У Національному художньому музеї України 18 жовтня відкрилася масштабна виставка «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції», присвячена 150-річчю від дня народження одного з найвизначніших представників українського модернізму.
Доробок митця був одним з містків між українським мистецтвом і тогочасними європейськими течіями, а сам живописець став рушієм художньої освіти, одним з організаторів Української Академії мистецтва.
У Києві відкрилася виставка Олександра Мурашка
Це перша персональна виставка Мурашка в Національному художньому музеї України (НХМУ) за останні 25 років — подія, що повертає увагу до митця, який стояв біля витоків Української академії мистецтв і здобув міжнародне визнання ще на початку ХХ століття.
В експозиції представлено близько 50 живописних і графічних творів із музейної колекції, що охоплюють усі етапи творчості художника. Від раннього «Натюрморту» (1892), першої відомої олійної роботи Мурашка, до експресивної «Жінки з квітами» (1918) — останнього великого твору митця, який знаменує новий етап його художніх пошуків.
НХМУ володіє найбільшою колекцією робіт Мурашка — 100 творів, серед яких 80 живописних і 20 графічних. Ювілейна виставка, попри повномасштабну війну, стала нагодою показати публіці ті шедеври, які роками зберігалися у фондах.
Нагадаємо коротко біографію митця. Народжений у Києві, Олександр Мурашко отримав своє прізвище від вітчима — власника іконостасної майстерні в Чернігові. Його талант помітив мистецтвознавець Адріан Прахов, а згодом й Ілля Рєпін, у майстерні якого Мурашко навчався в Петербурзькій академії мистецтв.
У 1900 році дипломна робота «Похорон кошового» принесла йому золоту медаль і право на навчання за кордоном. Європейський вояж розпочався з Італії, продовжився в Мюнхені, а нещодавно дослідниця Дар’я Добріян реконструювала його перебування в Парижі, де художник захопився імпресіонізмом.
У період 1908–1913 років роботи Мурашка були представлені на десяти міжнародних виставках, зокрема персонально — у рамках «Мюнхенського сецесіону». Його картина «Карусель» здобула золоту медаль на Мюнхенській виставці, а каталог ІХ Венеційської бієнале став важливим свідченням його міжнародного визнання.
Особливу увагу художник приділяв українській тематиці — зображував селян, родини, пейзажі Черкащини, Київщини, Полтавщини. Його «Селянська родина» (1914) — один із найвиразніших прикладів національного модернізму.
Повернувшись до Києва, Мурашко викладав у художньому училищі, а у 1913 році відкрив власну студію в «хмарочосі Гінзбурга» на Інститутській, 16. У 1917 році став одним із засновників Української академії мистецтв, де очолив майстерню живопису.
Він мріяв перетворити Київ на мистецький центр, подібний до Мюнхена, але його плани обірвалися трагічно — 14 червня 1919 року художника застрелили невідомі під час червоного терору. Йому було лише 43 роки.
Виставка «Кольорові модуляції» — це не лише мистецька подія, а й акт культурної пам’яті, нагадуючи про внесок митця в українське мистецтво, педагогіку та національну ідентичність.
Виставка триватиме до кінця січня 2026 року.
З нагоди 150-річчя Олександра Мурашка музей запустив лекторій – серію подій протягом жовтня і листопада, які будуть присвячені постаті й добі митця. Лекції охоплюватимуть різні періоди життя художника, а також розкриють особливості мистецьких течій межі ХІХ - ХХ століть, європейської художньої освіти та репрезентації України на міжнародній мистецькій сцені.