За абсолютними показниками Польща посідає третє місце у світі за обсягами допомоги Україні — після США та Німеччини. Підтримка польського уряду становить 25 мільярдів євро, або 3,8% ВВП країни за 2021 рік.
Ці дані наведено в офіційному урядовому звіті, оприлюдненому 9 жовтня під час пресконференції в канцелярії прем’єр-міністра. Документ охоплює 2022–2023 роки і вперше демонструє повний масштаб допомоги не лише з боку держави, а й суспільства — включно з громадськими організаціями, волонтерами та приватними особами.
У звіті, зокрема, підкреслюється масовий і спонтанний прийом українських біженців польськими громадянами, які в перші тижні війни відкривали свої домівки для людей, що рятувалися від російського вторгнення. У деяких містах кількість прибулих перевищувала число місцевих мешканців, тоді як Польща — на відміну від багатьох інших країн — не створила жодного табору для біженців.
Богуміла Бердиховська з Національного центру культури, яка долучилася до підготовки звіту, назвала це “польською традицією повстань — цього разу не збройних, а гуманітарних.”
Одним із ключових моментів стало ухвалення польським парламентом спеціального закону про допомогу Україні. Попри численні зміни, цей закон і досі чинний — він регулює всі основні аспекти підтримки як для біженців, так і для самої України як держави.
У звіті окреслено широкий спектр напрямів допомоги — від охорони здоров’я, освіти й юридичної підтримки до адміністративної та військової допомоги. Польща стала одним із провідних постачальників важкого озброєння для України, передавши 318 танків, 586 бронемашин, 137 артилерійських систем і 10 винищувачів MiG-29. Ще до початку повномасштабного вторгнення Польща відправила перші партії боєприпасів — загалом 100 мільйонів набоїв.
Лише у березні 2022 року польсько-український кордон перетнули майже два мільйони людей. Водночас польські дата-центри слугували цифровим резервом для українських державних інституцій на випадок їхнього захоплення російськими військами.
Попри масштаб зусиль, Польща тривалий час не намагалася публічно підкреслювати свою роль у підтримці України на міжнародному рівні. Поки інші країни використовували допомогу як інструмент політичних сигналів, Польща залишалася майже непомітною з точки зору відкритості та комунікації щодо своєї участі.
«Якщо Польща не розповість історію своєї підтримки України, це зроблять інші — і саме вони визначатимуть нашу роль», — зазначив Даніель Шеліговський з Польського інституту міжнародних справ.
Деякі західні країни враховували не лише фактичну, а й лише обіцяну допомогу. Приховування деталей військових постачань під час війни має сенс, однак затримку з оприлюдненням повної картини допомоги важко виправдати.
Того ж дня, 9 жовтня, було оприлюднено й нове опитування громадської думки Центру дослідження суспільної думки (CBOS), яке засвідчило зниження підтримки подальшої допомоги Україні — тенденцію, що відповідає загальноєвропейським настроям.
Нині 48% поляків підтримують прийом українських біженців, тоді як 45% висловлюються проти. Це найвищі показники від часу, коли CBOS почав ставити це запитання у 2014 році, після анексії Криму.
Крім того, зростає частка респондентів, які вважають, що соціальна допомога біженцям має надаватися лише за умови працевлаштування.
Попри погіршення суспільних настроїв, урядова політика залишається незмінною. Міжпартійний консенсус і надалі передбачає підтримку України в її боротьбі проти російської агресії.
Допомога поступово змінює свою форму. Значна кількість українських біженців нині працює, що системно зменшує потребу в соціальній підтримці. У військовій сфері, зі зміною потреб і плином часу, допомога трансформується у співпрацю між державними та приватними компаніями за принципом спільних підприємств.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.