Цьогоріч українська влада взялась організувати дієву систему військового правосуддя. Так, у вересні законодавці ухвалили закон про військового омбудсмена. А судова гілка розпочала ще активніше обговорення розбудови військової юстиції. Зокрема, створення військових судів, які, окрім захисту прав військовослужбовців, розглядатимуть правопорушення, вчинені, в тому числі, в зоні бойових дій.
Чому ця дискусія активізувалася на 11-му році війни, чи призведе вона до реальних змін в українському судочинстві, та чи буде на це політична воля в Офісі Президента — у матеріалі Kyiv Post.
Військова юстиція в Україні: Чому відновлення судів обговорюють із 2014 року
Створення військових судів обговорюють в Україні вже ціле десятиліття. Представники науково-правової спільноти одразу ж виправлять: не створення, а відновлення.
У 2010-му році військові суди були ліквідовані після набуття чинності Закону “Про судоустрій та статус суддів” і указу тодішнього президента Віктора Януковича.
Згідно з тим указом, в Україні припинили діяльність два військові апеляційні суди Центрального гарнізону та гарнізону Військово-морських сил, а також 13 місцевих військових судів. А за три з половиною роки з дня підписання того документу розпочалася перша фаза війни з Росією.
Вже у 2015-му році законопроєкти про відновлення військових судів були внесені до парламенту тодішніми головою та секретарем оборонного комітету Сергієм Пашинським та Іваном Вінником. Але зрештою, всі ті проєкти зняли з розгляду Ради VIII скликання, навіть після спроб повторного подання у 2018-му.
Змістовніші спроби побудувати систему військового правосуддя почались в Україні вже після повномасштабного вторгнення. Зокрема, у 2023 і 2024 роках депутати внесли до Верховної Ради законопроєкти про військову поліцію (№6569-д), про запровадження військової спеціалізації суддів (№ 10301), а також проєкт Державного бюро військової юстиції. (№6570).
На думку заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої, обговорення питань військової юстиції, що вилилося в уже готові законопроєкти — логічний розвиток подій. А от порушувати цю тему на початку повномасштабного вторгнення було надто зарано.
“У 2022 році потрібно було вирішувати багато інших проблем, безпосередньо пов’язаних із відсіччю збройної агресії РФ, — розповіла Мудра у коментарі Kyiv Post. — Плюс, для того, щоб у державі, яка до цього здійснила крок до демілітаризації судочинства і ліквідувала військові суди, повернення до створення їх у 2022 році було доволі чутливим питанням і потребувало широкого консенсусу. Адже ідею відновлення військової юстиції обговорюють фактично з 2014 року. Втім, це питання і досі не вирішене на законодавчому рівні у той чи інший спосіб”.
Мудра звернула увагу на той факт, що навіть вже ухвалений за основу у січні 2025 року законопроєкт народного депутата Сергія Демченка про запровадження спеціалізації суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень проти миру (№ 10301 - ред.) отримав низку зауважень.
Зокрема, у висновку Вищої Ради правосуддя йдеться про те, що в разі ухвалення закону робота спеціалізованих судів з розгляду військових справ може бути ускладнена через брак кадрів.
“Але поява законодавчої ініціативи щодо відновлення військової юстиції у 2025 році означає вже чітке формування проблематики й запиту на її вирішення у конкретний спосіб”, — наголосила Ірина Мудра.
Найбільш дискусійні законопроєкти про військові суди
Ширше обговорення розгорнулося навколо законопроєктів про створення військових судів, які у березні цього року внесли депутати Сергій Власенко і Максим Дирдін. Останній очолює підкомітет Верховної Ради з питань політичної реформи та конституційного права.
Обидва законопроєкти передбачають створення триланкової системи військових судів: місцеві, апеляційні та військова касаційна палата Верховного суду. Однак більш збалансованим учасники обговорень називають саме альтернативний проєкт Дирдіна — № 13048-1.
Він пропонує встановити, що місцевими військовими судами є окружні військові суди, які утворюються з урахуванням дислокації ЗСУ та інших утворених військових формувань.
“На посаду судді місцевого військового суду може бути призначена особа, якій присвоєно військове звання офіцерського складу та ухвалене рішення про проходження служби у військових судах”, — йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту.
Суддею військового апеляційного суду може бути особа, яка є військовослужбовцем або військовозобов’язаним офіцерського складу. А суддею Військової судової палати Верховного Суду може бути особа, яка є військовослужбовцем офіцерського складу або особою офіцерського складу, яка перебуває у запасі чи у відставці.
