На четвертому році війни проти України російські правоохоронні органи — один із головних інструментів державного контролю — переживають безпрецедентну кадрову кризу.
Причиною відтоку кадрів стали мізерні зарплати, які з’їдає інфляція, а також скорочення можливостей для корупційних заробітків. У результаті досвідчені офіцери масово переходять на військові контракти, де бойові надбавки та премії значно перевищують зарплати у цивільній поліції.
Від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року кожна третя посада в поліції Росії залишається незаповненою, що створює серйозне навантаження на систему внутрішньої безпеки. Нестача кадрів призвела до зростання злочинності, підвищення рівня насильства та потенційної зміни способів, якими Кремль утримує порядок у країні.
Міністр внутрішніх справ Владімір Колокольцев визнав проблему ще в березні, заявивши, що в Міністерстві внутрішніх справ бракує 172 тисяч співробітників — майже 19% від загальної чисельності.Ще гірша ситуація у Федеральній службі виконання покарань, де дефіцит кадрів сягає 23%. Для порівняння: у 2020 році нестача становила 10–15%, тобто нині вона більш ніж подвоїлася, а подекуди навіть утричі перевищує попередній рівень.
У регіонах на схід від Уралу та на півдні, зокрема на Північному Кавказі, чисельність поліцейських за останні п’ять років скоротилася наполовину. У деяких районах поліція недоукомплектована майже на 90%.
Низька оплата праці є головною причиною кризи. Після реформ 2011 року, спрямованих на підвищення професійного рівня поліції, зарплати справді зросли, але ці надбавки швидко знецінила інфляція та стагнація російської економіки.
Сьогодні рядовий патрульний отримує близько 38 тисяч рублів на місяць — приблизно $380, що менше, ніж заробіток деяких касирів у Москві. Раніше поліцейські могли підзаробляти на дрібних поборах із водіїв чи власників крамниць, але останні антикорупційні кампанії Кремля суттєво скоротили такі «можливості».
У результаті багато досвідчених співробітників — з досвідом поводження зі зброєю та контролю ситуації під час масових заворушень — перейшли до армії, де зарплати й премії значно вищі.
Військові контракти передбачають підйомні до 200 тисяч рублів (приблизно $2 470) — це майже дворічна зарплата поліцейського, — а також бойові надбавки, що значно перевищують заробітки у цивільному секторі.
Через кадровий дефіцит час реагування поліції на виклики зріс, а профілактичну роботу фактично згорнули. Внаслідок цього рівень злочинності в Росії стрімко зростає, а правопорушення стають дедалі жорстокішими.Кількість злочинів із використанням незаконної вогнепальної зброї, яку у 2020 році оцінювали у 25 тисяч випадків, різко збільшилася через контрабанду з України та витоки зі складів військових.
Кількість вбивств, нападів і збройних пограбувань у Росії зростає — особливо у великих містах, а також у віддалених регіонах на півдні та сході країни.На тлі дефіциту поліцейських дедалі більше громадян оформлюють дозволи на зброю — тенденція, яка робить суспільство ще більш вибухонебезпечним.
Один із нещодавніх випадків показує масштаби ризику. Минулого тижня мешканець Забайкальського краю, який відмовився від примусового виселення, відкрив вогонь по чиновниках, поранивши кількох поліцейських. Подібні інциденти ще десять років тому здавалися неможливими, але тепер трапляються дедалі частіше. Навіть під час рутинних операцій поліції вссе частіше потрібне підкріплення з інших відомств.
Щоб компенсувати нестачу кадрів, влада залучає співробітників Федеральної служби безпеки (ФСБ) та навіть військових для контролю натовпу чи розв’язання майнових конфліктів. Проте жодне з цих відомств не пристосоване до повсякденної поліцейської роботи.
Повернення ветеранів з війни в Україні ще більше загострить ситуацію. Від 2022 року, за оцінками, до Росії вже повернулося близько 500 тисяч військових, і ця цифра зростатиме, якщо бойові дії сповільняться або завершаться.
