Вашингтонський кореспондент Kyiv Post забив на сполох, повідомивши, що адміністрація Трампа наполягає на вилученні з резолюції ООН формулювання, яке підтверджує територіальну цілісність України та засуджує окупацію Росією Криму та інших регіонів України.
Нагадаємо, що в лютому 2025 року США разом із Росією, Білоруссю та Північною Кореєю проголосували проти резолюції ООН, яка засуджувала Москву за початок війни в Україні. За неї проголосувала переважна більшість держав, у тому числі найближчі союзники Америки – від Великої Британії до Німеччини, від Японії до Австралії.
А США підтримали Кремль.
І це не вперше. Дональд Трамп систематично руйнував західну відповідь на російську агресію. Він тиснув на Володимира Зеленського, щоб той погодився на мирний план, за яким Росія зберігала би за собою Крим, Донбас та інші окуповані території – всього приблизно 20 відсотків території України. Цей план передбачав заморожування конфлікту на поточній лінії фронту, а також можливе зняття з Росії всіх санкцій США і закриття дверей НАТО для України.
Міжнародний порядок, заснований на правилах, переживає найсерйознішу кризу з моменту свого створення. Загроза йде не від супротивників Америки. Вона йде від тих, хто зараз її очолює
Такий підхід публічно розкритикували британські, литовські та німецькі урядовці. Один високопоставлений дипломат висловився прямо: це «дає Путіну все, чого він хоче».
Назвімо речі своїми іменами: Америка відмовляється від міжнародного порядку, заснованого на правилах, який вона будувала, захищала і від якого отримувала вигоду протягом восьми десятиліть.
Криза, яку ми зараз маємо
Міжнародний порядок, заснований на правилах, переживає найсерйознішу кризу з моменту свого створення. Загроза йде не від супротивників Америки. Вона йде від тих, хто зараз її очолює.
Коли в лютому 2022 року Росія вторглася в Україну, Владімір Путін відкрито відкинув європейську архітектуру безпеки, створену після закінчення Холодної війни, заперечив право України на існування як суверенної держави і спробував перекроїти міжнародні кордони військовою силою. Міжнародна реакція була типовою: економічні санкції ізолювали Росію, до України надходила військова допомога, дипломатичні зусилля об’єднали десятки країн на захист України.
Світ, керований силою? Це вигідно тим, хто готовий використовувати її без обмежень. У міру ослаблення порядку, заснованого на правилах, автократія набирає сили.
Усе це можуть зруйнувати дії Трампа. Змушуючи Україну поступитися територією заради миру, він дає зрозуміти кожному авторитарному лідеру: якщо ти зможеш захопити територію і утримувати її достатньо довго, якщо ти зможеш зробити війну достатньо болісною для західних демократій, то вони зрештою втомляться і змусять жертву віддати те, що ти завоював, та ще й визнають завойоване твоїм.
Чому система має значення
Майже 80 років міжнародний порядок, заснований на правилах, запобігав війнам між великими державами. Це безпрецедентно в історії людства. До цього війни між великими державами спалахували регулярно протягом століть. Кульмінацією стали дві світові війни, в яких загинуло понад 100 мільйонів людей. Міжнародний порядок, побудований після 1945 року, поклав край цій тенденції завдяки правилам, інституціям і альянсам, які зробили агресію дорогою, а співпрацю вигідною.
Ця система є не лише стратегічною домовленістю, а й фундаментально демократичним проєктом. Замість свавільної влади ми отримуємо узгоджені правила. Міжнародні інституції створюють підзвітність. Консенсус замінює диктат. У цій системі демократичні принципи масштабовані до міжнародних відносин.
Автократії це прекрасно розуміють, тому Путін, Сі та інші авторитарні лідери невпинно працюють над підривом міжнародних інституцій і норм. Світ, керований правилами, обмежує їхню владу.
Світ, керований силою? Це вигідно тим, хто готовий використовувати її без обмежень. У міру ослаблення порядку, заснованого на правилах, автократія набирає сили.
Україна – кристалізація цієї реальності. Це демократія, яка бореться за своє право на існування, за право обирати власні союзи, за право визначати своє майбутнє. Вторгнення Росії — це не просто територіальна агресія, це напад на принцип, згідно з яким народи мають право на самовизначення. До речі, цей принцип ще в 1918 році просував тодішній президент США Вудро Вільсон у своїх знаменитих «Чотирнадцяти пунктах» як основу для мирних переговорів наприкінці Першої світової війни.
Коли Трамп пропонує змусити Україну віддати територію і суверенітет, він не просто відмовляється від союзника. Він відмовляється від демократичного принципу, за яким не автократи, а народи вирішують свою долю. Вибір жорсткий: або разом захищати заснований на правилах порядок і демократичне самовизначення, або спостерігати, як руйнується і те, і інше.