Є суттєве доповнення щодо обмежень для призначення на посаду:
“Не може бути призначений суддею громадянин, який є непридатним до військової служби – для суддів місцевих військових судів”.
Максим Дирдін не виключає, що його законопроект про військове судочинство не буде останнім на розгляді комітету з питань правової політики.
“Чому я вніс альтернативний: на основі двох документів ми можемо розробити вже якусь більш досконалу концепцію й запропонувати до реєстрації у Верховній Раді як комітетський законопроєкт”, — сказав Дирдін у коментарі для Kyiv Post.
За його словами, практично всі дотичні до військового правосуддя — і судді-практики, і науковці, і військові – підтримують створення таких судів.
“З квітня-місяця військові суди активно обговорюють на судових форумах і конференціях, сказав він. – Питання тільки по військовій формі й “погонах” суддів. Це про те, чи зможуть судді з військовим званням бути незалежними від військового командування. Але ця дискусія триває. Фактично всі говорять про те, що потрібно запускати військовий суд. Адже всім зрозуміло, що війна закінчиться, а в нас залишаться проблеми”, - говорить нардеп
Та поки в політичному секторі ще дискутують, якими мають бути військові суди й чи потрібні вони взагалі, правовий комітет, вочевидь, не збиратиметься аби рекомендувати якийсь з цих проєктів на голосування парламенту.
На настрої влади вказує зміст проєкту Стратегії розвитку системи українського правосуддя до 2030 року: за словами співрозмовників нашого видання, жодного військового суду в цій концепції поки немає.
Що думають в Офісі Президента?
Голова директорату з питань правової політики Офісу Президента Віктор Дубовик нагадує, що питання створення військових судів однозначно буде узгоджуватися з європейськими партнерами. Зокрема, за його словами, важлива позиція Венеційської комісії.
“Підлягають обговоренню позиції Венеційської комісії стосовно наявності спеціалізованих судів. Це питання давно є неоднозначним і складним, відповідно потребує ґрунтовної підготовки. Важливою є Європейська інтеграція та узгоджена з європейськими принципами наявність військових судів у тому чи іншому вигляді. Має бути чітке розуміння та впевненість у процесі створення (системи органів військового правосуддя – ред.) Адже не може бути перепон та додаткових неузгодженостей на цьому складному шляху вступу до ЄС”, — додав він. (ФБ)
Відкрите питання — то чи є політична воля створити військові суди? Адже за Конституцією, утворення суду належить до повноважень президента. (Суд в Україні утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент після консультацій з Вищою радою правосуддя”. — ред.)
“Наразі триває обговорення. Тож конкретного рішення (в Офісі Президента — ред.) немає, коментує виданню Ірина Мудра. “І питання юрисдикції військових судів можна віднести до одного з найбільш дискусійних, що, зокрема, підтверджують законопроєкти № 13048 та № 13048-1”, — розповіла нам Ірина Мудра.
За її словами, ухвалення цього рішення є дуже відповідальним кроком: “Він буде означати, що військові суди функціонуватимуть як спеціалізовані не лише під час повномасштабної війни з РФ, але й у повоєнний, мирний час”.
З нею погоджується Уповноважена Президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольга Решетилова.
“В Офісі Президента пильно відстежують дискусію щодо запуску військової юстиції, і, зокрема, щодо створення військових судів. Потреба безперечно є, але варто розуміти, що на створення та налагодження військової юстиції підуть роки, адже це дуже комплексна історія — від законодавчої бази до бюджетного ресурсу”, — сказала Решетилова Kyiv Post.
Водночас не можна заперечувати актуальність порушеного питання, додає Мудра:
“Мова про особливу специфіку судових справ, пов’язаних з несенням військової служби, певне коло адміністративних справ, захист прав військовослужбовців і членів їхніх сімей, а також необхідність у підготовці і спеціальних знаннях для здійснення правосуддя у таких справах. На жаль, кількість відповідних справ вже доволі велика, і навантаження на судову систему зростає”.
250 тисяч справ можуть паралізувати суди України
Остання теза — фактичне пояснення, чому сьогодні настільки актуалізувалася дискусія про військові суди. На четвертому році повномасштабної війни, зі збільшенням чисельності української армії до 1 мільйона, а також із появою невеличкої “армії” військових адвокатів (після того, як набув чинності закон “Про мобілізацію”), в публічну площину потрапило надто багато цифр про перевантаженість системи.
