Радянський офіційний сатиричний журнал Крокодил виходив із 1922 по 2008 рік і містив схвалені державою карикатури, фотографії та коментарі. Майже повністю політичний за змістом, він просував партійну лінію у висвітленні внутрішніх і міжнародних подій.
На відміну від західних аналогів — американських The Onion і Weekly World News, канадського World News Daily Report чи британського Private Eye, які часто починали як незалежні й бунтівні видання з обмеженими ресурсами, Крокодил видавався у Москві державним агентством Правда а в штаті працювали журналісти, схвалені Кремлем.
Сатира мала своє місце і серед тих, кого нині вважають дисидентськими авторами — вони маскували свою опозицію до держави й її інститутів у фантастичних сюжетах. Найвідомішим, принаймні для західної аудиторії, є Михайло Булгаков із романом Майстер і Маргарита. Автор висміював релігію та корупцію влади під виглядом біблійної алегорії — хоча справжній зміст не був таємницею. Роман залишався неопублікованим аж до смерті і Булгакова, і Сталіна.
Жарти як реальність
Через сто років після появи “Крокодила” незалежні видання Meduza та iStories повідомляють, що нове покоління російських сатириків набагато ближче за підходом до західних колег. Більшість цих сучасних, переважно онлайн-проєктів з’явилися за останнє десятиліття. Серед них — Панорама (2017), Пездуза (2021) і Хуяга (2019).
У своїй фіктивній біографії Панорама зазначає, що нібито заснована у 1822 році. Видання завзято висміює як правих, так і лівих, але здебільшого уникає коментарів про війну в Україні. Два інші ресурси спрямовують свою сатиру переважно проти прихильників війни, та не глузують з тих, хто воює та гине за Путіна. Хуяга, що базується у Санкт-Петербурзі, спочатку висміювала міську та регіональну владу, але після початку війни значну частину уваги перенесла саме на неї.
Інші сайти були створені спеціально для підтримки війни. Найвідоміший приклад — «вот мой яндекс кошелек» (рос.), який з’явився невдовзі після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Він висміює типові цілі прокремлівської пропаганди: президента України Володимира Зеленського, українських «нацистів», Джо Байдена, полк «Азов», російських зірок, що виїхали за кордон, іммігрантів і саму ідею ЛГБТК+ спільноти.
Так абсурдно, що аж здається правдою
Попри те, що кожне з цих видань має на своїх сайтах попередження на кшталт: «Уся інформація на цьому ресурсі є вигаданою або пародією на реальність і створена виключно для розваги — це не справжні новини», — російська влада та державні медіа часто не розуміють жарту.
Матеріали Meduza та iStories містять цілу добірку жартів, настільки абсурдних, що їх важко навіть назвати «фейковими новинами», однак їх регулярно поширюють як достовірні факти — навіть ті, хто мав би знати краще. Ось лише кілька прикладів, наведених iStories:
Панорама:
- У грудні 2017 року редакція Нових ізвєстій обурилася рішенням позбавити російських школярів медалей, здобутих на Міжнародній олімпіаді з фізики в Індонезії, через нібито шахрайство.
- У липні 2018 року, під час чемпіонату світу з футболу, що проходив у Росії, кілька спортивних журналів, зокрема Чемпіонат, передрукували історію про продавчиню з Нижнього Новгорода, яка начебто продала презервативи іноземним уболівальникам.
- Того ж місяця з’явилася ще одна вигадка — що шахраї в Москві нібито возили футбольних фанатів до «фальшивого мавзолею Леніна», облаштованого в квартирі на околиці міста. Агентство ТАСС спростувало цю історію після того, як звернулося за коментарем до «анонімного джерела в правоохоронних органах».
- 25 вересня 2020 року повідомлялося, що іммігранти атакували будівлі в престижному районі Парижа через те, що місцеві жителі «не поважали шаріат».
- А вже 24 вересня 2021 року ширилося повідомлення, що партія «Нові люди» планує висунути Михайла Горбачова кандидатом у президенти Російської Федерації на виборах 2024 року.
Пездуза:
- У березні 2025 року з’явилося повідомлення, нібито США скасували заплановану зустріч із президентом Росії Владіміром Путіним через те, що той прийшов без костюма — новину супроводжувало фото російського диктатора у військовій формі під час візиту разом із начальником Генштабу Валерієм Герасимовим.
вот мой яндекс кошелек (рос.):
- 22 січня 2025 року з’явилося повідомлення, нібито віцепрезидентка Європейської ради Кая Каллас у інтерв’ю німецькому виданню Spiegel заявила, що всім посадовцям і політикам ЄС, які відвідають Київ, присвоюватимуть звання «учасника бойових дій» із відповідними пільгами.
- 10 вересня 2025 року російські державні медіа поширили нібито коментар канцлера Німеччини Фрідріха Мерца після вторгнення російських дронів у повітряний простір Польщі напередодні. У повідомленні йшлося, що Німеччина «вживе заходів» — інформацію опублікували за кілька хвилин після того, як сатиричний сайт розмістив цю фікцію.
- 9 жовтня 2025 року повідомлялося, що вдова Олексія Навального Юлія Навальна дала інтерв’ю BBC після номінації на Нобелівську премію миру й нібито випереджала президента США Дональда Трампа в голосуванні: «Тепер я ворог номер один не лише для Путіна, а й для Трампа».
Читання без сумнівів
iStories пояснює зростання довіри до фейкових новин поширенням соціальних мереж, через що люди втрачають здатність критично сприймати інформацію — навіть попри те, що сатиричні сайти завжди супроводжують свої пости відповідними застереженнями. На неконтрольованих платформах, як-от X чи Telegram, ситуація ще гірша: навіть найабсурдніші твердження сприймають як факти, а теорії змови множаться навколо звичайних заяв.
Як написав один анонімний блогер, коментуючи історію про Мерца на сторінці «вот мой яндекс кошелек» (рос.):
«Минуло лише дев’ять хвилин — і з’явилося близько 15 репостів цього вигаданого цитування, без жодної згадки про його походження». За двадцять хвилин він (або вона) додав: «Швидкість, із якою жарти в Telegram перетворюються на “факти”, справді вражає — але ви, здається, просто з глузду з’їхали, якщо в це вірите».
Тож, щоб не залишилося жодних сумнівів:
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.