Українці, які тимчасово або постійно живуть за кордоном, не втрачають права розпоряджатися своїм майном в Україні, зокрема нерухомістю. Заповіт на квартиру, будинок чи земельну ділянку можна скласти, не повертаючись додому. Для цього закон передбачає два основні юридичні механізми.
Як скласти заповіт на українську нерухомість з-за кордону
Посвідчення заповіту в українському консульстві — найпростіший і найнадійніший варіант, адже такий документ автоматично відповідає вимогам українського законодавства.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном, включно з посвідченням заповітів, покладається на консульські установи та, у деяких випадках, на дипломатичні представництва України. Заповідачеві необхідно записатися на прийом до консула та з’явитися особисто з документом, що посвідчує особу (зазвичай це закордонний паспорт).
Консул посвідчує заповіт відповідно до положень Цивільного кодексу України та Положення про порядок учинення нотаріальних дій. Це гарантує, що документ повністю відповідає вимогам українського законодавства й може бути використаний для оформлення спадщини в Україні.
Важливою особливістю цього механізму є обов’язкова реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі України. Консульство передає дані до Міністерства закордонних справ, яке забезпечує внесення документа до реєстру. Завдяки цьому спадкоємці зможуть швидше відкрити спадкову справу після смерті заповідача.
Важливою особливістю цього механізму є обов’язкова реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі України. Цю функцію виконує консульська установа через Міністерство закордонних справ, що значно спрощує процедуру відкриття спадщини для спадкоємців.
Альтернативний спосіб — звернутися до місцевого нотаріуса або іншого уповноваженого органу в країні перебування, який має право посвідчувати заповіти відповідно до місцевого законодавства.
У цьому випадку форма і зміст заповіту регулюються законом іноземної держави. Однак, для того, щоб такий документ був визнаний в Україні, він повинен відповідати вимогам статті 72 Закону України «Про міжнародне приватне право». Заповіт буде чинним, якщо він відповідає законодавству країни, де його було складено, закону держави громадянства заповідача або законодавству країни, де розташоване майно — тобто України.
Після посвідчення іноземним нотаріусом, документ потребуватиме додаткових процедур:
- Легалізація: Заповіт має бути засвідчений за процедурою апостилювання або консульської легалізації (залежно від міжнародних договорів між Україною та цією країною). Це підтверджує юридичну силу документа.
- Переклад: Обов’язковим є нотаріально засвідчений переклад документа на українську мову.
Заповідач або його представник може звернутися до українського нотаріуса — державного чи приватного — щоб внести дані про іноземний заповіт до Спадкового реєстру. Хоча це не є обов’язковою вимогою, такий крок допоможе уникнути затримок під час оформлення спадщини в Україні.
Отже, українці, які перебувають за кордоном, мають усі законні інструменти для розпорядження своєю нерухомістю на Батьківщині. Водночас посвідчення заповіту — незалежно від обраного способу — потребує особистої присутності заповідача та підтвердження його повної дієздатності.