Щорічний Всеукраїнський радіодиктант національної єдності відбувся 27 жовтня 2025 року, традиційно приурочений до Дня української писемності та мови. Цьогорічна, 26-та за ліком, акція вкотре підтвердила свою місію — об’єднати українців у всьому світі навколо рідної мови.
Текст «Треба жити» став філософським маніфестом цьогорічного Диктанту
Подія, організована Суспільним мовленням, зібрала рекордну кількість учасників, перетворившись на справжній світовий мовний флешмоб. Українці долучалися до написання диктанту у тисячах локацій: від затишних освітніх закладів та громадських бібліотек до суворих військових частин на передовій та десятків закордонних дипломатичних установ. Географія акції охопила понад тридцять країн, підкреслюючи глобальне значення української мови. Цей масштабний захід став потужним символом стійкості, культурної самоідентифікації та незламності українського духу в умовах повномасштабної війни, демонструючи прагнення нації до культурного життя попри виклики.
Саме цей контекст надав особливого значення тексту «Треба жити!», який написала відома сучасна українська письменниця Євгенія Кузнєцова (авторка романів «Спитайте Мієчку» та «Драбина»). Її твір став не просто диктантом, а глибоким, необхідним усім закликом, який резонував із суспільним запитом на внутрішню опору та продовження життя.
Твір був глибоко емоційним, філософським і водночас життєствердним. Це своєрідний маніфест, що закликає українців продовжувати жити, помічати і цінувати дрібниці, дозволяти собі переживати власні емоції та зберігати іскру надії, попри всі виклики. Цей зміст знайшов сильний відгук у суспільстві.
Що означають «пітятко» і «кияхи»?
Традиційно, диктант містив слова, які викликали найбільші запитання, слугуючи своєрідним тестом на знання діалектизмів та рідковживаної лексики.
Серед слів, які цього року стали найобговорюванішими, були «пітятко» і «кияхи». З’ясувалося, що «пітятко» — це діалектне слово, що означає курча (маленьке пташеня), яке використовують, зокрема, на Закарпатті. А «кияхи» — це діалектизм, яким позначають качани кукурудзи.
Інші складнощі стосувалися правопису таких слів, як прислівник «допіру» (що означає щойно, тільки що), іменник «між’яр‘я» (складне слово з двома апострофами) та «не впівсили» (пишеться разом). Опанування цих слів – це чудовий спосіб збагатити свій словниковий запас і краще пізнати багатство української мови.
Чому Наталія Сумська так швидко читала Радіодиктант 2025?
Виконання тексту народною артисткою Наталією Сумською викликало великий резонанс у соціальних мережах та медіа. Основна критика стосувалася занадто високого темпу читання. Багато учасників скаржилися, що не встигали якісно записувати слова та розділові знаки, особливо в складних конструкціях, де, наприклад, потрібно було швидко визначити, чи ставити кому перед сполучниками коли, як, чому чи де.
Читець диктанту, Наталія Сумська, оперативно відреагувала на критику. Вона пояснила, що її робота була суворо регламентована і підпорядкована сценарію. За її словами, вона «читала чітко по секундах, за авторським текстом, який мені дали».
«Це був сценарій, де все було розписано по часу. Це не мій вибір, не моє бажання, а просто чітке виконання інструкції, узгодженої з філологами».
Попри суперечки щодо темпу читання, організатори та медіаспільнота незмінно наголошували, що Радіодиктант – це насамперед флешмоб єднання та уваги до мови, а не академічний іспит із високими вимогами. Головний його підсумок – масове зацікавлення нашою мовою, культурою та ідентичністю, що проявилося у тисячах написаних робіт, надісланих з різних куточків світу. Цей диктант, як і всі минулі, став справжнім, потужним актом національної єдності, підтверджуючи, що мова є ключовою зброєю та непорушною основою української самосвідомості в умовах важких випробувань.