Два роки тому Рава-Руська (майже 8 000 мешканців) на заході України відсвяткувала величезну подію: запуск прямого потягу до Варшави. Ця подія була названа історичною, оскільки з моменту запуску маршрут був заповнений на 90%.
Громадянам ЄС радість може здатися перебільшеною, але Україна подолала десятиліття корупції та бюрократичних перепон, щоб відповідати залізничним стандартам ЄС, що ускладнювалося через ширші українські колії.
До 2023 року, незважаючи на війну, колії європейського зразка з’єднали українське Мукачево з Угорщиною та Словаччиною, Раву-Руську з Польщею і простяглися на 22 км (14 миль) від Чопа до Ужгорода (обидва міста в Україні).
Плани досягти Львова до 2027 року уможливлять маршрути до Відня, Кракова та Варшави. Ця важлива віха стосується не лише звичайних залізничних реформ, вона символізує інтеграцію України до ЄС, іронічно пов’язуючи її спочатку зі Словаччиною та Угорщиною, які сьогодні є частиною сил, що чинять опір подальшій допомозі та інтеграції України.
Незворотність курсу України
У 2019 році Україна закріпила у своїй Конституції незворотність курсу на повноправне членство в Європейському Союзі. Це юридично зобов’язало Київ продовжувати інтеграцію з ЄС і відкрило шлях до розвитку економіки в рамках єдиного ринку з півмільярдом споживачів.
До вторгнення Росії в Крим і на Донбас у 2014 році економіка України була тісно пов’язана з Москвою. У 2011 році на Росію припадало приблизно 29% українського експорту та 35% імпорту.
Понад десять років потому ситуація змінилася — у 2024 році ЄС перетворився на найбільшого торговельного партнера України, на який припадало понад 50% від загального обсягу торгівлі України.
Поки Брюссель святкує угоду як важливу віху, Угорщина, Польща та Словаччина формують неформальний альянс скептиків щодо України в ЄС.
Минулого тижня, після майже двох років переговорів, набула чинності оновлена торговельна угода між Україною та ЄС. На відміну від попередніх тимчасових торговельних преференцій, нова угода встановлює довгострокові правила: угода поступово знижує тарифи, вимагає від України наближення до стандартів виробництва ЄС та запроваджує захисні застереження для чутливих секторів європейського сільського господарства, таких як цукор, птахівництво та зернові.
Проте, в той час як Брюссель святкує угоду як важливу віху, Угорщина, Польща та Словаччина формують неформальний альянс скептиків щодо України в ЄС, зберігаючи свої заборони на імпорт українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції.
Уряди трьох країн стверджують, що дешеві українські товари завдають шкоди місцевим фермерам, тоді як Європейська комісія наполягає на тому, що переглянута угода вже містить захисні механізми для вітчизняних виробників.
Від енергетичної залежності до європейської інтеграції
Тим часом, ще одне досягнення залишається важливим, незважаючи на геополітичні бурі та виклики війни: У 2017 році Україна розпочала історичну подорож, щоб від’єднати свою енергосистему від Росії та Білорусі й приєднатися до енергосистеми континентальної Європи — процес, який повторює сусідня Молдова, ще одна східноєвропейська країна, що рухається до інтеграції в ЄС.
Понад п’ять років Україна ретельно готувалася до цієї зміни, кульмінацією якої стали плани протестувати енергосистему в ізольованому режимі, починаючи з 24 лютого 2022 року, разом з Молдовою.
Однак через кілька годин після відключення української енергосистеми для запланованого триденного тестування о 03:40 Росія розпочала військове вторгнення, ймовірно, розраховуючи на енергетичну вразливість України, щоб підірвати її економіку та дестабілізувати країну.
Москва, яка давно звикла використовувати енергетику як інструмент впливу і шантажу на пострадянському просторі, недооцінила стійкість України і підтримку Заходу, очікуючи, що відключення електроенергії і перебої зі зв’язком прокладуть шлях для швидкого російського наступу.
Наступний етап — відкриття і, що особливо важливо, закриття переговорних кластерів за 35 розділами щодо вступу до ЄС — виявився набагато складнішим.
Всупереч цим очікуванням, енергосистема України не лише витримала початкову автономну роботу, але й разом з молдовською «Молделектрикою» 26 лютого успішно подала запит на аварійну синхронізацію з континентальною європейською енергосистемою ENTSO-E.
До 16 березня 2022 року, після 21 дня ізольованої роботи, що значно перевищує заплановані три дні, обидві країни фізично підключилися до європейської енергосистеми, що було схвалено Радою ЄС та ENTSO-E.
Це відокремлення від російського енергетичного впливу поширилося не лише на електроенергію: у 2024 році Молдова пережила свою першу зиму без російського газу, оголивши вразливі місця в окупованому Росією Придністров’ї, де поглиблювалися кризові явища. Україна відмовилася від транзиту російського газу після закінчення контракту наприкінці 2024 року.
Ці болючі кроки від дешевої енергетичної залежності від Росії демонструють відданість України курсу до ЄС, незважаючи на те, що політичний бік питання залишається досить складним.
Повномасштабне вторгнення у 2022 році, здавалося, прискорило цю тенденцію, коли Україна та Молдова отримали статус кандидатів на вступ до ЄС.
Але наступний етап — відкриття і, що особливо важливо, закриття переговорних кластерів за 35 розділами щодо вступу до ЄС — виявився набагато складнішим. Наразі прогрес України застряг на етапі реформ.
Майбутнє євроінтеграційних прагнень України та Молдови
Відповідно до оновлених рамок розширення ЄС, переговори щодо вступу України до ЄС розділені на шість переговорних кластерів — від “фундаментальних” питань, таких як верховенство права та демократичні інститути, до “зеленого порядку денного”, “сільського господарства” та “зовнішніх відносин”.
Оптимізм щодо вступу України до ЄС до 2030 року поступово згасає — дедалі частіше лунають розмови про можливий вступ не раніше 2040 року, разом із Молдовою.
Кожен кластер має спочатку пройти технічний “скринінг”, щоб оцінити, наскільки українське законодавство відповідає стандартам ЄС, перш ніж можна буде розпочати офіційні переговори.
З моменту отримання статусу кандидата у 2022 році Київ завершив скринінг у кількох сферах, включаючи енергетику, транспорт та конкурентну політику, а також розпочав попередні переговори щодо реформування внутрішнього ринку.
Однак перший кластер — зосереджений на незалежності судової влади та державному управлінні — залишається заблокованим вето Угорщини, що гальмує подальший прогрес.
На тлі цих затримок президент Молдови Майя Санду закликала ЄС зберігати “ясність і стійку прихильність” до розширення, застерігаючи від ризику стагнації, поки Угорщина продовжує перешкоджати переговорам з Україною.
Вона підкреслила, що Молдова, яка подала заявку на членство разом з Україною у 2022 році, виконала всі свої зобов’язання.
Оптимізм щодо вступу України до ЄС до 2030 року поступово згасає — дедалі частіше лунають розмови про можливий вступ не раніше 2040 року, разом із Молдовою. Втім, все залежатиме від того, як розвиватимуться події.
Поки триває війна, досягти членства буде складно: цей процес вимагає стабільної демократії, верховенства права, поваги до прав людини і, перш за все, функціонуючої ринкової економіки — все це було серйозно підірвано повномасштабним вторгненням Росії.
Юлія Мендель, ТА Київ
З оригіналом можна ознайомитися тут.