В першу чергу, мова про 200-250 тисяч випадків самовільного залишення військової частини. Цю інформацію озвучили й різні співрозмовники Кyiv Post у Верховному суді, і свого часу підтверджував Офіс Генпрокурора на запит інших українських медіа.
«Статистика є відкритою – ситуація дуже серйозна», — сказав Kyiv Post голова Верховного суду Станіслав Кравченко. За даними Державної судової адміністрації України, за період повномасштабної війни до судів надійшло близько 20 тисяч кримінальних проваджень за статтями розділу XIX Особливої частини Кримінального кодексу України — «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби». Із них уже понад 13 тисяч справ розглянуто по суті. Серед цих правопорушень найбільш поширеними є визначені статтею 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» (надійшло понад 14 тисяч проваджень) та статтею 402 «Непокора» (понад 3 тисячі справ).
За словами Кравченка, значна кількість справ за цими категоріями розглянута за останній рік.
“Важливо звернути увагу на те, що усі суди разом за рік розглядають не більше 160 тисяч справ. І якщо у суди надійде 250 тисяч військових справ, буде колапс”, — пояснив Kyiv Post інший співрозмовник у Верховному Суді.
Ситуацію ускладнює те, що окрім СЗЧ, є й інші військові справи. А також іще низка справ, які наразі лише розслідуються і перебувають на етапі досудового розгляду.
За статистикою Державної судової адміністрації України (ДСА), з початку повномасштабного вторгнення суди притягнули до кримінальної відповідальності понад 13 тисяч військовослужбовців Збройних Сил, до адміністративної – 260 тисяч.
Зокрема, до адміністративної відповідальності у 2024 році притягнуто 94 тисячі військовослужбовців; у 2023 році – 112 тисяч, у 2022 році – 64 тисячі. За вчинення військових злочинів до відповідальності притягнуто 7,7 тисячі військовослужбовців у 2024 році, 3,6 тисячі у 2023 році.
«До повномасштабної війни я був проти створення військових судів. Я вважав, що ми впораємося як система», — розповів Kyiv Post Кравченко. — Але, починаючи з лютого 2022 року, суттєво збільшилася чисельність армії, відповідно зросла і кількість кримінальних правопорушень проти порядку несення військової служби”.
Не зросли нині лише можливості для розслідування та розгляду військових справ у судах. Ситуацію ускладнює і багаторічна кадрова криза в судах: з майже 8 тисяч посад зайняті 4,6 тисячі. Решта — 3,4 тисячі суддівських крісел — порожні.
За офіційною статистикою, яку оприлюднив, зокрема, проєкт “Право Justice” спільно з Вищою Радою правосуддя, рівень навантаження на місцеві загальні суди, розташовані в прифронтових регіонах, перевищує норматив у середньому в 2-3 рази. Це означає, що один суддя в прифронтових областях виконує роботу двох-трьох суддів. А в окремих випадках суддя може працювати й за п’ятьох.
Як військові суди спростять розгляд справ
Джерела Kyiv Post пояснюють, що потреба у військових судах виникла також через складнощі у розслідуванні справ у зоні бойових дій.
“Розповідають такі речі, які не розповісти у газеті! Наприклад, коли проводиться досудове розслідування, то це відбувається безпосередньо на місці вчинення злочину. Так от на ці місця вчинення злочину органи досудового слідства просто не виїжджають. А якщо треба провести огляд місця подій або відтворення обставин злочину? Це складова досудового розслідування. І от військові кажуть: приїжджає до слідчого і десь на столі “показує”, як усе було. Це ж профанація досудового слідства!”. Мова саме про те, що військові судді будуть виконувати обов’язки безпосередньо в зоні бойових дій”.
Під час війни виникає багато проблем, пов’язаних із матеріальним забезпеченням війська. І зрозуміло, що досудове розслідування у цих справах також варто контролю.
Наприклад, у вересні ця тема обговорювалась на форумі з військового права. Тоді заступник Генерального прокурора Андрій Лещенко пояснив, що відсутність військової юстиції з 2014 року ускладнює розслідування як справ військових, так і воєнних злочинів, вчинених росіянами.
«Створення системи військової юстиції має включати не лише військову поліцію з функціями оперативно-розшукової діяльності, а й слідчі підрозділи, військових прокурорів, військові суди та адвокатуру”, – наголосив Лещенко.
За його словами, це дозволить оперативно реагувати на порушення, збирати докази й підтримувати обвинувачення у судах, але водночас і захищати права військовослужбовців.
«Потрібне комплексне рішення, яке б дозволяло не тільки розслідувати військові злочини, але і попереджувати їх» – додав він.
