У 1994 році Україна підписала нині сумнозвісний Будапештський меморандум — документ, який юридично закріпив відмову Києва від ядерної зброї в обмін на обіцянки Кремля поважати суверенітет України, не застосовувати силу проти неї та визнавати її кордони.
Чому Україна відмовилася від ядерної зброї та відновлює ракетний потенціал
Менш відомою, але не менш важливою умовою цієї угоди — укладеної переважно тому, що ані Кремль, ані Білий дім не хотіли, щоб Україна залишала собі тодішній третій за розміром у світі ядерний арсенал — було зобов’язання знищити системи доставки ядерних боєзарядів: 1080 крилатих ракет повітряного базування.
Україна виконала свої зобов’язання. Росія — ні.
За 30 років після підписання Будапештського меморандуму — задля миру та ядерного роззброєння, через 14 років після першого російського вторгнення в Україну та після понад трьох років великої війни — схоже, українські політики вирішили, що досить.
Сучасна Україна відновлює свій арсенал крилатих ракет великої дальності із високоточним наведенням. Перші випробувальні зразки вже застосовано в боях. За офіційними заявами Києва, ракети незабаром підуть у серійне виробництво, а до середини 2026 року Україна накопичить запас озброєнь, здатних уражати практично будь-які цілі на відстані до 3 000 кілометрів на території Росії з бойовою частиною вагою півтонни звичайного вибухового заряду.
Крилата ракета Фламінго: характеристики, точність та порівняння з Tomahawk
За словами президента Володимира Зеленського та його команди, нову українську крилату ракету «Фламінго» створено як заміну Х-55, від яких Україна відмовилася у 1990-х роках. (Росія навіть випустила кілька таких ракет по Україні у 2022 році.)
Під час розробки фарба на тестовому зразку нібито випадково стала рожевою. Питання з пофарбуванням вирішили, але назва прижилась.
Якщо офіційні заяви Києва про маловисотну ракету відповідають дійсності, то — навіть за відсутності ядерних боєголовок у «Фламінго» — баланс безпеки між Європою та Росією може зміститися в бік більшої нестабільності й ескалації, кажуть деякі експерти з питань безпеки.
За заявленими характеристиками, «Фламінго» важить близько шести тонн; її довжина — шість метрів, діаметр — один метр. Ракета обладнана турбореактивним двигуном і може доставити до 430–550 кг звичайного вибухового заряду до цілі на швидкостях, близьких до швидкості звуку. Наведення забезпечується GPS у поєднанні з інерційною навігацією, що дає можливість вражати ціль із точністю в межах 15 метрів. Це не ракета «світового класу», але за українськими мірками її цілком достатньо, щоб підпалити нафтопереробний завод.
Схоже, Київ випробував ракету «Фламінго» двічі, а можливо — і тричі. Найкраще задокументованим епізодом став залп із трьох ракет по базі російської ФСБ у Криму в серпні: супутникові знімки зафіксували два прямі влучання, які зрівняли з землею казарму та вразили кілька десантних катерів на пляжі. Приблизно за 100 метрів від імовірної цілі утворилася величезна вирва.
«Фламінго» поступається в точності американській крилатій ракеті Tomahawk, але несе бойову частину майже утричі більшої потужності.
«Українці завжди кажуть нам: вони мають дальність, щоб бити по цілях у Росії, але їм бракує потужності. Вони визнають, що бойові частини їхніх дронів недостатньо сильні. А ця ракета поєднує і дальність, і потужність», — сказав австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян, старший науковий співробітник з військових досліджень Інституту Лоуї, у коментарі для Kyiv Post.
«Фламінго відносно легко відбити за наявності добре організованої багатошарової системи ППО. Але справа в тому, що в Росії немає добре організованої багатошарової ППО», — сказав Андерс Пак Нільсен, аналітик Королівського данського коледжу оборони. «Дальність ракети означає, що кількість потенційних цілей неможливо захистити належним чином. Також очевидно, що Росія страждає від виснаження засобів ППО. Тож навіть якщо «Фламінго» велика і її легко виявити, вона все одно може створити серйозні проблеми для росіян».
Чи реальні плани виробництва Фламінго
Можливо, найгучніша заява Києва стосується не точності чи потужності ракети, і навіть не того, скільки таких ракет уже виготовлено або скоро з’являться. За заявами президента Володимира Зеленського та виробника Fire Point, секретні виробничі лінії вже зараз випускають по одній–дві ракети на день за ціною близько $500 тис за одиницю; 100 ракет готові до застосування й чекають на місії; а до початку 2026 року «Фламінго» наповнюватимуть склади Збройних сил України зі швидкістю сім ракет на добу.
Такі темпи виробництва дозволили б Україні відновити арсенал крилатих ракет великої дальності, від якого вона добровільно відмовилася в 1990-х роках (навіть із урахуванням витрат 20-30 «Фламінго» під час майбутніх бойових випробувань), вже в травні або, у крайньому разі, в липні 2026 року. Таким чином, Україна, після Росії, стане другою державою Європи за потужністю арсеналу крилатих ракет і матиме стільки ракет великої дальності, скільки Франція та Велика Британія разом.
Деякі спостерігачі припускають, що адміністрація Володимира Зеленського та компанія Fire Point розпіарюють військово-стратегічну версію «проєкту на папері» — тобто обіцянки, яка не має необхідного фінансування та виробничих потужностей для швидкої реалізації в заявлених масштабах.
«У мене вже є великий досвід служби в армії та розвідувальних структурах, і коли я потрапляю в оборонну промисловість, робити заяви простіше, ніж їх реалізовувати», — сказав народний депутат Роман Костенко в коментарі Радіо НВ у понеділок.