Небезпечна логіка умиротворення
Дехто стверджує, що захист України може призвести до ескалації конфлікту з Росією. Навіть до ядерної війни. Цей аргумент виглядає розсудливим. Насправді він набагато небезпечніший.
Той, хто його висуває, вважає, що умиротворення агресора зменшує ризик. Історія вчить протилежного. Путін не зупинився після Грузії в 2008 році. Він не зупинився після Криму в 2014 році. Він не зупиниться, якщо йому дозволять зберегти за собою свої завоювання в Україні. Він стане ще сміливішим. Інші авторитарні лідери побачать, що ядерними погрозами можна паралізувати західні демократії і змусити їх погодитися з завойовником.
Інші стверджують, що США більше не можуть дозволити собі бути світовим поліцейським. Це не так. Вартість підтримки України становить незначну частину американського оборонного бюджету, і більша частина цих коштів витрачається в США. А яка вартість дозволу на руйнування порядку, заснованого на правилах? Набагато вища. Це більш небезпечний світ, що вимагатиме більших витрат на оборону і, зрештою, більший ризик втягнення в прямі конфлікти.
Європа повинна стояти на своєму
Європейські партнери Америки не можуть мовчати, коли США відмовляються від принципів, які забезпечували мир у Європі протягом 80 років. Європейські лідери повинні рішуче і публічно виступити проти будь-якого мирного плану, який винагороджує агресію і порушує міжнародне право.
Це не про антиамериканські настрої. Це про захист правопорядку і демократичних цінностей, які він представляє. Якщо Путін досягне успіху в Україні, його наступними цілями, ймовірно, стануть члени НАТО. Країни Балтії, Польща та інші східноєвропейські країни інтуїтивно це розуміють. Вони знають, що заспокоєння Путіна в Україні робить їх більше, а не менше вразливими.
Не можна, щоб демократичний світ просто спостерігав, як Америка руйнує систему, і сподівався на краще.
Європейські голоси можуть вплинути на американську громадську думку. Потрібна єдина позиція всіх демократичних країн – висловлена чітко і неодноразово і підкріплена конкретними діями. Не можна, щоб демократичний світ просто спостерігав, як Америка руйнує систему, і сподівався на краще.
Що на кону
Якщо Трампу вдасться змусити Україну віддати свої території, це викличе ефект доміно. Китай почне діяти агресивніше в Індо-Тихоокеанському регіоні, бо буде впевнений, що американські гарантії безпеки нічого не варті. Північна Корея ще більш зухвало погрожуватиме Південнії Кореї та Японії. Іран з новою енергією буде прагнути регіональної гегемонії. Авторитарні держави по всьому світу зрозуміють, що відкрилося вікно для територіальної експансії.
Союзники США зроблять свої висновки: якщо США не захищають територіальну цілісність України, чому вони повинні захищати країни Балтії, Польщу, Тайвань чи Південну Корею? Деякі країни будуть прагнути розробити власну ядерну зброю. А інші пристосуються до авторитарних держав, дійшовши висновку, що на захист США покладатися не можна.
Позиція Трампа щодо України викликає запитання: чи захищатиме Америка цю систему, чи дозволить їй загинути? Чи дотримуватиметься вона принципу, що кордони не можна змінювати силою, чи визнає, що завоювання буде винагороджено?
Найнебезпечніше, що світ повернеться до епохи конкуренції великих держав, не обмеженої правилами чи інститутами. Поширюватимуться регіональні конфлікти. Прискориться гонка озброєнь. Різко зросте ризик прорахунків і ескалації конфліктів. І врешті-решт, неминуче станеться зіткнення великих держав. Наслідки можуть затьмарити навіть світові війни минулого століття.
Позиція Трампа щодо України викликає запитання: чи захищатиме Америка цю систему, чи дозволить їй загинути? Чи дотримуватиметься вона принципу, що кордони не можна змінювати силою, чи визнає, що завоювання буде винагороджено?
Чи відмовиться вона від принципів заради вигоди, чи пожертвує довгостроковою безпекою заради короткострокового полегшення і чи дасть світу сигнал, що Америка більше не бажає захищати створений нею міжнародний порядок?
Ще є час зробити вибір. Територіальну цілісність України ще можна захистити. Міжнародний порядок, заснований на правилах, ще можна підтримати. Але вікно можливостей зачиняється. Америка створила цю систему. Америка очолювала її. Америка отримувала від неї вигоду. Тепер Америка повинна її захистити.
Також слід пам’ятати попередній урок історії. У 1920 році Америка, яка наприкінці Першої світової війни надихнула світ на створення міжнародного порядку, заснованого на правилах, відмовилася від участі в європейських справах і не вступила до новоствореної попередниці ООН – Ліги Націй, чим підірвала ці піонерські зусилля з захисту демократії та безпеки.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.