали використовувати новіші дрони, які тепер поєднують у собі передові засоби зв’язку та наведення на ціль за допомогою штучного інтелекту, що дозволяє їм знаходити й знищувати транспортні засоби в глибокому тилу росіян навіть тоді, коли зв’язок поганий. Завдяки цим технологіям вони все частіше уражають цілі в глибокому тилу Росії.
Децентралізована екосистема дронів України є одночасно і сильною стороною, і джерелом конфліктів. Волков високо оцінив її інноваційність, але зазначив, що ефективність можуть знизити затримки і дублювання. «Нам потрібна більш рішуча координація згори донизу, — сказав він. – Чіткі стандарти, краща інтеграція конструкцій і менше часу, втраченого на комерційну конкуренцію».
Цілі цих чоловіків цілком практичні. «Моє головне завдання чітке: мої люди повинні повернутися живими, — сказав Волков. – Успіх означає не тільки досягнення цілей, а й забезпечення безпеки та здоров’я якомога більшої кількості моїх солдатів».
Ті, хто прийшов із творчого світу, мріють повернутися до нього. «Після війни я хочу повернутися до культури, — сказав Євген. — Дніпро — місто з мільйонним населенням, але воно втрачає людей, бо крім роботи тут мало чим можна зайнятися. Одна з моїх місій – створення культурних просторів, щоб люди могли розвиватися і з користю проводити вільний час».