Виробник стверджує, що недороге серійне виробництво боєздатної ракети не просто можливе — воно вже триває. Це сталося завдяки використанню легких вуглецевих композитів і встановленню турбовентиляторного двигуна Івченко-Прогрес АІ-25 (AI-25TL) — авіаційного силового агрегату. За даними серпневої презентації Fire Point, цей двигун, що з середини 1960-х виготовляється українською авіакомпанією Мотор Січ для типового транспортного Ан-26, надзвичайно доступний — тисячі придатних до відновлення моторів можна знайти в експлуатаційних літаках та на складах по всьому світу.
«Україна вклала достатньо грошей і PR у програму FP-5, тож цілком ймовірно, що вона зрештою матиме успіх, незважаючи на початкові труднощі», — зазначив Дональд Гілл, співавтор OSINT-звітa Ukraine Update, в коментарі для Kyiv Post. «FP-5, ймовірно, використовуватимуть для ураження цілей, до яких інші українські засоби не можуть дотягнутися, проникнути або завдати такого ж ушкодження з меншими боєголовками. Оскільки це вітчизняний продукт, немає обмежень у способах його застосування».
«Росія може лише визнати, що тепер їй треба прикривати більше об’єктів, і відповідно коригувати свою систему ППО… Час у війні не на боці Росії, а успіх програми “Фламінго” лише посилює тиск», — сказав колишній офіцер армії США.
У травні Німеччина оголосила про виділення $5,7 млрд на спільне виробництво далекобійної зброї, зокрема ракет, в Україні. Згідно з офіційними заявами, до кінця 2025 року очікується «значне збільшення» фінансування. Канцлер Фрідріх Мерц та інші посадовці не уточнили, про які саме види озброєнь ідеться.
Ганс Петер Мідтун, колишній співробітник норвезького Об’єднаного штабу оборони, який нині працює в Українському інституті безпеки та морського права, у коментарі для Kyiv Post сказав, що хоча заяви України про масштабне виробництво ракет поки не підтверджені, сам факт існування цієї зброї у поєднанні з досвідом України в розробці власних систем для ураження вразливих російських цілей — зокрема енергетичної інфраструктури — змусить Москву переглянути свої розрахунки щодо безпеки та подальших атак.
«Україна поступово досягає стратегічного паритету, значно підвищуючи ціну війни для Росії. Запровадження можливостей для ударів на великій дальності також зменшує її залежність від західних стратегічних обмежень — або, радше, від політики Заходу, яка фактично обмежує можливості України у війні», — зазначив Мідтун. — «Росія більше не зможе вести війну безкарно, адже її система командування, мережа ППО, оборонна промисловість, логістика, авіаційні й наземні бази, а також економіка дедалі частіше ставатимуть цілями ударів».
Як далекобійна зброя змінить політику союзників та Росії
Деякі аналітики, зокрема Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир, вважають, що якщо Україна реально зможе завдавати ударів по Росії потужною далекобійною зброєю, це стримуватиме союзників від згортання підтримки Києва. Адже відмова від допомоги призвела б до ескалації війни — Україна мала б більше причин бити по Росії сильніше й менше зважала б на ризики подальшої ескалації.
Експерти, з якими поспілкувався Kyiv Post, по-різному оцінили припущення, що здатність України завдавати потужних ударів по Росії змусить її союзників продовжувати підтримку, аби не допустити подальшої ескалації війни. Водночас більшість погодилися, що зі зростанням військового потенціалу Україна стає дедалі ціннішим партнером для своїх союзників.
«Я б сказав, що це загальний ефект розвитку українського оборонного виробництва. Цілком очевидно, що Дональда Трампа здивувало, що залежність України від США виявилася значно меншою, ніж він припускав — і що, відповідно, нав’язати їй невигідну мирну угоду неможливо. Крилаті ракети великої дальності лише підсилюють цей ефект», — сказав Нільсен.
«Ще один важливий аспект ракети “Фламінго” полягає в тому, що саме такої спроможності нині бракує багатьом європейським державам. Наявність технологій для виробництва таких ракет відкриває можливості для оборонної промисловості, що робить Україну потенційним постачальником для інших країн і привабливішим партнером у сфері безпеки.»
Спостерігачі також погоджуються, що Україна й надалі потребуватиме західного озброєння, здатного виконувати завдання, з якими не впораються ракети власного виробництва.
«Українці й далі хотітимуть отримати ракети Taurus і Storm Shadow — “Фламінго” не є їм заміною. Ці західні системи спеціально створені для ураження добре захищених, укріплених цілей», — сказав Раян. — «“Фламінго” не може повністю відтворити цю спроможність.»
Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки України, у понеділок в коментарі українським ЗМІ зазначив, що Україна перебуває у стані війни, а під час війни головне — мати засоби, які дають змогу ефективно бити по ворогу.
«99% останніх ударів, нанесених Україною по території Росії — зокрема по НПЗ — виконані за допомогою вітчизняних систем. Україна тепер діє самостійно й ефективно — навіть Росія це визнає», — сказав Кирило Буданов. «Удари України завдали Російській Федерації набагато більшої шкоди, ніж західні економічні санкції. Прямими діями ми завдали значно більшого удару по доходах РФ, ніж усі (запроваджені) до цього економічні важелі Заходу. Це неприємна правда, і з неї випливає один висновок — санкційного тиску явно недостатньо.»
«Коли все це починалося [удари по території Росії]… ми воювали однією рукою», — сказав Буданов. «Тепер у нас є власне виробництво. Так, ми хочемо більше — ми завжди хочемо більше. Та саме це локальне виробництво дало нам змогу використовувати сили й ресурси відповідно до нашої стратегії. Зрештою, саме це дає результати.»