Хто за? Висновок Верховного суду
Окрім правового комітету Верховної ради, тему активно обговорюють у Верховному Суді. Його голова Станіслав Кравченко зазначає, що створення військових судів зараз обговорюється саме через запит військових.
“У травні 2022 року я брав участь у зібрані в Академії правових наук, де були представники Міноборони. І коли я почув, що нам це потрібно, одразу ж сказав, що однозначно буду підтримувати. Якщо запит військових на це є, то це треба реалізовувати. Зараз офіційна позиція саме Міністерства оборони і Генерального штабу про те, що військові суди мають бути”, — сказав Кравченко.
Нарікає Голова ВС хіба що на систему добору суддів, через яку весь процес розбудови нових інституцій може затягнутись до 2028 року.
«На жаль, значного оптимізму щодо динаміки розв’язання цього питання немає. Але якщо голосування (за законопроєкт — ред.), відбудеться цього року, це було б дуже непогано. Це цілком можливо, адже в нас є досвід швидкого ухвалення законів. Це те, що називається політичною волею. Однак навіть за таких умов створення судів потребуватиме багато часу, зокрема, на пошук приміщень і добір кадрів. Чи не затягнеться це на роки? Якщо за найоптимістичнішим прогнозом ухвалення закону чекати не менше, ніж пів року, то ще три роки знадобиться на призначення суддів. Але ми можемо змінити правила добору, зробивши цей процес менш тривалим і більш чітким».
Кравченко підкреслив, що є прихильником того, щоб конкурсні процедури добору суддів тривали не більше одного року. «Це дозволить нам у більш стислі терміни заповнювати наявні вакансії у судах», – пояснив він.
Kyiv Post також звернувся по коментар до Вченого секретаря Науково-консультативної ради при Верховному Суді, чинного судді Великої Палати Верховного Суду, полковника юстиції у відставці Олега Ткачука, який понад 16 років працював військовим суддею.
За його словами, основними аргументами “проти” військової юстиції є тези про відсутність фінансування, приміщень або ж суддівських кадрів. Насправді ж створити військові суди в Україні не так вже й важко, як цим “лякають”.
“Для того, щоб розвіяти сумніви, ми й проводимо експертні обговорення і консультації. Зокрема, з Державною судовою адміністрацією — органом, який, за наявності законодавчої бази, відповідальний за створення нових судів, тобто за реалізацію закону. Голова ДСА Максим Пампура говорить — можливості для створення військових судів є”, — наголошує Ткачук.
Він переконаний, що знайти фінансування на нові інституції не стане проблемою. За його словами, через війну в країні не функціонує близько 150-160 судів, частина з яких опинилася на окупованій території чи у зоні активних бойових дій. Якщо фінансування було для 150 судів, чому його не знайдуть для чотирьох?
“Для створення системи окружних судів потрібно всього 4-5 окружних судів першої інстанції. Також закидають відсутність кадрів. Натомість близько 50 суддів наразі служать у лавах Збройних сил України, також служать близько 500 працівників апарату. А у Верховному суді працює з десяток суддів, які можуть увійти до складу військової палати”, — розповів нам Ткачук.
І варто вказати, що такий варіант може влаштувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККСУ). За словами члена ВККСУ Олексія Омельяна, для швидкого запуску роботи військових судів їх наповнення кадрами може відбуватись шляхом переведення суддів без конкурсу за визначеними законом критеріями, наприклад: наявність досвіду роботи суддею у військових судах чи їх патронатних службах та проходження військової служби.
Відповідаючи на запитання, чи достатньо для України чотирьох військових судів, як це передбачено законопроєктом Дирдіна, Голова ВС акцентував, що створення нових судів має відбуватися відповідно до Конституції України.
«Конституційними нормами встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципом територіальності. За цим же принципом побудовані кодекси – той самий КПК України. Є територіальна підслідність, яка надалі переходить у територіальну підсудність. Але зрозуміло, що в кожному районі військовий суд буде недоречним. Вони, очевидно, мають бути достатньо укрупнені, але в межах розумного, з урахуванням логістики. А звідси можемо дивитись, чи вони будуть розташовані за родами військ, чи «розкидані» по напрямках – це одне з питань, яке мають вирішити парламентарі», — прокоментував Кравченко.
29 вересня було вирішено, що Пленум Верховного суду ухвалить висновок з оцінкою та зауваженнями до законопроєктів Сергія Власенка та Максима Дирдіна.
“Ми підготуємо проєкт висновку за результатами обговорення на засіданні Науково-консультативної Ради при ВС, узгодимо це рішення та будемо рекомендувати Пленуму його врахувати”, — сказав Ткачук.
