Колабораціонізм — це зрада, за яку рано чи пізно настає розплата. З 2014 року та з початком повномасштабного вторгнення Росії низка колишніх українських політиків та публічних осіб обрала шлях співпраці з агресором. Їхня роль була цинічною: легітимізувати окупацію та розповсюджувати кремлівську пропаганду. Ми проаналізуємо долі трьох найвідоміших фігур — Олега Царьова, Дениса Пушиліна та Тетяни Монтян — і розповімо, що з ними сталося.
Як Царьов, Пушилін та Монтян співпрацювали з РФ і до чого призвела їхня зрада Батьківщини?
Олег Царьов — колишній народний депутат, який мав видатну кар’єру в лавах Партії регіонів. Проте його політичний шлях завершився ганебною зрадою. Ще до 2014 року Царьов прославився як затятий прихильник Москви. Після Революції Гідності він відкрито підтримав агресію, став обличчям так званої “Новоросії” і швидко втік до Росії, а потім оселився в окупованому Криму.
Українське правосуддя дало слушну оцінку його діям: суди заочно засудили Царьова до 8, а пізніше до 12 років ув’язнення, а його майно було конфісковано. Його минуле наздогнало його восени 2023 року, коли в окупованій Ялті на нього було скоєно замах. За інформацією ЗМІ та СБУ, у Царьова стріляли, і він потрапив до реанімації. Він вижив, проте замах став цінним нагадуванням: навіть у тилу окупантів зрадники не можуть почуватися захищеними.
Денис Пушилін — це маріонетка Кремля, шлях якого почався з фінансових пірамід (МММ). Він став одним із ватажків окупаційної адміністрації “ДНР”. Росія використовує його для створення видимості “місцевої влади”. Роль Пушиліна полягає у виконанні наказів Москви. Він був причетний до організації незаконної примусової мобілізації, депортації українських дітей та розкрадання майна, включно з вивезенням 30 тисяч тонн металу, вкраденого з комбінатів Маріуполя.
Україна не забуває про його злочини: суд заочно засудив Пушиліна до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Він регулярно отримує нові підозри від СБУ та прокуратури за державну зраду та воєнні злочини. Його “адміністрація” у Донецьку регулярно зазнає атак, і його доля повністю залежить від рішень російського керівництва, а місце в ієрархії Кремля не є стійким, адже там не цінують своїх “агентів”.
Тетяна Монтян — колишня українська адвокатка, яка зробила невдалий вибір, виїхавши до Росії у 2021 році, а потім ставши активною пропагандисткою. Монтян постійно їздить на окуповані території Донбасу, де знімає пропагандистські сюжети, виправдовуючи російську агресію та поширюючи антиукраїнські наративи. Її діяльність повністю підпадає під визначення колабораційної.
В Україні проти неї порушено кримінальні справи. СБУ повідомила Монтян про підозру за чотирма статтями Кримінального кодексу, у тому числі за посяганням на територіальну цілісність та державною зрадою. Крім того, її було позбавлено права займатися адвокатською діяльністю. Вона також відчула на собі небезпеку у жовтні 2023 року, коли потрапила під удар українського FPV-дрона на Донбасі і отримала контузію. Окрім того, днями колишню українську адвокатку і прокремлівську пропагандистку Тетяну Монтян внесли до російського федерального переліку “терористів та екстремістів”, який веде Росфінмоніторинг. Подання про її внесення було ініційовано через нібито дискредитацію російської армії в її публікаціях, що є невдалим парадоксом для затятої колаборантки.
Усі ці історії є переконливим свідченням того, що українське правосуддя працює. Воно може бути заочним, але вироки є законними, створюючи принцип невідворотності покарання: особи, як Царьов і Пушилін, юридично тавровані як злочинці, а їхнє майно підлягає конфіскації. Правоохоронні органи ефективно використовують інструменти Кримінального кодексу про державну зраду та колабораційну діяльність, доводячи конкретні злочини, що робить правову позицію міцною та досконалою.
Проте найбільш цінним наслідком для колаборантів є психологічний тиск та втрата безпеки, адже замах на Царьова та поранення Монтян українським дроном є яскравими доказами: навіть на окупованих територіях вони змушені жити в постійному страху, розуміючи, коли і звідки може прилетіти відплата. Зрештою, ніхто з колаборантів не може почуватися спокійно, адже зрада Батьківщини — це дія, яка має свою ціну, і її доведеться заплатити.