Невдоволення серед колишніх бійців наростає — різко побільшало випадків домашнього насильства, публічних сутичок і злочинів за їхньої участі. Ці чоловіки приносять у свої громади не лише бойовий досвід, а й зброю — часто незаконно збережену — у суспільство, де й без того бракує контролю.
Подібну ситуацію Росія вже переживала після радянсько-афганської війни у 1980-х, коли повернення ветеранів призвело до сплеску організованої злочинності. Проте нинішній масштаб значно більший: війна в Україні породила набагато більше ветеранів, ніж афганська кампанія.
Повернувшись із війни, багато військових скаржаться, що не можуть знайти роботу з таким самим рівнем оплати, який мали у війську. Чимало з них відчувають злість і розчарування, а брак суспільної поваги до їхньої служби лише посилює невдоволення. У містах, зокрема Ростові та Новосибірську, інциденти за участю ветеранів дедалі частіше потрапляють у новини.
Ветерани купують зброю та створюють неформальні загони самооборони — радикальні націоналістичні угруповання як серед етнічних росіян, так і серед національних меншин. Такі загони можуть легко обернути зброю один проти одного — або проти самої держави.
Малоймовірно, що Кремль проігнорує ці тенденції — однак знайти ефективні рішення буде непросто. Путін неодноразово демонстрував готовність застосовувати силу, як це було під час придушення антивоєнних протестів і заколоту «Вагнера» у 2023 році. Але застосування сили всередині країни, радше, лише посилить нестабільність, а не приборкає її.
Кремль поки не відволікається від війни. Путін, схоже, розраховує, що зможе завершити війну переговорами — звісно, на умовах, вигідних Москві. Така уявна «перемога» дозволила б перерозподілити ресурси й, можливо, підняти мораль у суспільстві за рахунок відчуття успіху.Але все це — лише мрії.
Триває третій рік війни, і кількість жертв уже перевищує мільйон. Малоймовірно, що росіяни відчують щось інше, крім полегшення, коли ця довга, безглузда й виснажлива війна нарешті закінчиться. Тим часом у країні зростає — хоч і переважно приховане — невдоволення.
Поки що система внутрішньої безпеки Путіна лише «гасить пожежі» — придушує один осередок напруги, як одразу спалахує інший. Тривалі репресії неминуче породжують обурення. У такій вибухонебезпечній атмосфері кримінальна проблема може швидко перерости у політичну кризу.
Громадські настрої це підтверджують. Опитування незалежних центрів, зокрема Левада-центру, демонструють падіння довіри до правоохоронних органів: дедалі більше росіян сумніваються у власній безпеці. У сільських районах і передмістях люди скаржаться на відчуття покинутості — крадіжки залишаються без розслідування, бо викликати поліцію просто не має сенсу.
Вплив війни всередині Росії відчувається не лише в роботі поліції. Економічні проблеми — санкції, інфляція та нестача робочої сили — ще більше ускладнюють ситуацію.
Переповнені й недоукомплектовані в’язниці дедалі частіше стають місцем бунтів і втеч. Прикордонні регіони, виснажені потоком біженців і контрабандою, не мають достатньо людей, щоб забезпечити порядок. На Північному Кавказі, де напруга досі не зникла, скорочення чисельності поліції викликає побоювання нового спалаху насильства.
Поки що режим Путіна утримує контроль завдяки системі стеження й вибірковим репресіям. Та кадрова криза оголює глибшу слабкість — державу, виснажену власними амбіціями.
Поки Україна тримає оборону на полі бою, наслідки імперських прагнень Путіна дедалі сильніше відчуваються всередині самої Росії. Без реформ — підвищення зарплат, стимулів для утримання кадрів або скорочення військової кампанії в Україні — розвал російської поліції триватиме.
Зараз ситуація може здаватися спокійною, але питання не в тому, чи почнеться заворушення, а наскільки швидко й далеко воно пошириться. Дестабілізація Росії може змінити перебіг війни — спричинити або відчайдушну ескалацію, або внутрішній перелом.
Для українців, які щодня переживають обстріли, іронія очевидна: агресія Москви назовні сіє розбрат усередині країни. У міру того як війна затягується, нестача поліцейських у Росії стає не просто бюрократичною проблемою — це симптом системи, яку руйнують власні рішення.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.