Армія потребує юстиції: Три моделі відновлення військових судів в Україні
Слід зазначити, що науково-правова спільнота розділилася на два табори. Представники одного виступають за створення окремих військових судів, у яких судді матимуть військові звання й не будуть паралельно займатися і цивільними, і військовими справами.
Інші ж воліють піти легшим шляхом, без утворення нових інституцій у країні, та надати цивільним суддям військову спеціалізацію. Про це йдеться, зокрема, в прийнятому за основу законопроєкті Демченка.
Ще у березні за перший варіант висловився керівник Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України Олексій Муравйов.
“За механізмом, який реалізується вже і розглянутий парламентом, ближчою є спеціалізація. Але принципово, на думку фахівців, це не розв’яже проблеми, оскільки найпростіший шлях — не завжди про ефективність. У чому полягає проблема? Спеціалізація передбачає, що в місцевого суду першої інстанції має бути достатня кількість суддів, які розглядають ці справи. І ми говоримо про суди, які наближені до зони бойових дій — а там зазвичай є нестача кадрів. По-друге, спеціалізація має передбачати зменшення навантаження на суддю у загальних справах. Перекладання справ на колег нікому не сподобається і не призведе до результату… Відтак, логічним було б створити суди”, — наголошує Муравйов (в інтервʼю виданню МОУ “АрміяІнформ”. — ред.)
За його словами, таких судів не планується створювати багато.
“Для другої ланки ми орієнтовно прораховували, що достатньо буде створити два апеляційні суди на всю територію України, щоб охопити всі ці справи. Третя інстанція — думки розділились, чи потрібно створювати окремо військову колегію у складі Верховного Суду, чи достатньо того, як зараз кримінальна палата розглядає як касаційна інстанція антикорупційні справи. І так само вона може бути третьою (касаційною) інстанцією до судів військових”, — пояснив він.
А от на думку заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої, ближчим до українських реалій може виглядати другий варіант.
“Військові справи складають самостійну групу кримінальних правопорушень проти встановленого законодавством порядку несення військової служби. З огляду на це, запровадити відповідну спеціалізацію в судах може бути відносно нескладно. До того ж, такий варіант потребує менше часу та фінансово-матеріальних витрат на його реалізацію. Водночас, якщо відштовхуватись від вже зареєстрованих у Верховній Раді України законопроєктів № 13048 та № 13048-1, то закладене в них бачення щодо юрисдикції військових судів може бути реалізоване шляхом створення окремих спеціалізованих судів”, — сказала Мудра.
Водночас Уповноважена Президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольга Решетилова переконана, що без розбудови військової юстиції в Україні одному військовому омбудсману у майбутньому буде важко виконувати свою функцію. “Військовому омбудсману буде важко функціонувати поза системою військової юстиції, але й створити її точно не буде простою й швидкою задачею. У нас немає інституційної пам’яті у питанні військової юстиції, адже військові суди знищили ще у 2010-х роках — відтак, є також питання підготовки відповідних фахівців. Зараз одна й та сама людина може зранку розглядати цілком цивільні справи, а ввечері — займатися справами, пов’язаними з проходженням військової служби. А це далеко не одне й те саме. Також у системі точно потрібно буде запускати військову поліцію”, — додала Решетилова.
Поки ж законотворча робота триває, Україна могла би напрацювати власну модель військового суду, вважає Марина Ставнійчук — голова комітету Національної асоціації адвокатів України, яка у 2009-2013-му роках була членом Венеційської комісії:
«Варто говорити не про відновлення старої системи, а про створення власної моделі військових судів. Це може бути повноцінна конструкція за прикладом Польщі чи Італії, або ж змішана модель, подібна до британської, де військові справи розглядають спеціалізовані суди, але за стандартами загальної юрисдикції».
Ставнійчук навела приклад, зокрема, Польщі, Греції та Італії, де діє повна система військових судів із власними судами першої та апеляційної інстанцій і відповідними палатами у верховних судах, які розглядають не лише військові злочини та дисциплінарні порушення, а й тяжкі кримінальні справи за участю військових. Другим шляхом пішли Франція та Велика Британія, де військові суди мають обмежену компетенцію й спеціалізуються на окремих категоріях справ.
Третім прикладом є військові суди країн Балтії, Швеції, Данії та Фінляндії: військові справи розглядають загальні суди. Або ж військові трибунали відновлюються лише у випадку війни, як це передбачено у Німеччині та Норвегії.