Європейський Союз нарешті усвідомив масштаб загрози, яку становить Росія, і почав активно готуватися до оборони. Це набуває особливої актуальності на тлі дедалі більшої відстороненості США від європейських справ.
Витрати на оборону в ЄС зросли на 30% від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але цього все ще катастрофічно недостатньо.
Країни східного флангу НАТО — Польща, Литва, Латвія та Естонія — які найбільше відчувають загрозу з боку Росії, збільшили свої оборонні витрати до 4% ВВП і не планують на цьому зупинятися. Але в цілому ситуація в Європейському Союзі не виглядає такою райдужною.
За прогнозом Ради ЄС, військові витрати продовжуватимуть зростати й досягнуть 2,1% ВВП до 2025 року. Європейська комісія, утім, оцінює, що вони стабілізуються на рівні 1,6%.
Основні економіки Європейського Союзу — Франція та Німеччина — із труднощами підвищили оборонні витрати до приблизно 2,1% ВВП і планують довести їх лише до 2,4% у 2025 році. Причина проста — обмежені фінансові ресурси.
Упродовж трьох десятиліть після розпаду СРСР і завершення холодної війни Європейський Союз скорочував свої армії та оборонне виробництво, вважаючи, що епоха великих воєн залишилася в минулому.
Європейський Союз спрямовував вивільнені після холодної війни ресурси переважно на соціальну сферу, фінансуючи пільги, субсидії та державні програми. У 2024 році соціальні виплати в Німеччині досягли рекордних 47 мільярдів євро. У Франції близько 30% ВВП спрямовується на соціальні потреби — один із найвищих показників у світі. У Німеччині цей показник становить близько 28,8% ВВП — другий за величиною в ЄС після Франції. Для порівняння, оборонні витрати залишаються значно нижчими.
Попри погіршення безпекової ситуації після 2022 року, соціальні видатки в ЄС залишалися недоторканними. Європейські політичні еліти продовжували діяти в межах виборчих циклів, уникаючи скорочень у цій сфері через побоювання негативної реакції виборців.
Тим часом економічна динаміка сповільнилася. Зростання ВВП Франції знизилося з 2,5% у 2022 році до 0,7% у 2023-му, дещо відновившись до 1,6% у 2024 році. Прогноз на 2025 рік — лише 1,8%, що свідчить про загальну слабкість економіки.
У Німеччині ситуація ще складніша: економіка скоротилася на 0,3% у 2023 році та на 0,2% у 2024-му. Рівень ВВП залишається нижчим, ніж до пандемії 2019 року. Прогнози на 2025 рік залишаються невизначеними — Європейська комісія очікує щонайбільше нульового зростання.
На цьому тлі керівництво Франції та Німеччини почало відкрито говорити про необхідність «затягування пасків» і неможливість утримання нинішнього рівня соціальних витрат у сучасних економічних умовах.
«Соціальна держава у нинішньому вигляді більше не може фінансуватися за рахунок наших економічних можливостей», — заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час партійної конференції ХДС в Оснабрюку 23 серпня.
Ще у березні президент Емманюель Макрон виступив із пропозицією перейти до «воєнної економіки» та скоротити соціальні видатки. Французький уряд першим відчув наслідки передбачуваної політичної кризи. Кабінет Франсуа Байру намагався принаймні стримати зростання державного боргу, передбачивши у бюджеті на наступний рік скорочення витрат на €43,8 млрд ($50,5 млрд).
Національна асамблея відхилила документ, а політична напруга у країні зросла. Схожа ситуація спостерігається і в Німеччині: рівень довіри до уряду Фрідріха Мерца впав до 29% — найнижчого показника з часу його вступу на посаду канцлера.
Очевидне рішення
Водночас вихід із цієї ситуації виглядає очевидним. Європейський Союз заморозив російські активи на суму $246 млрд (€210 млрд) — із загального обсягу близько $300 млрд у світі. Із них €183 млрд зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear.
Цей значний фінансовий ресурс наразі використовується вкрай обмежено. Україна отримує лише прибуток від відсотків на заморожені активи — приблизно €4–4,5 млрд на рік. Такий обсяг важко назвати реальною допомогою; він радше дозволяє тимчасово покривати дефіцит бюджету.
Питання конфіскації російських активів періодично піднімається в європейській політиці, але без помітного прогресу. Міністр закордонних справ Бельгії Максим Прево нещодавно підтвердив, що Бельгія проти конфіскації і не планує її проводити.
Однак прямої конфіскації може й не знадобитися. Існує більш раціональний і водночас вигідний короткостроковий підхід до використання заморожених російських резервів, який не перетинає «червоні лінії», яких побоюються європейські партнери. Для посилення макрофінансової та військової підтримки України Єврокомісії варто розглянути проєкт під назвою «конфіскація без конфіскації».
Для реалізації цієї ідеї країни ЄС мають домовитися про передачу заморожених російських активів до спеціального оборонного фонду. Цей фонд може випустити на їхню суму надійні фінансові інструменти — наприклад, довгострокові оборонні облігації ЄС.
Залучені кошти у межах спільної стратегії зміцнення європейського військово-промислового комплексу можуть бути розподілені між державами-учасницями на умовах повернення.
Виробники озброєнь у Франції, Німеччині, Польщі та інших країнах ЄС — а також у безпечніших районах України — могли б отримати доступ до цих коштів для розширення виробничих потужностей і виготовлення озброєнь, необхідних у війні з спільним ворогом.
Спеціальний фонд може перебувати під наглядом Європейської комісії та управлятися представниками держав-членів на ротаційній основі. Після перемоги України, укладення довгострокового мирного договору та скасування санкцій щодо заморожених активів власникам буде повернено повне право розпоряджатися облігаціями — з можливістю їхнього продажу на фінансових ринках.
У цій моделі виграють усі. Лідери ЄС зміцнюють оборонну промисловість своїх країн без необхідності різко скорочувати соціальні витрати, водночас створюючи нові робочі місця. Європейська економіка уникає рецесії та отримує стимул до зростання. Україна здобуває ресурси для продовження війни й розвитку власного військово-промислового комплексу.
Якщо Європа покаже приклад, її досвід можуть наслідувати інші власники заморожених російських активів — Велика Британія, Австралія, Японія, а можливо, згодом і США. Як часто буває, американці зрештою роблять правильний вибір — після того, як випробують усі інші варіанти.