30 жовтня десятки людей зібралися біля посольства України у Варшаві, щоб протестувати проти… війни. Але чому не біля посольства Росії — країни-агресорки? І хто насправді організував цей «мирний» протест?
За даними джерел Kyiv Post, у демонстрації взяли участь від 50 до 100 осіб, переважно дуже молодих. Деякі тримали плакати з написом «Ні війні» українською мовою. Зовні це виглядало як акція за мир. Та місце проведення — біля посольства країни, на яку напали, а не агресора — одразу викликало підозри.
У посольстві повідомили, що їх не поінформували про проведення акції, що свідчить: демонстрація не була спонтанною. Навпаки, вона виглядала ретельно спланованою — ймовірно, як частина дезінформаційної операції.
$40 за участь у протесті — оголошення в мережі
За день до події в кількох українсько- та російськомовних групах у соцмережах Варшави з’явилися оголошення із запрошенням долучитися до «мирного протесту». Kyiv Post переглянув ці публікації. Ймовірний організатор, який представляв неіснуючий фонд, обіцяв учасникам по 150 злотих (близько $40) за присутність. В оголошеннях використовувалися синьо-жовті емодзі — кольорів українського прапора — і гасла на кшталт «Допоможіть привернути увагу медіа та політиків».
Профіль, із якого публікували оголошення, виявився фейковим: він мав польське ім’я, жодної іншої активності, а фото профілю було завантажене напередодні. Контакт у Telegram, зазначений у рекламі, також був фейковим — його нік відсилав до мексиканського наркобарона Ель Чапо.
Цей тип операцій відповідає типовим схемам російської дезінформації. Використовуючи проукраїнську риторику та символіку, організатори прагнули знизити підозру й змусити учасників повірити, що вони роблять щось важливе — а не беруть участь у провокації.
Російська провокація чи соціальний експеримент?
Жоден журналіст не з’явився на акції, попри обіцянки в оголошеннях, що там буде присутня преса. Це свідчить, що демонстрація могла бути тестом — репетицією масштабнішої операції або спробою перевірити реакцію суспільства.
Не виключено, що подію знімали на мобільні телефони. Такі кадри згодом можна використати в пропагандистських цілях: «Українці протестують проти війни біля власного посольства».
Жодних безпосередніх доказів наразі немає, однак напрям, звідки могла походити ця операція, видається очевидним.
Як діє російська розвідка в Польщі
Це був не поодинокий випадок. Російські та білоруські спецслужби ведуть активну діяльність у Польщі, і проводять різноманітні операції зі дестабілізації та дезінформації.
Польська влада неодноразово повідомляла про затримання осіб — зокрема українців, білорусів і поляків — яких підозрюють у шпигунстві, саботажі або співпраці з російською розвідкою. Багато з них — «одноразові агенти», завербовані через Telegram, які часто і не усвідомлюють, на кого насправді працюють.
Особливу увагу російські спецслужби приділяють українцям, які мешкають у Польщі. Поза оперативними цілями, вербування спрямоване на підрив довіри між поляками й українцями та формування негативного образу українців у польському суспільстві. Таким чином, Росія вбиває двох зайців: реалізує свої розвідувальні завдання та сіє розбрат і недовіру.
Кого вербують і навіщо
Російські спецслужби зазвичай вербують людей із кількох типових груп:
- Молоді та наївні люди, які не усвідомлюють, хто стоїть за «пропозицією»
- Особи з кримінального середовища, які вважають, що беруть участь у дрібних махінаціях, а не у шпигунстві
- Ті, хто перебуває під фінансовим тиском або зазнає шантажу через компромат
- А іноді — ідеологічні прихильники Москви, так звані «ждуни», які щиро підтримують її порядок денний.
Фінансова скрута та загальна необізнаність — спільні риси більшості таких випадків.
Дезінформація та стійкість
Протест біля посольства України у Варшаві може видаватися дрібним епізодом, але насправді він показовий. Він демонструє, наскільки легко організувати фейкову акцію в самому центрі польської столиці — і як мало потрібно, щоб маніпулювати громадським сприйняттям.
Це класичний приклад російських дезінформаційних тактик: недорогі, але ефективні операції, спрямовані на підрив довіри та поширення хаосу.
Зрештою, саме стійкість суспільства — його здатність розпізнавати маніпуляції та не піддаватися на провокації — залишається найнадійнішим захистом від таких гібридних загроз.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.