Ім’я Бориса Фуксмана є синонімом цілої епохи в українському медіапросторі. Він належав до покоління підприємців, які на руїнах Радянського Союзу побачили не хаос, а унікальні можливості. Поєднавши західний бізнесовий підхід із глибоким розумінням пострадянського менталітету, Фуксман став одним з архітекторів сучасного українського телебачення, довівши, що воно може бути не лише інструментом пропаганди, а й успішним, впливовим та культурно значущим бізнесом.
Прорив крізь «залізну завісу»: як Фуксман досяг свого?
Народившись у 1947 році в повоєнному Києві, Борис Фуксман формувався в умовах радянської системи, яка, здавалося, пропонувала чіткий, але обмежений життєвий шлях. Його вибір освіти був напрочуд прагматичним — Київський торгово-економічний інститут. Це дало йому глибоке розуміння того, як працюють фінансові та товарні потоки, нехай і в рамках планової економіки. Однак паралельно його вабила творча сфера: Фуксман влаштувався асистентом оператора на Київську кіностудію документальних фільмів. Це унікальне поєднання — комерційна освіта та занурення у світ кіновиробництва — заклало фундамент його майбутньої діяльності, де він завжди вмів поєднувати креативні ідеї з жорстким бізнесовим розрахунком.
Проте справжнім поворотним моментом, що визначив усю його подальшу долю, стала еміграція до Західної Німеччини у 1974 році. Це рішення було не просто переїздом, а повним розривом із системою. В епоху брежнєвського “застою”, коли будь-яка ініціатива придушувалася, а кордони були міцно закриті, такий крок був виявом неймовірної сміливості. Еміграція в ті часи означала залишити все — дім, кар’єру, зв’язки — і фактично отримати тавро “зрадника”. Це був стрибок у невідомість, в абсолютно чужий, конкурентний капіталістичний світ.
Саме в Німеччині, долаючи мовні та культурні бар’єри, Фуксман продемонстрував свою надзвичайну підприємницьку хватку. Він з нуля побудував успішний бізнес, навчився працювати за законами ринку, залучати фінансування та мислити глобальними категоріями. Цей безцінний досвід, загартований у жорстких умовах західної економіки, перетворив його на далекоглядного інвестора, який через багато років повернеться в незалежну Україну з капіталом, знаннями та ідеями, здатними змінити цілу індустрію.
Головні проєкти бізнесмена: від “1+1” до Hilton
На початку 1990-х, коли Україна здобула незалежність, Фуксман побачив вікно можливостей для реінвестицій на батьківщину. Разом зі своїм двоюрідним братом, талановитим режисером та продюсером Олександром Роднянським, у 1990 році він заснував продакшн-компанію Innova Film. А вже у 1995 році вони зробили крок, що назавжди увійшов в історію — заснували телеканал “1+1”. У цьому тандемі Роднянський відповідав за творчу складову, а Фуксман був фінансовим мозком та стратегічним інвестором. “1+1” став справжньою революцією: він приніс в Україну якісний західний контент (серіали, фільми), професійний дубляж, що став візитівкою каналу, та нові формати розважальних шоу. Канал не просто транслював передачі — він формував смаки цілого покоління українців. У 2005-2008 роках партнери вигідно продали свої частки, завершивши один із найуспішніших інвестиційних проєктів в історії українських медіа.
Фуксман мислив масштабно і не обмежувався лише телебаченням. Він став співзасновником мережі сучасних кінотеатрів “Сінема Сіті”, яка познайомила українців з новим рівнем комфорту під час перегляду кіно. Іншим знаковим проєктом стала його участь у будівництві п’ятизіркового готелю Hilton Kyiv, що підтвердило його статус гравця на ринку великої комерційної нерухомості. Навіть після відходу з “1+1”, він продовжував підтримувати кіноіндустрію, виступаючи продюсером у низці відомих фільмів, у тому числі таких, як “Водій для Віри” та “Схід-Захід”.
Про смерть Бориса Фуксмана у віці 78 років стало відомо 9 жовтня 2025 року. За кілька років до того, у 2019, він офіційно оголосив про припинення інвестиційної діяльності в Україні, вирішивши зосередитись на проєктах у Німеччині, де він прожив більшу частину свого життя.
Спадщина Бориса Фуксмана виходить далеко за межі конкретних компаній. Він був піонером, який показав, як можна будувати прозорий та прибутковий медіабізнес у пострадянських умовах. Він привніс в Україну західну культуру інвестування та менеджменту, створивши тисячі робочих місць і задавши високу планку для всього ринку. Його історія — це приклад того, як глобальне мислення та сміливість можуть перетворити цілу індустрію.