Ледь висохло чорнило на, здавалося б, досягнутій угоді про захист Угорщини від санкцій США, спрямованих проти російської нафти й газу, як деталі почали розчинятися в гострій суперечці між Вашингтоном і Будапештом.
Всього через кілька годин після того, як угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан – давній ідеологічний союзник – завершив дружню зустріч з президентом Дональдом Трампом, виникла серйозна суперечка щодо терміну енергетичного винятку.
Відстрочка, за яку Орбан лобіював особисто, щоб захистити свою економіку, яка страждає від енергетичної кризи, тепер стала центром трансатлантичної суперечки.
Табір Орбана оголошує перемогу
У суботу ввечері міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто у соцмережах рішуче спростував твердження про те, що пільга є тимчасовим заходом терміном на один рік.
«Фейкові новини», – заявив він у вихідні, що цілком могло б бути частиною повномасштабної дипломатичної суперечки. «Пільга є постійною на невизначений термін», – написав він.
Його однозначна заява зустріла не менш категоричну відповідь з боку адміністрації Трампа.
Високопоставлений американський чиновник, який на умовах анонімності поспілкувався з Kyiv Post, відкинув версію Угорщини двома лаконічними словами: «Ніщо не є безстроковим».
Як раніше повідомляв Kyiv Post, американські чиновники заявили в п’ятницю, що звільнення від санкцій діє лише один рік. Такий термін підриває наратив, який Орбан продає своїй внутрішній аудиторії напередодні складного виборчого року.
Проблема трубопроводу
Суперечка стосується долі російських енергетичних трубопроводів – «Дружба» для нафти і «Турецький потік» для газу – які живлять угорську економіку, критично залежну від Москви.
За даними МВФ, у 2024 році Угорщина залежала від Росії приблизно на 86% у постачанні нафти та на 74% у постачанні газу.
Будапешт послідовно стверджує, що негайне припинення поставок спричинить «стрімке зростання» цін на енергоносії. За оцінками угорської влади, це може коштувати країні, яка не має виходу до моря, понад 4% її ВВП та викликати «нестерпне» підвищення цін для домогосподарств і підприємств.
Для Орбана забезпечення безстрокового звільнення від санкцій є як економічною, так і політичною необхідністю. Це дозволяє йому заявити про велику перемогу над тиском з боку Брюсселя, Києва та НАТО, а також над попередніми каральними санкціями США, введеними адміністрацією Трампа минулого місяця проти російських енергетичних гігантів «Лукойл» і «Роснефть».
Внутрішньополітична доля Орбана, який стикається з новою опозиційною загрозою, значною мірою залежить від його здатності захистити угорців від економічних наслідків війни в Україні.
Тепла зустріч, холодні наслідки
Зустріч двох націоналістичних лідерів, за всіма оцінками, була теплою. Трамп публічно похвалив Орбана, висловивши схвалення його жорсткої позиції щодо імміграції і навіть проявивши співчуття до географічного становища Угорщини.
«Ми розглядаємо це питання», – сказав Трамп у п’ятницю. «Для нього дуже складно отримувати нафту і газ з інших регіонів... у них немає моря. У них немає портів».
В обмін на відстрочку, як зазначив представник Білого дому, Будапешт зобов’язався закуповувати скраплений природний газ зі США за контрактами на суму близько 600 мільйонів доларів – поступка, яка цілком відповідає енергетичній програмі Трампа «Америка понад усе».
Плутанина чи обдумана двозначність?
Суперечливі заяви з Вашингтона і Будапешта виявляють небезпечну двозначність, що лежить в основі угоди.
Бліц-кампанія Сійярто в соціальних мережах, в якій він наполягає, що «хто стверджує інше, той не був присутній на переговорах. Набагато простіше запитати тих з нас, хто був там», є прямим і агресивним викликом публічній заяві Білого дому.
Це свідчить про те, що в Овальному кабінеті було дане «невизначене» схвалення, яке американські помічники тепер намагаються перетворити на більш традиційну дипломатичну угоду з обмеженим терміном дії.
Цей епізод є типовим для Трампа: угода, укладена на основі особистих стосунків із іноземним лідером, за якою одразу ж слідує метушня серед американських чиновників, які намагаються визначити конкретні умови угоди.
Це також класичний Орбан: отримати максимальну політичну вигоду від дружньої зустрічі, а потім використовувати твердження про «фейкові новини», щоб приховати будь-які незручні деталі, які применшують його дипломатичний тріумф.
Союзники спостерігають з нервозністю
Для зовнішньополітичного істеблішменту Вашингтона короткострокове звільнення від санкцій є заходом з мінімізації збитків. Це дозволяє запобігти повному розриву з важливим, хоча й суперечливим, союзником по НАТО, зберігаючи при цьому важелі впливу.
Однак для Києва та його союзників в ЄС сам спір є ознакою нестабільності.
Він свідчить про те, що критичні енергетичні санкції, покликані задушити військові зусилля Москви, тепер стали предметом політичних торгів, в яких Білий дім і ключова країна ЄС не можуть навіть домовитися про дату закінчення терміну дії.
Зараз питання полягає в наступному: чи є твердження про «необмежений термін» звичайним збоєм у комунікації, чи ж Віктор Орбан розраховує на те, що скасувати вже надане звільнення від санкцій — навіть тимчасове — буде складно. Це особливо актуально з огляду на наближення виборів і наявність потужного союзника в Білому домі.
Безпосередньою жертвою цієї ситуації стала ясність: її замінила трансатлантична суперечка щодо єдиної найважливішої деталі — терміну дії угоди.